Постанова

від 14.01.2020 по справі 522/20693/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 січня 2020 року

м. Київ

справа № 522/20693/15-ц

провадження № 61-11226св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану ОСОБА_5 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2018 року у складі головуючого судді Кічмаренка С. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив розірвати шлюб, укладений з ОСОБА_2 , зареєстрований

24 жовтня 1992 року, про що відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Одеської міської ради народних депутатів у Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 1729.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 24 жовтня 1992 року між сторонами був укладений шлюб. У них двоє синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя між сторонами не склалося із-за різних характерів, життєвих прагнень та поглядів на подружнє життя. Почуття поваги та кохання один до одного втрачено, бажання поновлювати сімейні відносини не має. Спору про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_7 та про розподіл майна подружжя на час звернення з цим позовом немає.

У червні 2015 року ОСОБА_1 доповнив свій позов про розірвання шлюбу вимогами про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, які уточнив у липні 2015 році.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року, за заявою ОСОБА_8 - представника ОСОБА_1 , позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя виділено в окреме провадження.

У грудні 2015 року та травні 2017 року ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги остаточно просив:

1) поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

2) виділити ОСОБА_2 таке майно:

- Ѕ частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 834,9 кв. м.;

- Ѕ частини нежитлового приміщення кафе-кондитерської за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 195,5 кв. м;

- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 48,2 кв. м.;

- земельну ділянку розміром 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5123781300:03:001:0440, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

3) визнати за відповідачкою право власності на 825/1000 частини квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 174,2 кв. м;

3) виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на:

- Ѕ частини нежитлового приміщення першого поверху по АДРЕСА_7 , загальною площею 17,4 кв. м;

- Ѕ частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, загальною площею 517,6 кв. м;

- Ѕ частини нежитлового приміщення кафе-кондитерської по

АДРЕСА_8 , загальною площею 123,7 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 50,4 кв. м;

- земельну ділянку, площею 0,1140 га, під АДРЕСА_22, кадастровий номер 5123755800:01:002:1018;

4) визнати за ОСОБА_1 майнові права на:

- квартиру, будівельний АДРЕСА_10 , договірною площею 73,4 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 198,2 кв. м;

- паркувальне місце АДРЕСА_12 ;

- паркувальне місце АДРЕСА_13 .

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що з 24 жовтня 1992 року перебував

з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року, що набрало законної сили 23 листопада

2015 року, шлюб між сторонами розірваний. Майно, яке він просить поділити, набуто подружжям за час перебування у шлюбі, тому частки чоловіка та дружини вважаються рівними.

Крім вищевказаного майна у шлюбі було придбано: автомобіль HYUNDAI GETZ , реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп ОДАЗ 8144 Одисей , реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль AUDI Q5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 . Транспорті засоби - автомобіль HYUNDAI GETZ , реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп ОДАЗ 8144 Одисей , реєстраційний номер НОМЕР_2 відчужені третім особам, виручені кошти використані на потреби сім`ї, тому зазначені транспортні засоби не підлягають поділу.

Автомобіль AUDI Q5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований на відповідачку, вона ним користується. Тому він відмовляється на користь відповідачки від внесення цього транспортного засобу до складу спільного майна подружжя та його поділу. Враховуючи інтереси неповнолітнього сина ОСОБА_7 , який проживає з відповідачкою, вважає необхідним виділити останній 825/1000 частини квартири АДРЕСА_6 .

Висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 757/24 визначено загальну ринкову вартість майна, яке підлягає поділу між сторонами, у сумі 69 305 997,00 грн, половина якої становить 34 652 998,50 грн. Вартість майна, яке підлягає виділенню відповідачці, - 35 033 400,00 грн, що більше вартості

Ѕ частини спільного майна подружжя на 380 401,50 грн, від стягнення яких з відповідачки він відмовляється.

У червні 2017 року ОСОБА_2 , не визнавши первісний позов ОСОБА_1 , звернулася до суду із уточненим у липні 2017 року зустрічним позовом до

ОСОБА_1 та ОСОБА_9 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання майна особистою приватною власністю, і остаточно просила:

1) визнати спільною сумісною власністю подружжя:

- житловий будинок по АДРЕСА_14 ;

- грошові кошти на розрахунковому рахунку № НОМЕР_4 у Чеському ощадбанку, відкритому на ім`я ОСОБА_1

2) визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 таке майно:

- земельну ділянку, розміром - 0,1140 га, під АДРЕСА_22, кадастровий номер 5123755800:01:002:1018;

- автомобіль AUDI Q5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- нежитлове приміщення першого поверху по АДРЕСА_7 ;

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_1;

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_2;

- нежитлове приміщення кафе-кондитерської по АДРЕСА_3 ;

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 ;

- нежитлове приміщення кафе-кондитерської по АДРЕСА_8 ;

- земельну ділянку, розміром 0,1000 га, по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5123781300:03:001:0440;

- земельну ділянку, розміром 0,1500 га, розташовану по АДРЕСА_15 , кадастровий номер 5123755800:01:003:1086; квартиру АДРЕСА_9 ;

- майнові права на квартиру (будівельний АДРЕСА_16 ;

- майнові права на квартиру АДРЕСА_11 ;

- Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_14 ;

- Ѕ частини грошових коштів на розрахунковому рахунку 000000-2975880123/0800 у Чеському ощадбанку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 ;

Крім того, ОСОБА_2 просила припинити право власності на домоволодіння по АДРЕСА_14 за ОСОБА_9

ОСОБА_2 обґрунтовує свої зустрічні вимоги тим, що за час шлюбу сторони тривалий час відкладали гроші на будівництво житлового будинку по

АДРЕСА_14 . У зв`язку з нестачею грошей на будівництво вказаного будинку було позичено 100 000 дол. США у її рідної тітки ОСОБА_10 . Разом із тим, після закінчення будівництва житлового будинку, прийняття його в експлуатацію право власності на нього було оформлено на матір позивача - ОСОБА_9 , яка не будувала вказаний житловий будинок. Таким чином, зазначений житловий будинок належить до складу спільного майна подружжя.

На ім`я ОСОБА_1 , за адресою, де проживає вона, надійшов лист про відкриття рахунку в Чеському ощадбанку на ім`я позивача. Під час знаходження у шлюбі загальний розмір доходів позивача склав 262 481,60 грн, її загальний розмір доходів за цей час - 989 795,00 грн.

При цьому інших джерел доходів, окрім заробітної плати, у ОСОБА_1 бути не могло, оскільки він знаходився на державній службі. Натомість вона, окрім зазначених вище доходів, отримувала доходи від заробітної плати, доходи як самозайнята особа, доходи від надання майна в оренду.

Майно, придбане фізичною особою-підприємцем, є особистою приватною власністю, яке не підлягає поділу між подружжям. Сам факт придбання майна під час шлюбу автоматично не відносить це майно до спільної сумісної власності подружжя, треба перевіряти, за які кошти таке майно було набуте.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року виділені в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_9 про визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку за адресою: АДРЕСА_14 ; визнання особистої приватної власності ОСОБА_2 на Ѕ частини житлового будинку в АДРЕСА_14 ; припинення права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_14 за ОСОБА_9 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2018 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.

Поділено майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , таким чином:

Виділено ОСОБА_2 :

- Ѕ частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_17 , загальною площею 834,9 кв. м, ринковою вартістю

19 996 762,00 грн.;

- Ѕ частини нежитлового приміщення кафе-кондитерської за адресою:

АДРЕСА_3 , загальною площею

195,5 кв. м, ринковою вартістю 5 469 313,00 грн;

- нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 , площею

48,2 кв. м, ринковою вартістю 3 098 836,00 грн;

- земельну ділянку розміром 0,1000 га, розташовану по

АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5123781300:03:001:0440, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ринковою вартістю 2 251 291, 00 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 825/1000 частини квартири АДРЕСА_6 , загальною площею в цілому 174,2 кв. м, всього на суму 35 033 400,00 грн.

Визнано за ОСОБА_1 :

- право власності на Ѕ частини нежитлового приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею

187,4 кв. м, ринковою вартістю 2 277 777,00 грн;

- право власності на Ѕ частини нежитлового приміщення за адресою:

АДРЕСА_18 , загальною площею 517,6 кв. м, ринковою вартістю 12 567 502,00 грн;

- право власності на Ѕ частини нежитлового приміщення кафе-кондитерської за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 123,7 кв. м, ринковою вартістю 4 171 510,00 грн;

- майнові права на квартиру, будівельний АДРЕСА_16 , договірною площею 73,74 кв. м, ринковою вартістю - 3 045 864,00 грн;

- майнові права на паркувальні місця АДРЕСА_20 , ринковою вартістю 384 044,00 грн;

- майнові права на квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 198,2 кв. м, ринковою вартістю 9 322 994,00 грн;

- право власності на квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 50,4 кв. м, ринковою вартістю 1 430 232,00 грн;

- право власності на земельну ділянку розміром 0,1140 га під АДРЕСА_22, кадастровий номер 5123755800:01:002:1018, цільове призначення - для ведення садівництва, ринковою вартістю 688 630,00 грн, а всього на суму 34 272 597,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Судові витрати залишено за сторонами.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що майно, набуте сторонами під час шлюбу, підлягає поділу у рівних частинах.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2018 року залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу на підставі поданих сторонами доказів із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2019 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 подав до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх судових інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції справу розглянуто без участі представника заявника, не надана оцінка документально підтвердженим доходам сторін, не розглянуто заявлений відвід колегії суддів апеляційного суду. Крім того, суд першої інстанції відійшов від рівності часток та не здійснив розподіл усіх об`єктів нерухомості за принципом по Ѕ частини кожній стороні за кожним об`єктом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада

2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року.

У липні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

22 липня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив, у якому

ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки судами попередніх інстанцій прийняті вмотивовані та обґрунтовані судові рішення у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Судами встановлені всі фактичні обставини справи та надана належна правова оцінка зібраним доказами.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України, у редакції чинній на момент розгляду справи, щодо законності та обґрунтованості.

Виклад фактичних обставин справи, встановлених судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому в Палаці урочистих подій міста Одеси 24 жовтня 1992 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2015 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Малолітній син ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 по

АДРЕСА_21 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2016 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 10 000,00 грн щомісячно.

За час шлюбу подружжям набуте таке майно:

- Ѕ частини нежитлового приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 187,4 кв. м. Нежитлове приміщення набуто в рівних частках на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 листопада 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В. М., зареєстрованого в реєстрі за № 6240, право власності зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН 27 листопада 2003 року, № 1395 на стор. 64 в книзі 29неж;

- Ѕ частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_17 , загальною площею 834,9 кв. м. Свідоцтво, індексний

НОМЕР_15, про право спільної часткової власності в рівних частках, видане на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 01 вересня 2014 року, право власності зареєстровано Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 01 вересня 2014 року, номер запису 6843860, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 442767851101;

- Ѕ частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_18 , загальною площею 517,6 кв. м. Свідоцтво, індексний

НОМЕР_14, про право спільної часткової власності у рівних частках, видане на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 01 вересня 2014 року, право власності зареєстровано Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 01 вересня 2014 року, номер запису 6843923, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 442772351101;

- Ѕ частини нежитлового приміщення кафе-кондитерської за адресою:

АДРЕСА_3 , загальною площею

195,5 кв. м. Свідоцтво, індексний НОМЕР_12, про право спільної часткової власності в рівних частках видане на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 25 липня 2014 року, право власності зареєстровано Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 25 липня 2014 року, номер запису 6451052, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 415417451101;

- Ѕ частини нежитлового приміщення кафе-кондитерської за адресою:

АДРЕСА_8 , загальною площею 123,7 кв. м. Свідоцтво, індексний

НОМЕР_13, про право спільної часткової власності в рівних частках видане на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 18 червня 2013 року, право власності зареєстровано Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 18 червня 2013 року, номер запису 1349746, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 86015951101;

- квартира АДРЕСА_9 , загальною площею 50,4 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру серії НОМЕР_6 , виданим на ім`я ОСОБА_2 . Виконавчим комітетом Одеської міської ради 10 вересня 2009 року. Право власності зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН 25 грудня 2009 року, номер запису 3383 в книзі 729пр-21. Вказане свідоцтво видане на підставі дубліката договору про дольову участь у будівництві (в частині квартири) від 14 березня 2005 року, дублікатів додаткових угод від 14 березня 2005 року, акта від 02 квітня 2009 року;

- земельна ділянка розміром 0,1000 га, розташована по

АДРЕСА_5 . Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 359594 виданий на ім`я ОСОБА_2 . Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів 16 червня 2005 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації за № 010552900253; кадастровий номер 5123781300:03:001:0440, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Акт виданий на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2005 року, посвідчений Куркан Н. Ф., приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, за реєстровим № 1700;

- земельна ділянка розміром 0,1140 га під АДРЕСА_22. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 744849 виданий на ім`я ОСОБА_2 відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області 20 квітня 2012 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації за № 512370001004359; кадастровий № 5123755800:01:002:1018, цільове призначення - для ведення садівництва; акт виданий на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 16 листопада 2006 року № 1502. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 20 квітня 2012 року;

- автомобіль AUDI Q5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , кузов

№ НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_8 , білого кольору, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 . УДАІ ГУМВС України в Одеській області 01 листопада 2012 року;

- автомобіль HYUNDAI GETZ , реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов

№ НОМЕР_9 , двигун № НОМЕР_10 , зеленого кольору, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 . УДАІ ГУМВС України в Одеській області 05 червня 2003 року;

- причіп ОДАЗ 8144 Одисей , реєстраційний номер НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_11 , синього кольору, зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 . УДАІ ГУМВС України в Одеській області 23-25 жовтня 1994 року.

Нормативно-правове обґрунтування

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що вартість майна встановлено висновком судової експертизи у загальному розмірі 69 305 997,00 грн. Також судом враховано позицію позивача про відмову у стягненні з відповідачки різниці у вартості виділеного сторонам майна у сумі 380 401,50 грн та про відмову від стягнення з відповідачки судових витрат .

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 263-265, 375 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями

76-81, 83, 382 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі про неповідомлення апеляційним судом про розгляд справи адвоката Спину О. І. та розгляд справи у його відсутності не заслуговують на увагу, оскільки апеляційна скарга підписана адвокатом Кешкентієм Д. В., у матеріалах справи наявний ордер на його ім`я, також саме він подавав до апеляційного суд клопотання та приймав участь у справі в інтересах та від імені ОСОБА_2 , а тому в суду апеляційної інстанції не було підстав для виклику в судове засідання саме адвоката Спину О. І.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не розглянуто заявлений відвід колегії суддів апеляційної інстанції не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про відвід суддів Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М. залишено без розгляду.

Посилання в касаційній скарзі на ненадання оцінки встановленого і відчуженого майна - автомобілів, без згоди ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки були відчужені третім особам ще за час перебування сторін у шлюбі. Разом із тим, позивач відмовився на користь ОСОБА_2 від внесення автомобіля AUDI Q5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований на відповідачку до складу спільного майна подружжя та його поділу.

Доводи касаційної скарги про різність доходів сторін не впливають на правильність судових рішень, оскільки здійснюючи поділ майна, суди належним чином встановили його обсяг, з`ясували джерела його придбання та врахували вказані обставини під час ухвалення рішення.

Аргументи касаційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та ненадання їм оцінки, зводяться до переоцінки доказів і були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, їм надана належна правова оцінка.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суди надали належну оцінку, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду

з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій ? без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Разом із тим, на адресу Верховного Суду надійшло повторне клопотання від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_14 про зупинення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року.

Враховуючи те, що аналогічне клопотання вже було розглянуто Верховним Судом під час відкриття касаційного провадження і було залишено без задоволення, а колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_14 про зупинення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська