Рішення

від 21.01.2020 по справі 904/5572/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5572/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РУДТЕХСЕРВІС"

про стягнення 373512,83грн. попередньої оплати (договір поставки №91-7/17 від 01.09.2017)

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РУДТЕХСЕРВІС" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 373512,83грн. попередньої оплати (договір поставки №91-7/17 від 01.09.2017).

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5602,69грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

Між сторонами укладено договір поставки №91-7/17 від 01.09.2017 (далі - договір).

Платіжним дорученням №2232 від 08.09.2017 позивач провів 30% передоплати за поставку запчастин на суму 705032,74грн.

Відповідач виконав зобов`язання по поставці запчастин частково на суму 331519,91грн., що підтверджується накладною №30 від 10.10.2017 та товарно-транспортною накладною №12 від 10.10.2017.

Враховуючи, що товар поставлено лише частково, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення тієї частини отриманої відповідачем суми передплати, що залишилася на його рахунках., що підтверджується претензією-вимогою від 12.06.2019 за вих.№01/822-8/1.

Сума неповернутих коштів складає 373512,83грн., що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5572/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019.

Ухвалою від 02.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 02.01.2020.

21.12.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 20.12.2019 за вих.№б/н в якому просить суд долучити відзив до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив прийнято до розгляду.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач стверджує, що не укладав договір поставки №91-7/17 від 01.09.2017 з позивачем.

21.12.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 20.12.2019 за вих.№б/н про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін в якому просить суд здійснювати розгляд справи №904/5572/19 з викликом (повідомленням) сторін; у разі виклику сторін, повідомити про дату розгляду справи №904/5572/19 завчасно. Ухвалою від 26.12.2019 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.01.2020.

16.01.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 14.01.2020 за вих.№б/н у якому просить суд визнати причину неявки представника відповідача поважною та відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із тим, що на підставі наказу №03/2020 від 13.01.2020 представник відповідача відбуває у відрядження до міста Львова з метою представництва інтересів клієнта.

Щодо строку для подачі відповіді на відзив.

Відзив на позов позивач отримав 27.12.2019 , що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Позивачу в ухвалі від 02.12.2019 роз`яснено, що відповідно до статті 184 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відповідь на відзив , яка має відповідати вимогам статті 166 Господарського процесуального кодексу України.

В ухвалі від 02.12.2019 встановлено строк для подачі відповіді на відзив, а саме протягом трьох днів від дати отримання відзиву.

Відтак, позивач мав можливість подати суду відповідь на відзив в строк по 02.01.2020 (з урахуванням вихідних).

Проігнорувавши рекомендації суду позивач здав на пошту відповідь на відзив лише 14.01.2020.

17.01.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив від 14.01.2020 за вих.№01/48/8/1.

Оглянувши відповідь на відзив, господарський суд встановив відсутність доказів її надіслання на адресу відповідача.

Господарський суд, з метою захисту прав всіх учасників процесу, вважає за справедливе не приймати відповідь на відзив до розгляду , проте долучити до матеріалів справи.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 31.01.2020.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

21.01.2020 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Таким чином, предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, які підлягають встановленню для вирішення господарської справи по суті.

Можна виділити два основних підходи до визначення предмету доказування, які відповідають його розумінню у вузькому і широкому сенсі.

Предмет доказування у вузькому розумінні визначається як сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов`язує виникнення, зміну і припинення правовідносин між сторонами і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Даний склад фактів визначається нормою права, яка регулює спірні правовідношення.

У широкому розумінні предмет доказування вміщує не тільки юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, але і інші обставини, без встановлення яких неможливо правильне вирішення справи і виконання судом інших задач господарського судочинства.

До предмету доказування у широкому розумінні можна віднести наступні групи фактів:

1. юридичні факти матеріально-правового характеру;

2. доказові факти;

3. юридичні факти процесуально-правового характеру (які визначають наявність у особи права на пред`явлення позову і здійснення інших процесуальних дій );

4. факти, які сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт підробки письмового доказу );

5. факти, встановлення яких необхідно суду для виконання попереджувальних і виховних задач господарського судочинства.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Правова природа договору.

3. Порядок розрахунків.

4. Строк поставки товару.

5. Факт поставки товару.

6. Правова підстава позову та правомірність вимог про стягнення передоплати.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ" (далі - позивач, покупець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РУДТЕХСЕРВІС" (далі - відповідач, постачальник), (разом іменовані - сторони) укладено договір №91-7/1 від 01.09.2017 (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується поставити покупцеві запасні частини до залізничного обладнання (далі - товар), в кількості і номенклатурі, наведених у специфікаціях відповідних додатків, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.1 договору).

Ціна договору . Загальна сума договору залежить від фактично замовленої та оплаченої кількості товару і визначається сумою специфікацій його додатків (пункт 2.2 договору).

Строк. Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12. 2017 (пункт 9.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Правова природа договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Порядок розрахунків.

Покупець, відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 3.1 договору, оплата товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Термін і порядок розрахунків обумовлюється сторонами додатково у відповідних додатках.

Специфікацією №1 від 01.09.2017 сторони узгодили, що такі умови та строки оплати: 30% передплата; 60% по факту поставки; 10% через десять днів після факту поставки.

Загальна сума товару, поставка якого передбачена Специфікацією №1 від 01.09.2017 складає 2350109,14грн.

На виконання домовленостей досягнутих між сторонами позивач перерахував на користь відповідача передоплату у загальному розмірі 705032,74грн., що підтверджується платіжним дорученням №2232 від 08.09. 2017 на суму 705,032,74грн.

4. Строк поставки товару.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Господарський суд встановив, що сторонами досягнуто домовленості щодо строку поставки товару, а саме до 30 календарних днів (пункт Специфікації №1 від 01.09.2017).

З урахуванням фактичних обставин справи, строк поставки товару є таким, що настав.

5. Факт поставки товару.

Поставлено товару на загальну суму 331519,91грн., що підтверджується накладною №30 від 10.10.2017.

Непоставлено товар на загальну суму 373512,83грн.

6. Правова підстава позову та правомірність вимог про стягнення передоплати.

Правовою підставою позову визначено положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Зі змісту частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вбачається, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами , і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом встановлено, що строк виконання зобов`язання є таким, що настав у 2017 році.

З метою самостійного врегулювання відносин позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 12.06.2019 за №01/822-8/1 на суму 373512,83грн. з вимогою невідкладно розглянути претензію та протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги повернути 373512,83грн. В якості доказів відправлення претензії-вимоги від 12.06.2019 за №01/822-8/1 на суму 373512,83грн. на адресу відповідача надано опис вкладення у цінний лист із штампом пошти 12.06.2019 та накладну №7600802493595 від 12.06.2019.

Станом на 21.01.2020 докази виконання обов`язку відповідачем з поставки товару позивачу відсутні.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача передоплати у розмірі 373512,83грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2019 по справі №911/2355/18.

Заперечення відповідача відхиляються як необґрунтовані з таких підстав.

По-перше, за накладною №30 від 10.10.2017 поставки підкладок на загальну суму 331519,91грн. відбулася на підставі договору.

По-друге, платіжним дорученням №2232 від 08.09.2017 на суму 705032,74грн. здійснено оплату саме підкладок.

По-третє, відповідачем правомірність користування грошовими коштами відповідача не підтверджена .

По-четверте, докази поставки товару на спірну суму не надано.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача від 14.01.2020 за вих.№б/н про відкладення розгляду справи.

Господарський суд залишив клопотання позивача без задоволення, у зв`язку з відсутністю будь-яких обґрунтувань у розстановці пріоритетів представника відповідача; відсутності доказів неможливості заміни представника позивача на іншого представника; відсутності обґрунтувань необхідності явки у судове засідання саме представника ОСОБА_1 ; відсутності процесуального строку для відкладення розгляду справи по суті та достатність доказів для розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача у даному в судовому засіданні.

Приймаючи рішення у даній справі, господарський суд взяв до уваги, що правовідносини між сторонами виникли у 2017 році і порушені права позивача потребують захисту судом.

Судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 5602,69грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №7239 від 18.11.2019 на суму 5602,69грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ" (77422, Івано-Франківська обл., Тисменицький район, село Ямниця; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00292988) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РУДТЕХСЕРВІС" (53219, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ВУЛИЦЯ ГОЛОВКА, будинок 28, квартира 89; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40910107) про стягнення 373512,83грн. попередньої оплати (договір поставки №91-7/17 від 01.09.2017) задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РУДТЕХСЕРВІС" (53219, Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ВУЛИЦЯ ГОЛОВКА, будинок 28, квартира 89; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40910107) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ" (77422, Івано-Франківська обл., Тисменицький район, село Ямниця; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00292988) 373512,83грн. (триста сімдесят три тисячі п`ятсот дванадцять грн. 83 коп.) попередньої оплати; 5602,69грн. (п`ять тисяч шістсот дві грн. 69 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 22.01.2020.

Суддя І.В. Петренко