Постанова

від 21.01.2020 по справі 916/3574/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3574/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів: Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства Одеський морський торговельний порт

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06 грудня 2019 про передачу справи на розгляд іншого суду (суддя Мостепаненко Ю.І. )

у справі № 916/3574/19

за позовом: Державного підприємства Одеський морський торговельний порт

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕХЕКО

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 634 825,28 грн.,

В С Т А Н О В И В :

02.12.2019 Державне підприємство Одеський морський торговельний порт звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕХЕКО , в якій просило визнати недійсними додаткову угоду №1 від 29.12.2018 року та додаткову угоду №2 від 26.04.2019 року до договору про закупівлю послуг № КД-21051 від 03.12.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чинним національним законодавством передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, а продовження строку дії виконання робіт, надання послуг за договором можливо лише у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Так, при укладанні додаткової угоди №1 від 29.12.2018 року та додаткової угоди №2 від 26.04.2019 року до договору, Відповідач не надав Позивачу жодне документальне підтвердження існування об`єктивних обставин, що зумовлюють необхідність продовження строку надання послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2019 (суддя Мостепаненко Ю.І.) передано позовну заяву Державного підприємства Одеський морський торговельний порт до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕХЕКО про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 1 634 825,28 грн. разом з доданими до неї документами на розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвала суду обґрунтована тим, що розділом 11 договору про закупівлю послуг №КД-21051 від 03.12.2018 не передбачено особливості вирішення спорів між сторонами у судовому порядку за місцем виконання цього договору.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що підсудність даної справи повинна визначатися за ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, відтак з огляду на те, що місцезнаходженням відповідача відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є адреса: 61022, м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 2, матеріали позовної заяви з додатками мають бути передані за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Харківської області.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ДП Одеський морський торговельний порт звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.12.2019р. у справі №916/3574/19 скасувати повністю, справу №916/3574/19 направити для вирішення питання про відкриття провадження до Господарського суду Одеської області.

ДП Одеський морський торговельний порт вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права та такою, що підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що законодавець, надаючи право позивачу самостійно визначити підсудність справи за своїм вибором у п. 5 ст. 29 ГПК України чітко і недвозначно встановив, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

За загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Договір № КД-21051 від 03.12.2018 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг (глава 63 ЦК України).

Також, п. п. 5.6. договору про закупівлю № КД-21051 від 03.12.2018 року визначено, що місцезнаходження об`єкта надання послуг є ДП Одеський морський торговельний порт , 65026, м. Одеса, вул. Митна площа, 1.

Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду про те, що в обґрунтування позовних вимог Державне підприємство Одеський морський торговельний порт посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНТЕХЕКО умов укладеного між сторонами договору про закупівлю №КД-21051 від 03.12.2018р.

На думку апелянта, суд не прийняв до уваги, що вимоги по стягненню із Відповідача штрафних санкцій є похідними від вимог про визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 29.12.2018 року та додаткової угоди № 2 від 26.04.2019 року до договору про закупівлю №КД-21051 від 03.12.2018 року і напряму залежать від їх задоволення судом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.19 відкрито апеляційне провадження, ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 15.01.2020 року, ТОВ ЕНТЕХЕКО заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою. На думку відповідача, спір не пов`язаний з місцем виконання договору, тому позовні вимоги обумовлюють застосування загальних правил територіальної юрисдикції відповідно до ст.27 ГПКУ.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами п. 1 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсними додаткової угоди №1 від 29.12.2018 року та додаткової угоди №2 від 26.04.2019 року до договору про закупівлю послуг № КД-21051 від 03.12.2018 року, а також вимога про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 1 634 825,28 грн, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНТЕХЕКО" прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором.

Передаючи дану позовну заяву та додані до неї документи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Харківської області, місцевий господарський суд послався на те, що розділом 11 договору про закупівлю послуг №КД-21051 від 03.12.2018 не передбачено особливості вирішення спорів між сторонами у судовому порядку за місцем виконання цього договору.

Тому суд дійшов висновку про те, що підсудність вказаної справи повинна визначатися за загальними правилами, тобто за місцезнаходженням відповідача.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає такий висновок суду першої інстанцій помилковим з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

В силу частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначалося вище, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНТЕХЕКО" є адреса: 61022, м. Харків, вул. Чичибабіна, буд. 2, відтак суд апеляційної інстанції враховує, що даний позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" міг бути поданий останнім до Господарського суду Харківської області.

Водночас за умовами частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

У всіх передбачених приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п`ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачені статтею 532 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

В силу частини першої статті 197 Господарського кодексу України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Поняття "місце виконання зобов`язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов`язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов`язання", але й іншими словосполученнями.

З матеріалів справи вбачається, що, 03.12.2018 року між ТОВ ЕНТЕХЕКО та ДП Одеський порт було укладено договір про закупівлю послуг № КД-21051.

Відповідно до Розділу 1 Договору його предметом є надання послуг Виконавцем, які пов`язані з впровадженням програмного забезпечення для облікової системи ЕКР, щодо бухгалтерського та податкового обліку за МСФЗ (міжнародними стандартами фінансової звітності).

У розділі 5 Договору Сторони визначили строк, обсяг та місце надання послуг.

Відповідно до п.п. 5.6 договору, сторони визначили місцезнаходження об`єкта надання послуг - Державне підприємство Одеський морський торговельний порт , 65026, м. Одеса, вул. Митна площа. 1.

Відповідно до положень додаткових угоди № 1 від 29.12.2018 року та №2 від 26.04.2019 року змінюється лише строк надання послуг. В іншому, про що не обговорено Сторонами в дійсній Додатковій угоді, діють умови Договору № КД-21051 від 0.12.2018р.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що у договорі № КД-21051 від 0.12.2018р. сторони фактично узгодили місце його виконання, визначивши, що ним є територія Замовника за адресою: 65026, м. Одеса, Митна площа, 1 .

За таких обставин, беручи до уваги те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженням позивача, виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНТЕХЕКО" умов зазначеного договору, з урахуванням приписів частини п`ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, дана позовна заява могла бути також подана Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" до Господарського суду Одеської області.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що право позивача на обрання підсудності спору, що виник з договору, в якому визначено місце виконання, надано останньому безпосередньо процесуальним законом, а саме: приписами частини п`ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, відтак вказане право не потребує додаткового закріплення безпосередньо в укладеному між сторонами договорі.

Вищезазначене спростовує висновок місцевого господарського суду щодо неможливості застосування до спору у даній справі правил альтернативної підсудності.

Таким чином, передавши позовну заяву та додані до неї документи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Харківської області, місцевий господарський суд безпідставно позбавив позивача наданого йому процесуальним законом права вибору між господарськими судами, яким підсудна дана справа.

За таких обставин та з огляду на те, що позов у даній справі Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" подано до Господарського суду Одеської області з дотриманням правил підсудності і, як наслідок, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для передання його на розгляд до іншого суду, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала Господарського суду Одеської області №916/3574/19 від 06.12.2019 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 29, 232, 233, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 280-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06 грудня 2019 у справі № 916/3574/19 скасувати.

Справу № 916/3574/19 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська