Рішення

від 27.11.2019 по справі 907/192/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

27.11.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/192/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М", с. Мужієво Берегівського району

до відповідача Мужіївської сільської ради Берегівського району, с. Мужієво Берегівського району

про визнання права власності на нерухоме майно ТОВ "Котнар-М", а саме, будинок насосної із свердловиною № 15 та витребування майна із чужого незаконного володіння,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - не з`явився

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Котнар-М", с. Мужієво Берегівського району заявлено позов до відповідача Мужіївської сільської ради Берегівського району, с. Мужієво Берегівського району про визнання права власності на нерухоме майно ТОВ "Котнар-М", а саме, будинок насосної із свердловиною № 15 та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є власником об`єкта нерухомого майна, а саме - каптажної споруди, що складається із наземної споруди та артезіанської свердловини за № 15, необхідної для забезпечення підприємству позивача доступу до підземних вод та можливості їх використання у власній господарській діяльності. Право власності на об`єкт нерухомості, за переконанням позивача, підтверджується технічним паспортом, розробленим ВКФ "Крокус", і договором купівлі-продажу майна (каптажної споруди/свердловини № 15) від 31.03.2010 року та Актом прийому-передачі № 15 від 31.03.2010 року. Позивач зазначає про те, що до складу цього майнового комплексу входить і є його невід`ємним елементом - свердловина № 15 з водонапірною баштою (невід`ємна частина насосної, де знаходиться свердловина для альтернативного забезпечення винного заводу необхідною водою). Таким чином, позивач наголошує, що є власником нерухомого майна, який невід`ємно пов`язаний із земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно.

Як вказує позивач, для забезпечення своїх прав, як власника нерухомого майна, та з метою використання можливості обслуговувати цю нерухомість, позивач 31.07.2018 року звернувся до Мужіївської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться в с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, 239 під кадастровим номером 2120486400:10:002:0090 та цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в оренду на 10 років для обслуговування артезіанської свердловини № 15 з водонапірною баштою, обґрунтовуючи свою вимогу тим, що цей об`єкт нерухомості перебуває у власності ТОВ "Котнар-М" з 2010 року, що підтверджується договором купівлі - продажу свердловини № 15 від 31.03.2010 року та використовується у власній господарській діяльності позивача.

Однак, відповідач - Мужіївська сільська рада Берегівського району Закарпатської області рішенням № 279 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" відмовила у задоволенні заяви позивача, мотивуючи свою відмову тим, що земельна ділянка, на якій розташована нерухомість позивача, вже передана у оренду іншій особі, яка є єдиним власником об`єктів нерухомості, що розташований на цій же земельній ділянці.

Позивач вважає, що у наведений вище спосіб, відмовляючи йому у реалізації свого права, передбаченого ст. 120 Земельного кодексу України, відповідач не визнав/заперечив право власності позивача на об`єкт нерухомого майна, а саме - каптажну споруду, що складається із наземної споруди і артезіанської свердловини за № 15, необхідну для забезпечення підприємству позивача доступу до підземних вод та можливості їх використання у власній господарській діяльності - єдиного об`єкта нерухомості на цій земельній ділянці. При цьому, каптажна споруда, яка знаходиться на земельній ділянці в с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, 239 під кадастровим номером 2120486400:10:002:0090 перебуває у власності позивача з 2010 року (власник ТОВ "Котнар-М"). Надаючи земельну ділянку іншій особі, відповідач заперечив право власності позивача на цю нерухомість і, водночас, визнав це право за іншою особою без жодних на це підтверджуючих документів.

Як вказує позивач, згідно технічного паспорту на земельній ділянці за кадастровим номером 2120486400:10:002:0090 знаходиться майно, що перебуває у власності ТОВ "Котнар-М", а саме: наземна споруда, артезіанська свердловина за № 15 та водонапірна башта, що підтверджується договором купівлі-продажу майна (свердловини № 15) від 31.03.2010 року та Актом прийому-передачі свердловини № 15 від 31.03.2010 року з водонапірною баштою, яка є невід`ємною частиною насосної, де знаходиться свердловина для альтернативного забезпечення винного заводу необхідною водою.

Покликаючись на положення ст. ст. 15, 392 Цивільного кодексу України позивач стверджує, що власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно технічного паспорту, розробленого ВКФ "Крокус" на споруду, яка знаходиться на земельній ділянці в с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, 239 під кадастровим номером 2120486400:10:002:0090, власником такої являться позивач, права якого не визнаються відповідачем у цій справі.

Відсутність державної реєстрації права власності на спірний об`єкт позивач пояснює положенням законодавства, яке, на його думку, на час виникнення права власності не передбачало такого оформлення. Поряд з цим, зазначає, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. А тому, вважає, що виникнення права власності передує його державній реєстрації.

За переконанням позивача, документами, доданими до позовної заяви, підтверджується, що спірний об`єкт належить на праві власності позивачеві і на цій підставі перебуває на його балансі з 2019 року, а також обслуговується і використовується ним у власній господарській діяльності. Власником каптажної споруди, що складається із наземної споруди, артезіанської свердловини за № 15 і водонапірної башти, є позивач, який має намір реалізувати правомочності на підставі права власності, яке відповідачем у спорі не визнається.

Заявою про усунення недоліків позивач зазначає, що вимоги про визнання права власності, як правило, не заявляються самостійно, а супроводжуються вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод, не пов`язаних із порушенням володіння, про зняття арешту з майна та іншими.

Зауважує позивач на тому, що звертаючись з даним позовом, він обґрунтовує свої вимоги посиланням на ст. 388 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що у разі відчуження майна двічі або більше разів після укладення недійсного правочину, витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у його власника, тобто відчужувача за першим із договорів. Особа, яка вважає себе власником майна своє право може захистити лише шляхом задоволення віндикаційного позову за наявності підстав, передбачених статтeю 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Разом з тим, позивач у підготовчі засідання та судові засідання по розгляду справи по суті жодного разу не з`явився, натомість, подав заяву про розгляд справи без його участі на підставі поданих документів.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом неодноразово відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

31.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" (Покупцем, позивачем у справі) та ВКФ "Крокус", яка є правонаступником МП "Гідрогеолог" Закарпатської геологорозвідувальної експедиції (Продавцем), було укладено Договір купівлі - продажу майна (свердловини № 15), у відповідності до якого продавець передає покупцю свердловину на воду № 15 згідно акту прийому -передачі від 31.03.2010 року.

Пунктом 1.1. статті 1 Договору сторони погодили, що продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступне майно:

Майно, що підлягає продажу 1. Дані про свердловину, що передається:

1.) початок бурових робіт - 11.05.1992 р. закінчення - 25.05.1992 р.

2.) глибина - 52,0 м;

3.) обладнання свердловини:

- колона труб діаметром 219 мм від 0,0 до 52,0 м;

- фільтри щілинної перфорації встановлені в інтервалі 30.0 м - 40,0 м.

Пошкоджень і деформацій немає.

Згідно пункту 1.2. статті 1 Договору продавець гарантує, що майно, вказане в п. 1.1. Договору, в заставі і під арештом не перебуває, вільний від прав будь-яких третіх осіб і передається разом з усіма правами, якими воно наділене.

За положеннями ст. 2 Договору ціна продажу Майна, зазначеного в п. 1.1. Договору була визначена за домовленістю сторін в загальній сумі 10 000,00 грн.

Продавець зобов`язаний протягом п`яти банківських днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в розмірі, зазначеному в п. 2.3. Договору передати Покупцю Майно за актом прийому-передачі майна. Обов`язок Продавця передати Майно Покупцеві вважається виконаним в момент підписання Сторонами акту прийому-передачі майна (п.п. 3.1. та 3.2. статті 3 Договору).

Акт прийому-передачі майна від 31 березня 2010 року, є невід`ємною частиною Договору (п. 5.2. ст. 5 Договору).

За змістом Акту № 1/06 прийому - передачі свердловини на воду № 15 від 31.03.2010 року, ТзОВ "Котнар-М" прийняв, а ВКФ "Крокус", яка є правонаступником МП "Гідрогеолог" Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, передав свердловину на воду № 15.

1. Дані про свердловину, що передається:

1.) початок бурових робіт - 11.05.1992 р. закінчення - 25.05.1992 р.

2.) глибина - 52,0 м;

3.) обладнання свердловини:

- колона труб діаметром 219 мм від 0,0 до 52,0 м;

- фільтри щілинної перфорації встановлені в інтервалі 30.0 м - 40,0 м.

2. Данні про водоносний горизонт:

1.) Водовмісні породи алювіальні відклади;

2.) Статичний рівень - 5,0 м.

3. Результати випробування:

1.) Випробування проведене 30.05-05.06.1992 р.

2.) Дебіт свердловини - 5 л/с;

3.) Динамічний рівень -11,0 пониження рівня 6.0 м;

4.) За своїми показниками вода відповідна нормам ГОСТу -2874-82 "Вода питьевая"

4. Данні про розконсервацію:

1.) Розконсервація проведена 21.03.2009 р.

2.) Глибина свердловини за проміром - 49 м.

3.) Роби по визначенню цілісності експлуатаційної колона труб не проводились.

4.) Роботи по відновленню роботи фільтрів не проводились.

5.) Проби на хімічний і бактеріологічний аналіз не відбирались.

5. По свердловині передаються наступні документи:

1) Акт прийому - передачі;

2) Паспорт свердловини.

Таким чином, як вбачається із умов договору купівлі - продажу майна (свердловини № 15) від 31.03.2010 року та Акту № 1/06 прийому - передачі свердловини на воду № 15 від 31.03.2010 року, позивач придбав у власність свердловину на воду № 15.

В подальшому, позивач звернувся до Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років.

Рішенням Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 279 від 03.08.2018 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" Мужіївська сільська рада відмовила ТОВ "Котнар-М" в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3000 га за адресою: с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца II, що знаходиться між ТОВ "Котнар-М" та двоповерховим житловим будинком в напрямку дороги на м. Виноградово, в зв`язку з тим, що дана заява не відповідає ст. 118 Земельного кодексу України, відсутні графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, на яку претендує заявник, а також те, що на теперішній час земельна ділянка вже сформована та знаходиться в оренді на підставі договору оренди земельної ділянки № 03 від 07.03.2018 року, кадастровий номер земельної ділянки 2120486400:10:002:0090, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яке знаходиться с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца II, 239 та на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2017 року на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2120486400:10:002:0090.

У зв`язку з такою відмовою Мужіївської сільської ради, позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на положення ст. 328 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та положень ст. 392 Цивільного кодексу України, за якими власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У підтвердження права власності на майно, щодо якого заявлено вимогу про визнання права власності на нього, а саме, будинок насосної із свердловиною № 15, позивач покликається та долучає до матеріалів справи договір купівлі - продажу майна (свердловини № 15), акту № 1/06 прийому - передачі свердловини на воду № 15 від 31.03.2010 року, технічний паспорт на будинок насосної із свердловиною від 19.02.2019 року та балансову довідку позивача № 27 від 20.03.2019 року.

Оцінюючи твердження позивача щодо наявності у нього права власності на вказаний ним об`єкт нерухомого майна, а саме, будинок насосної із свердловиною № 15, та оспорення такого права власності Мужіївською сільською радою внаслідок прийняття нею рішення № 279 від 03.08.2018 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду", які стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду, суд виходить із наступного.

В силу вимог ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально -правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на будинок насосної із свердловиною № 15 з підстав відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, на якій розміщено будинок насосної із свердловиною № 15.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ст. 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально - правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь - яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи договору купівлі-продажу майна (свердловини № 15) від 31.03.2010 року , Товариством з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" (Покупцем, позивачем у справі) та ВКФ "Крокус", яка є правонаступником МП "Гідрогеолог" Закарпатської геологорозвідувальної експедиції (Продавцем), було укладено Договір купівлі-продажу майна (свердловини № 15), у відповідності до якого продавець передає покупцю свердловину на воду № 15 згідно акту № 1/06 прийому-передачі від 31.03.2010 року.

Актом № 1/06 прийому-передачі свердловини на воду № 15 від 31.03.2010 року ТзОВ "Котнар-М" прийняв, а ВКФ "Крокус", яка є правонаступником МП "Гідрогеолог" Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, передав свердловину на воду № 15.

Тобто, зі змісту договору купівлі - продажу майна (свердловини № 15) від 31.03.2010 року та акту № 1/06 прийому - передачі свердловини на воду № 15 від 31.03.2010 року вбачається, що позивач придбав у власність свердловину на воду № 15.

Однак, позовом у даній справі позивач просить визнати за ним право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме, будинок насосної із свердловиною № 15, стверджуючи про належність йому такого права власності, в тому числі і на підставі технічного паспорту на будинок насосної із свердловиною та балансової довідки позивача.

Як випливає із вищенаведеного, позивач придбав у власність лише свердловину на воду № 15, разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували придбання позивачем приміщення насосної, в тому числі і факту будівництва позивачем будинку насосної із свердловиною, яка згідно технічного паспорту складається із приміщення насосної загальною площею 7,60 кв.м., огорожі та свердловини № 15; не подано також будь - яких доказів щодо надання дозволу на будівництво зазначеного будинку насосної та відведення під будівництво такого земельної ділянки.

Факт знаходження спірного нерухомого майна на балансі позивача сам по собі також не є доказом права власності чи законного володіння майном, про що зазначено в п. 23 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".

Посилання позивача на те, що відповідач оспорює та не визнає право власності позивача на будинок насосної із свердловиною не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки Рішенням Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 279 від 03.08.2018 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки 2120486400:10:002:0090, а позивачем не подано документів, які б підтвердили знаходження належної позивачу свердловини разом із, як стверджує позивач, будівлею насосної на вказаній земельній ділянці. За змістом вказаного рішення сільської ради, позивач, звертаючись із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, не подав графічних матеріалів, на яких би було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а земельна ділянка 2120486400:10:002:0090 перебуває в оренді на підставі договору оренди № 03 від 07.03.2018 року, а також на підставі договору купівлі - продажу від 17.11.2017 року нерухомого мана, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2120486400:10:002:0090.

При цьому, законність рішення Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 03 серпня 2018 року за № 279 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" була оцінена в судовому порядку при розгляді справи № 907/564/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М", яким Товариство просило суд визнати незаконним та скасувати рішення Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 03 серпня 2018 року за № 279 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" та зобов`язати Мужіївську сільську раду розірвати договір оренди земельної ділянки № 03 від 07.03.2018 року, кадастровий номер земельної ділянки 2120486400:10:002:0090, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яке знаходиться с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, 239 , у відповідності до ст. ст. 377, 415 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2019 року у справі № 907/564/18, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.

Поданий же позивачем до матеріалів справи Технічний паспорт на будинок насосної із свердловиною, виготовлений Приватним підприємством "Архбудконсул" 19.02.2019 року, за даними якого будинок насосної із свердловиною розміщений на земельній ділянці 2120486400:10:002:0090, як і балансова довідка Товариства, не можуть підтвердити незаконності відмови Мужіївської сільської ради у наданні відповідачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки 2120486400:10:002:0090 станом на день такої відмови та із зазначених у рішенні підстав, які не містять покликань на відсутність у позивача права власності на будівлю насосної із свердловиною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено того, що відповідач ставить під сумнів наявність права власності позивача на спірне нерухоме майно, як і не доведено порушення, невизнання та/або оспорення його прав власника будь - якими іншими особами.

При цьому, обставини відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки 2120486400:10:002:0090, на якій за словами позивача, розташований належний йому будинок насосної із свердловиною, не можуть обґрунтовувати порушення прав позивача як власника спірного об`єкту нерухомості у даному спорі про визнання права власності, оскільки, позивачем не доведено, що він не зміг реалізувати своє право на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом через відсутність дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду такої земельної ділянки, зокрема, отримав відмову у вчиненні того чи іншого правочину, отримав перешкоди у доступі до належного йому майна або інші перешкоди у реалізації своїх прав.

З врахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" про визнання за ним права власності на будинок насосної із свердловиною із наведених у позові підстав.

Щодо вимоги позивача про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.

За положеннями статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Звертаючись до суді із даним позовом та подаючи суду заяву по виправлення недоліків позовної заяви, позивач жодним чином не зазначив обставин, за яких ним заявляється позовна вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки ні зміст позовної заяви, ні заяви про виправлення недоліків позовної заяви не містять покликання на те, яким саме належним позивачу майном та в який незаконний спосіб заволоділа Мужіївська сільська рада, до якої заявлено позовні вимоги у даній справі, внаслідок прийняття рішення від 03 серпня 2018 року за № 279 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду", яке визначене позивачем підставою позовних вимог у даній справі.

Єдиним аргументом щодо звернення із вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння позивач зазначає те, що вимоги про визнання права власності, як правило, не заявляються самостійно, а супроводжуються вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод, не пов`язаних із порушенням володіння, про зняття арешту з майна та іншими.

Виходячи із такого заявлення та обґрунтування позовної вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, та беручи до уваги результати вирішення судом позовної вимоги про визнання права власності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння як необґрунтованої та недоведеної.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження викладених ним у позові обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку з перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці з 09.12.2019 року по 13.12.2019 року та з 26.12.2019 року по 11.01.2020 року повне судове рішення підписано 22.01.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.