Рішення

від 16.01.2020 по справі 909/1194/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1194/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Полівода С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Інстал"

про стягнення заборгованості в сумі 299629 грн 32 коп., з яких: 229724 грн 00 коп. - вартість оплаченого, проте непоставленого товару по договору; 29108 грн 86 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 40796 грн 46 коп. - пеня

за участю:

від позивача: Вітик І. В.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

КП ТМ Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося до суду з вимогою до ТОВ "Омега-Інстал" про стягнення заборгованості в сумі 299629 грн 32 коп., з яких: 229724 грн 00 коп. - вартість оплаченого, проте непоставленого товару по договору; 29108 грн 86 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 40796 грн 46 коп. - пеня.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.11.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.12.2019; сторонам встановлено відповідні строки для подачі до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; позивача зобов`язано надати суду оригінали долучених до позовної заяви документів, для огляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 03.12.2019 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2019, надано суду для огляду оригінали документів, долучених до позовної заяви. Крім того, подано письмові пояснення № 798/06 від 03.12.2019 (вх. № 21204/19) про виправлення у видатковій накладній.

Судом оглянуто оригінали документів та встановлено, що долучені позивачем до позовної заяви їх копії відповідають оригіналам.

Ухвалою суду від 03.12.2019 продовжено відповідачу строк для подачі відзиву на позов до 17.12.2019; відкладено підготовче засідання у справі на 23.12.2019.

Ухвалою суду від 23.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2020.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання жодного разу не забезпечив (явка представника не визнавалась обов`язковою), хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень; відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом в повній мірі забезпечено можливість реалізації сторонами процесуальних засобів захисту своїх прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності в судочинстві.

Позиції сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказавши при цьому на неналежне виконанням договірних зобов`язань з боку відповідача в частині поставки товару. У зв`язку з невиконанням умов договору позивач просить стягнути з відповідача кошти, які перераховані ним на користь відповідача в якості передоплати за товар. За порушення договірних зобов`язань відповідачу нараховано проценти за користування чужими коштами (на підставі закону) та пеню (на підставі договору).

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

26.12.2018 між ТОВ "Омега-Інстал" (постачальник) та КП ТМ Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (замовник) укладено договір поставки № 102-18, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику котли і котельне обладнання згідно Додатку № 1 до даного Договору, яка є його невід`ємною частиною, а замовник прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Цей договір вступає в силу з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Згідно специфікації № 1 до договору поставки № 102-18 від 26.12.2018 поставці підлягали: КСВа - 1, 0 "ВК-22", ціна 191436 грн 67 коп. (п. 1); пальник ГГС-Б-1, 4, ціна - 124230 грн 00 коп. (п. 2); котел - КСГ - 100 "Бистриця", ціна 30333 грн 33 коп. (п. 3).

Пунктами 2.1 та 2.2 договору сторони визначили, що оплата за товар проводиться наступним чином: 100 % попередня оплата за котли п. п. 1 та 3 Додатку № 1; протягом 3 банківських днів по факту поставки за товар визначений п. 2 Додатку до договору.

Терміни поставки визначено в Додатку № 2 до договору поставки № 102-18 від 26.12.2018, а саме поставка повинна здійснюватись після виконання п. 2.1 наступним чином: КСВа - 1, 0 "ВК-22" - протягом 5 робочих днів (п. 1); пальник ГГС-Б-1, 4 - протягом 35 робочих днів (п. 2); котел - КСГ - 100 "Бистриця" - протягом 5 робочих днів (п. 3).

Позивач сплатив на користь відповідача кошти в сумі 266124 грн 00 коп. (в т. ч. ПДВ - 44354 грн 00 коп.) за котел КСВа - 1, 0 "ВК-22", про що свідчить платіжне доручення № 2331 від 26.12.2018. В порушення умов договору вказаний товар (котел) відповідачем не було поставлено.

27.05.2019 позивач звертався до відповідача з претензією № 431/03 щодо невиконання умов договору поставки № 102-18 від 26.12.2018. Однак, претензія залишена без належного реагування з боку відповідача, товар позивачу не поставлено.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості оплаченого, проте непоставленого товару по договору.

У відповідності до п. 7.2 договору у випадку порушення постачальником строків поставки товару визначених в п. 4.1 договору, постачальник виплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

За прострочення поставки товару, на підставі наведеного вище пункту договору, відповідачу нараховано пеню в розмірі 40796 грн 46 коп., за період прострочення з 04.01.2019 по 04.07.2019.

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами відповідачу нараховано проценти в сумі 29108 грн 86 коп., за період прострочення з 04.01.2019 по 23.09.2019.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір поставки № 102-18 від 26.12.2018 сторони погодили всі його істотні умови.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір поставки № 102-18 від 26.12.2018 не виконано відповідачем в частині поставки позивачу котла КСВа - 1, 0 "ВК-22".

Додатком № 2, а саме п. 1, до вищезазначеного договору сторони погодили, що поставка котла КСВа - 1, 0 "ВК-22" повинна здійснюватись наступним чином: протягом 5 робочих днів після проведення попередньої оплати.

Пунктом п. 1 ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено наступне: якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Оскільки позивач здійснив оплату даного товару 26.12.2018, поставка товару повинна була бути здійснена до 03.01.2019.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем в порушення договірних зобов`язань котел КСВа - 1, 0 "ВК-22" позивачу не поставлено. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протилежне.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 3 ст. 693 ЦК України).

За таких обставин, вартість котла, сума якого сплачена позивачем на користь відповідача, як 100% передоплата, підлягає стягненню на користь позивача.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. 7.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару визначених в п. 4.1 договору, постачальник виплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Та обставина, що умовами договору за порушення постачальником строку поставки, покупець має право нарахувати та стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов`язання, так само, як і обов`язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов`язанням.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у позові в частині стягнення пені.

Як зазначалось вище ч. 3 ст. 693 ЦК України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що договором розмір таких процентів встановлено не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами.

Аналогічної правової позиції стосовно вирішення питання про стягнення пені та процентів за користування чужими коштами висловлено Верховним Судом у постанові від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

Висновок суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В контексті наведеного, з огляду на те, що відповідач не поставив товар обумовлений умовами договору, то вимога про стягнення вартості оплаченого, проте непоставленого товару по договору є обґрунтованою, а позов в цій частині підлягає задоволенню. Враховуючи відсутність правових підстав для нарахування пені та процентів за користування чужими коштами, в позові в цій частині слід відмовити.

При цьому, суд приймає до уваги, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Інстал" про стягнення заборгованості в сумі 299629 грн 32 коп., з яких: 229724 грн 00 коп. - вартість оплаченого, проте непоставленого товару по договору; 29108 грн 86 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 40796 грн 46 коп. - пеня - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Інстал" (вул. Зелена, 6, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 39812400) на користь Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (вул. Київська, 3 А, м. Тернопіль, 46016; ідентифікаційний код 03353590) - 229724 грн 00 коп. (двісті двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять чотири грн 00 коп.) - вартість оплаченого, проте непоставленого товару по договору, 3445 грн 86 коп. (три тисячі чотириста сорок п`ять грн 86 коп.) - судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 29108 грн 86 коп. (двадцять дев`ять тисяч сто вісім грн 86 коп.) - процентів за користування чужими грошовими коштами та 40796 грн 46 коп. (сорок тисяч сімсот дев`яносто шість грн 46 коп.) - пені - відмовити.

Судовий збір в сумі 1048 грн 58 коп. (одна тисяча сорок вісім грн 58 коп.) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.01.2020.

Суддя Т. В. Стефанів