Рішення

від 19.12.2019 по справі 910/7481/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2019Справа № 910/7481/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВТЕХМЕТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ

про стягнення 436 774,61 грн.

Представники сторін:

від позивача: Олійников С.І. - ордер № 117742 від 22.03.2019;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СЛАВТЕХМЕТ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ про стягнення 436 774,61 грн. а саме 392 908,85 грн. основного боргу та 43 865,76 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 413/19 від 23.01.2019 року в частині своєчасної та повної поставки продукції (металопрокату) у відповідності до здійсненої позивачем передплати та умов договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 392 908,85 грн вартості непоставленого товару, за наявності якої позивачем нарахована пеня в сумі 43 865,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 року, за результатами розгляду пояснення б/н від 23.07.2019 року щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7481/19, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.08.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 року, зважаючи на неявку в підготовче засідання представників сторін та невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 29.07.2019 року в частині надання відзиву на позовну заяву, підготовче засідання відкладено на 25.09.2019 року.

Проте, підготовче засідання, призначене на 25.09.2019 року, не відбулось у зв`язку з перебування судді Селівона А.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 року призначено підготовче засідання на 10.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів з ініціативи суду та відкладено підготовче засідання на 07.11.2019 року.

У судові засідання 10.10.2019 року та 07.11.2019 року з`явився уповноважений представник позивача. Представник відповідача в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На дату проведення судового засідання 10.10.2019 року докази отримання відповідачем ухвали суду від 02.10.2019 року в матеріалах справи відсутні.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення № 0103051980194 зазначене відправлення станом на 10.10.2019 року вручене за довіреністю.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 07.11.2019 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052562094.

Будь - яких пояснень, заяв та клопотань процесуального характеру, зокрема на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2019, 21.08.2019, 10.10.2019, а саме відзиву відповідача на позовну заяву, станом на 07.11.2019 року до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.11.2019, враховуючи те, що у відповідності до ч. 2 ст. 182 ГПК України судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, а саме судом остаточно з`ясовано предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання та оголошення в ньому перерви, суд ухвалив підготовче провадження у справі № 910/7481/19 закрити та розгляд справи по суті призначити на 11.12.2019.

В судовому засіданні 11.12.2019 з розгляду справи по суті на стадії з`ясування обставин та дослідження доказів судом протокольно оголошено перерву до 19.12.2019.

У судові засідання по розгляду справи по суті 11.12.19 та 19.12.19 з`явилися уповноважені представники позивача.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання не з`явився.

Про час та місце судового засідання 11.12.2019 відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №: 010352563414.

Докази отримання відповідачем ухвали суду від 11.12.2019 в матеріалах справи відсутні, згідно з роздруківкою з офіційного веб сайту АТ Укрпошта щодо відстеження поштового відправлення 0103052564470 зазначене відправлення з 13.12.2019 знаходиться у точці видачі/доставки.

При цьому судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе господарський суд зазначає, що відповідач, з урахуванням повідомлення належним чином про судове засідання по розгляду справи по суті 11.12.2019 року, не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду у справі № 910/7481/19 від 11.12.2019 щодо повідомлення останнього про оголошення перерви у судовому засіданні по розгляду справи по суті на 19.12.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Про причини неявки в судові засідання по розгляду справи по суті представника відповідача суд не повідомлено.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 11.12.2019 через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про вирішення питання щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу. Дана заява долучена судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, а також заяв та клопотань процесуального характеру від позивача на час розгляду справи до суду не надходило.

Суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкладення підготовчого засідання, які також визначені судом в ухвалах суду від 29.07.2019, 21.08.2019 та 10.10.2019, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких пояснень, заяв та клопотань процесуального характеру, зокрема, на виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 29.07.2019, 21.08.2019, 10.10.2019, а саме відзиву відповідача на позовну заяву, станом на 07.11.2019 року до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, керуючись ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

У судових засіданнях 11.12.2019 та 19.12.2019 з розгляду справи по суті представники позивача надали усні пояснення та відповіді на запитання суду, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 19.12.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 23.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СЛАВТЕХМЕТ (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 413/19 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупцю маталопрокат (надалі - продукція), в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених в рахунках, або у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язаний прийняти продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним договором та додатками до нього.

Розділами 2-8 Договору сторони погодили умови поставки; кількість та якість продукції, ціну продукції та порядок розрахунків; умови здачі-прийняття продукції; відповідальність; строк дії договору та умови припинення тощо.

Даний Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір підписаний представниками постачальника та покупця, скріплений печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За умовами пунктів 3.1. та 3.2. Договору ціна продукції, що постачається за цим договором є договірною і вказується у відповідних рахунках або специфікаціях на поставку продукції; загальна вартість продукції залежить від фактично замовленої, поставленої та оплаченої кількості продукції, визначається шляхом складання сум видаткових накладних згідно з якими здійснювалось постачання на протязі терміну дії цього договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору право власності на продукцію, а також усі ризики, переходять від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцю або перевізнику, що підтверджується підписом представника покупця/перевізника на видатковій накладній або іншому документі, що підтверджує факт передачі продукції покупцю.

Поставка продукції здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів Incoterms-2010, з урахуванням особливостей, встановлених цим договором (п. 2.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторони затвердили специфікацію щодо продукції, яка постачається, зокрема, обумовили кількість, вартість за одиницю продукції та загальну суму, що складає 727 368,40 грн., в тому числі ПДВ.

За умовами п. 2.3. Договору якість продукції, що постачається повинна відповідати встановленим державним стандартам і технічним умовам, які діють в Україні.

Відповідно до пункту 3.3. Договору умовами оплати є: 50 % - передоплата та 50 % - в день доставки продукції покупцю.

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, на підставі наданого постачальником рахунку покупцю (п. 3.4. Договору).

Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідач виставив позивачу рахунок на оплату продукції № 27146 від 22.01.2019 на загальну суму 727 368,40 грн.

Так, на виконання вищевказаних умов Договору позивач 28.01.2019 здійснив попередню оплату продукції на суму 363 684,20 грн. (що становить 50 % вартості), що підтверджується платіжним дорученням № 73 від 28.01.2019.

Загальна сума продукції, яка вказана в рахунку на оплату, базується на теоретичній вазі та може відрізнятися в менший бік після відвантаження продукції, що буде підтверджено відповідними документами. У випадку відвантаження на більшу суму, покупець зобов`язаний виконати доплату у термін до 2 (двох) календарних днів з дати поставки продукції, якщо інше не обумовлено у відповідній специфікації до даного договору. У випадку відвантаження продукції на суму меншу, ніж авансовий платіж, покупець має право письмово звернутися до постачальника про повернення грошових коштів (п. 3.5. Договору).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Термін поставки продукції - 5 (п`ять) банківських днів після зарахування 50 % передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору (п. 2.6. Договору).

Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за Договором, в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2019 TOB МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ здійснило першу поставку металопрокату. Металопрокат було доставлено з м. Дніпро до м. Слов`янськ Донецької області на промисловий майданчик ТОВ СЛАВТЕХМЕТ вантажівкою ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , що підтверджується супровідними документами на продукцію - товарно-транспортною накладною від 31.01.2019 № Р130, видатковою накладною від 31.01.2019 № 130.

Згідно з п. 4.1. Договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності до вимог діючого законодавства України та умовами даного договору:

- за кількістю - на підставі даних видаткової накладної або товарно-транспортної накладної відповідно до Інструкції про приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6;

- за якістю - згідно з супровідними документами, що посвідчують якість продукції, яка поставляється (в разі їх наявності).

Відповідно до п. 4.3. Договору якщо будуть виявлені факти нестачі або недоліків продукції під час її приймання за кількістю та якістю, виклик представника постачальника є обов`язковим. Повідомлення про виклик представника постачальника надсилається негайно, протягом 24-х годин з дня зазначеного в товаросупровідних документах. Нестачею вважається кількість товару, що є різницею між кількістю продукції, обумовленою у відповідній специфікації або накладній на відвантаження з врахуванням узгодженого толерансу поставки та фактичною кількістю поставленої продукції.

Претензії щодо якості поставленої продукції можуть бути заявлені покупцем до постачальника в строк не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня передачі продукції. Всі претензії пред`являються тільки з наданням підтверджуючих документів (п. 4.6. Договору).

Претензія повинна містити наступні дані: номер договору, найменування продукції відповідно до договору, кількість, вага продукції до якої заявляється претензія, номери товаросупровідних документів, детальний опис дефектів, невідповідність продукції ДСТу або ТУ, вагова недостача. До претензії може бути доданий акт в двох екземплярах, що містить відомості, передбачені Інструкціями № П-6 та № П-7 (п. 4.7. Договору).

З матеріалів позовної заяви та пояснень представників позивача, наданих в судових засіданнях по розгляду справи по суті вбачається, що в процесі розвантаження продукції 31.01.2019 було виявлено недостачу металопрокату, а також невідповідність (пересортицю) окремих товарних позицій тим, які заявлені в Специфікації № 1 від 23.01.2019 року та видатковій накладній № 130 від 31.01.2019 року, в зв`язку з чим директором ТОВ СЛАВТЕХМЕТ Шпигоцьким Ю.Д. було складено та направлено постачальнику відповідний акт.

Також згідно пояснень представника позивача встановлено, що 31.01.2019 директор ТОВ СЛАВТЕХМЕТ в телефонному режимі та електронною поштою (metal_prom@уаhоо.соm) спілкувався з представником відповідача - менеджером Шепелевим Володимиром, та повідомив про недопоставку продукції та пересортицю, просив поставити належну продукцію та терміново направити представника ТОВ МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ . У відповідь на звернення представник відповідача Шепелев В. повідомив про проінфофрмованість директора ТОВ МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ Лукяненко Д.А., відмовився направляти представника товариства, а також повідомив про ліквідацію пересортиці з наступної поставки продукції.

Враховуючи наведене, у зв`язку з відмовою постачальника направити свого представника, позивачем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 року комісійно складено Акт про фактичну кількість й комплектність продукції від 31.01.2019 року, згідно якого зафіксовано кількість та характеристики металопрокату, що надійшов від ТОВ МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ .

Крім того, 31.01.2019 року металопрокат, що не відповідає Специфікації № 1 до Договору (пересортиця), було передано згідно з актом від 31.01.2019 на відповідальне зберігання ФОП Реуцькому Р.І.

Також 31.01.2019 року згідно умов Договору ТОВ СЛАВТЕХМЕТ перераховано другу частину оплати за товар - 363 684,20 грн. (50 % вартості партії товару), що підтверджується платіжним дорученням № 79 від 31.01.2019.

В подальшому 06.02.2019 року ТОВ МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ здійснено наступну поставку металопрокату, який було доставлено водієм ОСОБА_2 , автомобілем ДАФ державний номерний знак НОМЕР_1 .

Однак продукція, згідно пояснень позивача та за відсутності інших доказів, була поставлена без будь-яких супровідних документів. При цьому металопрокат, що надійшов 06.02.2019 року, також не відповідав Специфікації № 1 до Договору, зокрема, була наявна пересортиця та недостача, у зв`язку з чим 06.02.2019 року керівник ТОВ СЛАВТЕХМЕТ на виконання умов п.4.3 Договору неодноразово повідомляв представника відповідача та просив направити представника ТОВ МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ для складання відповідного акту. Проте, представника останнього на вимогу позивача щодо засвідчення факту невідповідності поставленої продукції вимогам Специфікації направлено не було. Письмових пояснень щодо неможливості такого направлення та/або заперечень щодо заявленої вимоги позивача відповідачем суду не надано.

В свою чергу, позивачем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 року комісійно складено Акт про фактичну кількість й комплектність продукції, яким зафіксовано характеристики металопрокату, що надійшов 06.02.2019 року від ТОВ МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ .

При цьому, 06.02.2019 року метал, що не відповідає Специфікації № 1 до Договору (пересортиця), було передано актом від 06.02.2019 на відповідальне зберігання ФОП Реуцькому Р.І.

В зв`язку з викладеними обставинами та з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензії від 11.02.2019 року, 13.02.2019 року, 18.02.2019 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак, відповідачем залишено зазначені претензії без відповіді та задоволення, будь-яких заходів щодо виконання взятих на себе зобов`язань за Договором поставки відповідачем здійснено не було.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної поставки металопрокату, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість на загальну суму 392 908,85 грн., яка складається з вартості недостачі (недопоставленого) металопрокату - 188 403,92 грн. та вартості пересортиці металопрокату - 204 504,93 грн.

Також судом встановлено, що неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки металопрокату за Договором № 413/19 від 23.01.2019 року унеможливило виконання договірних зобов`язань ТОВ СЛАВТЕХМЕТ перед замовниками. Зокрема, позивачем призупинено проведення робіт з 01 по 15 лютого 2019 року та в подальшому здійснено закупівлю непоставленого металопрокату у іншого постачальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 28/02-1 від 28.02.2019, № 20/02-1 від 20.02.2019, № 45 від 21.02.2019, рахунками-фактурами № 27/02-1 від 27.02.2019, № 20/02-1 від 20.02.2019.

Отже, станом на 25.05.2019 року відповідач не виконав належним чином зобов`язання з поставки металопрокату, визначеного Специфікацією № 1 до Договору № 413/19 від 23.01.2019 року на загальну суму 392 908,85 грн.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

За приписами ст. 699 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні; умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч 1. ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За умовами ч. 2 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; відмовитися від усього товару; вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; прийняти весь товар.

Відповідно до ч. 3 ст. 672 ЦК України у разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, позивач фактично прийняв частину продукції на суму 334 459,55 грн. та відмовився від решти продукції на суму 392 908,85 грн., яка складається з вартості недостачі (недопоставленого) металопрокату - 188 403,92 грн. та вартості пересортиці металопрокату - 204 504,93 грн.

Згідно з п. 3.5. Договору у випадку відвантаження продукції на суму меншу, ніж авансовий платіж, покупець має право письмово звернутися до постачальника про повернення грошових коштів.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним Договором щодо поставки продукції належної якості та в обумовленій кількості станом на 25.05.2019, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача сплачених грошових коштів за недопоставлену продукцію в розмірі 392 908,85 грн.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання умов Договору в частині своєчасної поставки продукції або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов`язання в частині дотримання встановленого Договором строку поставки позивачу продукції за договірною ціною 727 368,40 грн., та на момент прийняття рішення доказів повернення вартості недопоставленої продукції відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування відповідачу штрафної санкції (пені) за прострочення виконання договірного зобов`язання.

Суд зазначає, що згідно приписів ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 4 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ст. 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1. Договору, у разі порушення постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки поставки.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору здійснив поставку продукції з порушенням визначеного строку, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, неустойки, передбаченої пунктом 5.1. Договору.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання в частині дотримання встановленого Договором строку поставки товару, позивачем на підставі пункту 5.1. Договору нараховано відповідачу штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 43865,76 грн. за період з 31.01.2019 по 25.05.2019, яку позивач просить суд стягнути згідно наданого розрахунку.

В свою чергу відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або обґрунтованих заперечень щодо наданого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені, заявленої позивачем до стягнення у сумі 43 865,76 грн. в межах визначеного періоду, відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 865,76 грн. пені (неустойки) підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що в розумінні приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України позивач довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв`язку з наявністю фактичних обставин, з якими закон пов`язує порушення сторонами виконання зобов`язань і настання відповідних юридичних наслідків, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВТЕХМЕТ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 43865,76 грн. пені за прострочення строку поставки продукції за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі ХіроБалані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 11 Б, офіс 8, код ЄДРПОУ 42424623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВТЕХМЕТ (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, проспект Свободи, буд. 52, офіс 24, код ЄДРПОУ 37683434) 392 908 (триста дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісім) грн. 85 коп. вартості недопоставленої продукції, 43 865 (сорок три тисячі вісімсот шістдесят п`ять) грн. 76 коп. пені та 6 551 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят одну) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 21 січня 2020 року.

Суддя А.М. Селівон