Постанова

від 22.01.2020 по справі 910/12134/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/12134/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019

у справі №910/12134/19 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Нанопласт

до товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя

про стягнення заборгованості 147565,53грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 ТОВ Нанопласт (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ ПЖК-Запоріжжя (відповідач) про стягнення 147565,53грн. боргу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача боргу згідно договору поставки товару №67/2018 від 01.11.2018, укладеного між сторонами спору у спрощений спосіб. Однак, примірника такого договору позивач не має, оскільки відповідачем підписаний примірник вказаного договору позивачеві не повернуто. Разом із цим позивач зазначає, що ним було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 467163,98грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Натомість, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, борг відповідача становить 147565,53грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/12134/19 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ ПЖК-Запоріжжя на користь ТОВ Нанопласт 147565,53грн. боргу та 2813,49грн. судового збору.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача боргу перед позивачем в сумі 147565,53грн., строк оплати якого настав.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ ПЖК-Запоріжжя звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/12134/19 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті спірного судового рішення. Окрім цього відповідач зазначає, що суд першої інстанції не впевнився в тому, чи насправді видаткові накладні були підписані та скріплені печатками обох сторін, не дослідив наявність відповідних товарно-транспортних накладних та виставлених позивачем відповідачеві рахунків на оплату поставленого товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/12134/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: ЯковлєвМ.Л. - головуючий суддя, судді КуксовВ.В., ШапталаЄ.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №910/12134/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ПЖК-Запоріжжя на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/12134/19; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/12134/19 до перегляду його в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги ТОВ ПЖК-Запоріжжя на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/12134/19 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач відзиву на подану апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів ч.1 ст.270 та ч.1 ст.252 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі Апеляційне провадження . При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах Апеляційне провадження і Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження .

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Нанопласт (позивачем) було поставлено ТОВ ПЖК-Запоріжжя (відповідачу) товар на загальну суму 467163,98грн., що підтверджується видатковими накладними №3 від 28.01.2019 на суму 121220,81грн., №23 від 25.02.2019 на суму 113377,64грн., №58 від 26.04.2019 на суму 232565,53грн. (а.с.13-15).

Вказані видаткові накладні містять підписи представників сторін, містять відтиски печаток сторін, підписані без будь-яких зауважень або застережень.

Матеріали справи також містять платіжні доручення про сплату відповідачем позивачеві грошових коштів на загальну суму 344636,42грн. (а.с.16-22). При цьому, у вказаних платіжних дорученнях містяться посилання на договір №67/2018 від 01.11.2018.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердив факт реального укладення договору поставки у спрощеній формі та факт отримання від позивача товару за видатковими накладними №3 від 28.01.2019 на суму 121220,81грн., №23 від 25.02.2019 на суму 113377,64грн., №58 від 26.04.2019 на суму 232565,53грн. на загальну суму 467163,98грн.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату 187565,53грн. боргу в порядку ст.530 ЦК України. Факт направлення вказаної вимоги підтверджено квитанцією від 01.08.2019, адреса ТОВ ПЖК-Запоріжжя : місто Київ, провулок Георгіївський, 2, к.12 (а.с.12).

При цьому, відповідач за вказаною адресою отримав ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 про відкриття провадження у справі №910/12134/19, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103051578523 (а.с.3).

Наведене свідчить про фактичне знаходження відповідача за вказаною юридичною адресою станом на момент направлення позивачем вимоги про сплату боргу від 01.08.2019.

Одночасно, колегією суддів встановлено, що позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 467163,98грн., а відповідач сплатив позивачеві 344636,42грн.

Отже борг відповідача перед позивачем за наявними в матеріалах справи доказами становить 122527,56грн. (467163,98грн. - 344636,42грн.).

Заборгованість відповідача в сумі 25037,97грн., яка вказана позивачем в акті звіряння розрахунків між сторонами спору за період з 01.01.2019 по 20.08.2019 як сальдо початкове, не підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не визнана. Вказаний акт звіряння не підписано з боку відповідача (а.с.23).

Відтак, стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 25037,97грн. боргу є помилковим та суперечить наявним в матеріалах справи доказам. Отже, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 25037,97грн. боргу.

Доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи відповідних товарно-транспортних накладних та виставлених позивачем відповідачеві рахунків на оплату поставленого товару не спростовують викладених вище висновків суду. При цьому, відсутність виставлених позивачем відповідачеві рахунків на оплату поставленого товару не позбавила відповідача можливості здійснити часткову оплату товару.

Згідно з пп. б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.74, 129, 269, 275, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/12134/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/12134/19 в частині стягнення 25037,97грн. боргу скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 25037,97грн. боргу відмовити.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/12134/19 викласти в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя (49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 10/14, кімната 106, код 38461580) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Нанопласт (49022, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Паторжинського, будинок 30, кімната 7, код 41233811) 122527,56грн. (сто двадцять дві тисячі п`ятсот двадцять сім гривень п`ятдесят шість копійок) боргу та 2336,04грн. (дві тисячі триста тридцять шість гривень чотири копійки) судового збору за подання позову.

3. В решті позовних вимог відмовити .

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Нанопласт (49022, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Паторжинського, будинок 30, кімната 7, код 41233811) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ПЖК-Запоріжжя (49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 10/14, кімната 106, код 38461580) 716,17грн. (сімсот шістнадцять гривень сімнадцять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи №910/12134/19 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала