Постанова

від 24.12.2019 по справі 365/861/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 365/861/16-ц

провадження № 61-15651св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство Калина ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства Калина на рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року, ухвалене у складі судді Хижного Р. В., та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Ігнатченко Н. В., Сушко Л. П., Фінагєєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство Калина (далі - ПрАТ Калина ) звернулася з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених при проведенні робіт з поліпшення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначило, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,12 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області.

Протягом 2005-2015 років позивач користувався цією ділянкою відповідно до договору оренди землі від 18 вересня 2005 року.

Зазначена земельна ділянка використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке має замкнутий цикл, і була задіяна у виробничій програмі ПрАТ Калина , зокрема, до моменту закінчення оренди у листопаді 2015 року на ній проводились осінньо-польові роботи, у тому числі передпосівна обробка ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування). На відповідні роботи позивач витратив 3 110,80 гривень.

Так як після закінчення строку дії договору оренди земельну ділянку повернено ОСОБА_1 із поліпшеннями, які неможливо відокремити від неї, ПрАТ Калина просило стягнути з відповідача у відшкодування понесених витрат 3 110,80 гривень.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 рокуПрАТ Калина у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснив передпосівну обробку ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування) після закінчення строку дії договору оренди і без згоди чи відома власника земельної ділянки, тому правових підстав для відшкодування понесених витрат немає. Також суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача щодо поліпшення земельної ділянки у порівнянні зі станом, який вона мала до передачі в оренду. Додатково суд послався на те, що ПрАТ Калина , здійснюючи відповідні роботи з дискування, завершило цикл сільськогосподарських робіт сезону 2015 року, а не розпочало новий цикл сезону 2016 року.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ Калина відхилено, рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні позивачу понесених витрат, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2017 року ПрАТ Калина звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що здійснені у листопаді 2015 року роботи з обробки ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування) проведені після закінчення дії договору оренди землі від 18 вересня 2005 року, так як державна реєстрація договору відбулася у листопаді 2005 року і з цього часу розпочався перебіг десятирічного строку його дії.

Зазначає, що передпосівна обробка ґрунту призводить до поліпшень якісних характеристик земельної ділянки, тому відповідні витрати орендаря підлягають відшкодуванню власником земельної ділянки. На думку заявника, у даному випадку поліпшення також полягають у тому, що після повернення земельної ділянки відповідач отримав також незавершений цикл виробництва врожаю наступного року і вже не має необхідності проводити такі роботи самостійно.

Заявник вказує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню статті 1212, 1213 ЦК України, так як ОСОБА_1 одночасно із поверненням земельної ділянки безпідставно набув проведені на ній сільськогосподарські роботи з підготовки до посіву наступного сезону.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів. Вказав, що статті 1212, 1213 ЦК України не врегульовують спірні правовідносини, які стосуються вимог позивача про компенсацію понесених у зв`язку з обробкою земельної ділянки витрат, а не повернення безпідставно набутого майна. ПрАТ Калина знало про закінчення строку дії договору оренди землі у 2015 році, тому у позивача узагалі не було правових підстав проводити відповідні заходи.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 246343 є власником земельної ділянки площею 4,12 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221983000:04:009:0011, розташованої на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області.

18 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ Калина , правонаступником якого є ПрАТ Калина , укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на десять років. Вказаний договір зареєстровано у Згурівському відділенні Київської регіональної філії № 12 Центру Державного земельного кадастру Державного комітету України по земельних ресурсах 1 листопада 2005 року за номером 04:05:027:00160.

До закінчення строку дії договору оренди землі, а саме у січні 2015 року, ОСОБА_1 повідомив ПрАТ Калина про відсутність наміру продовжувати цей договір. Після закінчення строку оренди земельна ділянка повернена власнику.

Також судамивстановлено, що у жовтні 2015 року позивачем проведено дискування земельних ділянок, входять до складу єдиного масиву поля 5/1-100, у тому числі і земельної ділянки відповідача, а також внесено мінеральні добрива.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Частиною третьою статті 15 Закону України Про оренду землі визначено, що у разі, якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Згідно зі статтею 24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов`язаний відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов`язані з поліпшенням стану об`єкта оренди, проте лише у разі проведення орендарем такого поліпшення за згодою орендодавця.

Стаття 28 Закону України Про оренду землі закріплює, що у разі здійснення орендарем за письмовою згодою орендодавця поліпшення орендованої земельної ділянки за власний рахунок орендодавець зобов`язаний компенсувати витрати на її поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди. Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

Пунктом 21 договору оренди землі від 18 вересня 2005 року встановлено, що орендодавець надає згоду орендарю на відшкодування останньому витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, у тому числі тих, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці.

Згідно з пунктом 27 цього договору орендодавець зобов`язаний відшкодувати орендарю витрати, пов`язані з поліпшенням стану об`єктів оренди, яке проводилось орендарем за його (орендодавця) згодою.

Відповідно до пункту 2 Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, земельне поліпшення - це результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об`єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).

Суди попередніх інстанцій з поданих сторонами доказів встановили, що ОСОБА_1 не надавав своєї згоди на проведення поліпшень земельної ділянки та не підписував з ПрАТ Калина додаткових угод щодо відшкодування орендарю витрат на поліпшення земельної ділянки.

Встановивши такі обставини і врахувавши, що орендар достовірно знав про закінчення строку дії договору оренди землі з листопада 2015 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відшкодування ПрАТ Калина витрат, понесених у зв`язку з передпосівною обробкою ґрунту під посів культур на 2016 рік (дискування).

Правильним також є висновок судів про те, що передпосівна обробка ґрунту під посів сільськогосподарських культур (дискування), проведена орендарем на власний розсуд у межах здійснення своєї господарської діяльності, не може вважатись поліпшенням земельної ділянки орендодавця у розумінні Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442.

Враховуючи викладене, а також те, що ПрАТ Калина не довело поліпшення стану належної відповідачу земельної ділянки внаслідок проведеного дискування, у порівнянні із її станом на час укладення договору оренди, суди правильно відмовили у задоволенні позову.

Доводи заявника про те, що роботи з обробки ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування) проведені до закінчення строку дії договору оренди, не мають правового значення для правильного вирішення справи, оскільки судами встановлено, що орендар не дотримався визначеної договором процедури проведення поліпшень земельної ділянки, зокрема, не отримав згоди на це власника земельної ділянки і не уклав з ним відповідної додаткової угоди.

Крім того, ОСОБА_1 завчасно повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди і необхідність повернення йому земельної ділянки, тому заявник мав розуміти наслідки закінчення договору оренди та здійснювати свої подальші дії з урахуванням вказаної обставини.

Твердження заявника про те, що передпосівна обробка ґрунту призводить до поліпшень якісних характеристик земельної ділянки, тому відповідні витрати орендаря підлягають відшкодуванню власником земельної ділянки, касаційний суд вважає помилковими.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність поліпшення стану земельної ділянки у зв`язку з її дискуванням; передпосівна обробка ґрунту не відноситься до поліпшень земельної ділянки в розумінні Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442.

Фактично доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи.

Касаційний суд відхиляє доводи заявника про застосування до спірних правовідносин статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки відповідні норми визначають порядок та підстави повернення безпідставно набутого майна і застосовуються у позадоговірних правовідносинах, у той час як у цій справі правовідносини сторін урегульовані договором оренди землі від 18 вересня 2005 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України ). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій,встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Калина залишити без задоволення.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов