Рішення

від 11.01.2020 по справі 910/15554/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2020Справа № 910/15554/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мікс Маркет

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вега-Сервіс 2015

про стягнення 42.258,81 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

05.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мікс Маркет до Товариства з обмеженою відповідальністю Вега-Сервіс 2015 про стягнення 42.258,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № НГ 080218/01 від 08.02.2018, позивачем було відпущено відповідачу нафтопродукти через мережу АЗС ТОВ Мікс Маркет за пластиковими картками на загальну суму 36.480,00 грн. Умовами договору передбачено, що оплата здійснюється з відчстрочкою платежу 30 календарних днів. У зв`язку з тим, що відповідачем було сплачено лише частину товару на суму 2.392,80 грн, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 42.258,81 грн, з яких 34.087,20 грн основного боргу та 8.181,61 грн штрафні санкції за користування чужими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15554/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 11.11.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049553637 за адресою, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.11.2019 є місцезнаходженням відповідача, а саме: 01001, м. Київ, Спортивна площа, 1-А.

Проте, конверт разом з ухвалою від 11.11.2019 (номер відправлення 0103049553637) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою не зареєстровано, не знайдено .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 11.11.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Мікс Маркет (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вега-Сервіс 2015 (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки нафтопродуктів № НГ 080218/01 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується передавати покупцю товар, що є в наявності на кожній з АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків з використанням пластикових карток. Конкретний вид товару визначається по кожній карті окремо покупцем виходячи зі своїх потреб. Усі внесені а пам`ять карти та на сервер ТОВ Мікс Маркет дані та необхідна кількість карт узгоджується з покупцем.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату отримано товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість розмірі 34.087,20 грн та за користування грошовими коштами позивачем нараховано проценти в розмірі 8.171,61 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11.1 договору він набирає сили з моменту його підписання сторонами, діє протягом року та до повного виконання сторонами розрахунків. Договір вважається продовженим на один рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні від однієї зі сторін не поступило письмового повідомлення про бажання розірвати договір.

Позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 36.480,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ 1326 від 27.04.2018 на суму 2.900,00 грн,

№ 1404 від 16.05.2018 на суму 19.180,00 грн,

№ 1619 від 05.06.2018 на суму 11.560,00 грн,

№ 2278 від 26.07.2018 на суму 2.840,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата покупцем товару проводиться з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів згідно видаткових накладних.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 34.087,20 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 34.087,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення штрафних санкцій за користування чужими коштами посилається на ст. 231 Господарського кодексу України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даною нормою встановлено такий вид забезпечення виконання грошового зобов`язання як пеня та визначення її розміру.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Розділом 6 договору, який визначає відповідальність сторін, не визначено відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору покупцем в частині строків оплати товару.

Враховуючи те, що пеня є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 8.181,61 грн штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами безпідставні та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мікс Маркет є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вега-Сервіс 2015 (01001, м. Київ, Спортивна площа, 1-А, код ЄДРПОУ 39901872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мікс Маркет (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3-А, код ЄДРПОУ 33432796) 34.087 (тридцять чотири тисячі вісімдесят сім) грн 20 коп. основного боргу, 1.549 (одна тисяча п`ятсот сорок дев`ять) грн 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова