Рішення

від 26.12.2019 по справі 905/1882/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.12.2019 Справа № 905/1882/19

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Коновалова А.І.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ін-Транс ЛТД .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ларгус Україна .

Про стягнення заборгованості.

Представники учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю Ін-Транс ЛТД (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ларгус Україна (далі - відповідач) про стягнення 240000 грн - основного боргу, 4779,62 грн - 3% річних, 11073,70 грн - збитків, завданих інфляційними втратами, 42393,20 грн - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не були виконані зобов`язання за укладеним між сторонами договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні в частині оплати за отримані послуги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позов не надав.

Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

21.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ін-Транс ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Ларгус Україна укладено договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №2104/2016 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого, експедитор, діючи за дорученням замовника, в межах даного договору надає послуги замовнику по організації перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, у відповідності до умов чинного законодавства України, вимог міжнародних конвенцій та угод в сфері міжнародних перевезень (а.с.43-45).

Відповідно до п.п. 4.2.3 п.4.2 договору, замовник зобов`язаний своєчасно, в строки, визначені в кожному окремому випадку, проводити розрахунки з експедитором.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2016 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.11.1 договору).

Якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не виявить письмово бажання його розірвати, то цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах (п.11.3 договору).

На підставі умов договору були погоджені заявки на перевезення вантажів №2910-1-18 від 29.10.2018, №2910-2-18 від 29.10.2018, №0211-1-18 від 02.11.2018, №2611-1-18 від 26.11.2018, №2611-2-18 від 26.11.2018, №0712-18 від 07.12.2018 №1212-3-18 від 12.12.2018 (а.с. 46,50,54,58,62,66,70).

Послуги, пов`язані з перевезенням вантажів за вказаними заявками, були виконані експедитором у повному обсязі, що підтверджуються актами прийому-передачі наданих послуг, а саме: акт №558 від 08.11.2018, акт №559 від 12.11.2018, акт №566 від 13.11.2018 акт №610 від 05.12.2018, №615 від 05.12.2018, акт №629 від 12.12.2018, акт №652 від 19.12.2018 на загальну суму 240000 грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень (а.с.48, 52, 56, 60, 64, 68, 72).

15.04.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості у розмірі 240000 грн (а.с.76).

Відповідь на зазначену претензію до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що порядок і строк оплати визначається в разовій заявці, яка направляється експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Строк оплати не може перевищувати три банківські дні з моменту отримання рахунку, акту виконаних робіт, якщо інше не передбачено в заявці.

В той же час, в заявках сторони погодили інший строк оплати за послуги пов`язані з перевезеннями, який становить 60 днів з дня отримання ТТН СМР.

Суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконані вказані вище умови заявок, оскільки відповідач, підписуючи акти приймання-передачі послуг, зауважень щодо неотримання від позивача ТТН чи СМР не заявляв. Крім того, згідно актів прийому-передачі наданих послуг, послуги надані якісно, замовник не має до них претензій.

На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості у сумі 240000грн не надано.

В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги за вказаним договором в розмірі 240000 грн не оплатив. Відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 42393,20 грн за період:

- по акту №558 - з 14.11.2018 по12.05.2019;

- по акту №559 - з 16.11.2018 по 14.05.2018;

- по акту №566 - з 17.11.2018 по 15.05.2019;

- по акту №610 - з 11.12.2018 по 08.06.2019;

- по акту №615 - з 11.12.2018 по 08.06.2019;

- по акту №629 - з 19.12.2018 по 16.06.2019;

- по акту №652 - з 23.12.2018 по 20.06.2019.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.п. 7.4 договору, у разі прострочення платежу замовник відшкодовує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу.

Оскільки п.5.5 договору передбачає можливість змінення строку оплати заявками на перевезення, враховуючи, що у відповідних заявках встановлений інший, ніж передбачений договором строк оплати наданих послуг (60 днів з дня отримання ТТН СМР), суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня за період:

- по акту №558 - з 09.01.2019 по 12.05.2019;

- по акту №559 - з 12.01.2019 по 14.05.2018;

- по акту №566 - з 15.01.2019 по 15.05.2019;

- по акту №610 - з 05.02.2019 по 08.06.2019;

- по акту №615 - з 05.02.2019 по 08.06.2019;

- по акту №629 - з 12.02.2019 по 16.06.2019;

- по акту №652 - з 19.02.2019 по 20.06.2019.

Отже, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, в сумі 28908,48грн.

Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просить стягнути 3% річних в розмірі 4779,62 грн та інфляційні втрати в сумі 11073,70 грн.

З урахуванням викладеного вище, приймаючи до уваги розрахунок позивача, відповідно до якого позивач нараховує 3% річних по всім актам до 29.07.2019, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних за період:

- по акту №558 - з 09.01.2019 по 29.07.2019;

- по акту №559 - з 12.01.2019 по 29.07.2019;

- по акту №566 - з 15.01.2019 по 29.07.2019;

- по акту №610 - з 05.02.2019 по 29.07.2019;

- по акту №615 - з 05.02.2019 по 29.07.2019;

- по акту №629 - з 12.02.2019 по 29.07.2019;

- по акту №652 - з 19.02.2019 по 29.07.2019.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, в сумі 3655,89 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 11073,7грн.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні витрати розраховані включно по липень 2019 року.

Отже, приймаючи до уваги дату настання грошового зобов`язання відповідача, а також вимоги позивача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за період:

- по акту №558 - з лютого 2018 року по липень 2019 року;

- по акту №559 - з лютого 2018 року по липень 2019 року;

- по акту №566 - з лютого 2018 року по липень 2019 року;

- по акту №610 - з березня 2018 року по липень 2019 року;

- по акту №615 - з березня 2018 року по липень 2019 року;

- по акту №629 - з березня 2018 року по липень 2019 року;

- по акту №652 - з березня 2018 року по липень 2019 року.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 4236,34грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги до суду надано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, платіжне доручення №4970 від 25.07.2019, відповідно до якого позивачем сплачено 12000 грн, ордер серія ВН №119604 від 29.07.2019 (84-87).

Так, згідно опису наданих адвокатом послуг, розмір витрат на правову допомогу складає 12000 грн, із розрахунку 800 грн за годину роботи адвоката. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази надання адвокатом окремих послуг наведених в описі. Зокрема, не зазначено які "інші процесуальні документи, пов`язаних з розглядом справи", були складені адвокатом. Враховуючи відсутність відзиву на позов, послуги з надання відповіді на відзив адвокатом не могли бути надані.

Також, суд вважає безпідставним стягнення витрат за послуги адвоката за підготовку заяви про забезпечення позову, з урахуванням відмови суду в задоволення цієї заяви, у зв`язку з її безпідставністю.

Крім того, в описі міститься очікувані витрати за участь адвоката Юрцева В.С. в судових засіданням в суді першої інстанції. В той же час, в судових засіданнях, які були проведені в режимі відеоконференції, як представник позивача, приймав участь інший адвокат - Балтак О.О.

Виходячи зі складності справи, суд вважає не обґрунтованим витрачений час адвоката на юридичний аналіз документів, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, а також формування правової позиції та консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи в загальній кількості- 3 години.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом з тим, поряд зі згаданим принципом змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відповідно до статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Крім того, відповідно до п.3 ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права (висновок щодо застосування норм права, викладеній у додаткові постанові Верховного суду від 25.06.2019 у справі №909/371/19).

Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати у сумі 12000грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

За таких обставин, справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача, до 5000 грн.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 129 ГПК України.

Розмір судового збору у справі, виходячи з вимог позивача про стягнення основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат становить 4473,7 грн.

Враховуючи що вимоги позивача задоволені частково, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларгус Україа" (84313, Донецька область, м.Краматорськ, бульв.Машинобудівників, 30, офіс 408, ідентифікаційний код юридичної особи - 38355182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" (02094, м.Київ, вул.Попудренка, б.52, корпус А, офіс 911-Б, ідентифікаційний код юридичної особи - 39446364) основний борг у розмірі 240000 (двісті сорок тисяч) грн, пеню у розмірі 28908 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісім) грн 48 коп., 3 % річних у розмірі 3655 (три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 4473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн 34 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4152 (чотири тисячі сто п`ятдесят дві) грн 01 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.01.2020.

Суддя О.В. Говорун