Рішення

від 22.01.2020 по справі 910/16321/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2020Справа № 910/16321/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вітамінки Плюс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Тагарт Груп

про стягнення 10 620,28 грн,

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вітамінки Плюс (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тагарт Груп (далі - відповідач) про стягнення 10620,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем на виконання умов договору поставки № 10/04 від 10.04.2019.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача 9 082,62 грн основного боргу та 1 537,66 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/16321/19 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

27.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 9 082,62 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2020 було виправлено описку (в частині суми до стягнення) в ухвалі про відкриття провадження у справі від 25.11.2019.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 25.11.2019 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051315123 отримана позивачем 28.11.2019; ухвала суду від 25.11.2019 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051315115 отримана відповідачем 02.12.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

10.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вітамінки Плюс (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тагарт Груп (далі - покупець) було укладено договір поставки № 10/04, відповідно до п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару вказані в рахунку-фактурі або видатковій накладній, які є невід`ємною частиною цього договору. Покупець зобов`язаний здійснювати оплату вартості кожної партії товару протягом семи календарних днів з моменту поставки партії.

Згідно з п. 3.5 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору позивачем були здійснені поставки товару на загальну суму 9 916,28 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними, зокрема: № 389 від 11.04.2019 на суму 833,66 грн, № 415 від 13.04.2019 на суму 1021,80 грн, № 416 від 15.04.2019 на суму 1018,97 грн, № 447 від 18.04.2019 на суму 1691,46 грн, № 560 від 10.05.2019 на суму 5350,39 грн. Відповідач, у свою чергу, здійснив оплату за поставлений товар частково на суму 833,66 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач сплатив суму основного боргу за поставлений товар в розмірі 9 082,62 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 150 від 03.12.2019, тобто сплата основного боргу була здійснена відповідачем після звернення позивача до суду за захистом його порушених прав та відкриття провадження у дані справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 082,62 грн підлягає закриттю.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1537,66 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за поручення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з положеннями п. 5.4 договору у випадку порушення покупцем порядку та строків оплати, передбачених п. 2.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з оплати за товар за кожен день прострочення платежу, але не більше вартості замовлення.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок суду є меншим від заявленого позивачем, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1524,90 грн., в іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Вітамінки Плюс та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Тагарт Груп 1 524,90 грн пені. В частині стягнення основного боргу в розмірі 9 082,62 грн провадження у справі підлягає закриттю. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вітамінки Плюс задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тагарт Груп (03680, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 55; ідентифікаційний код 40465893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вітамінки Плюс (32664, Хмельницька обл., Новоушицький район, село Глибівка, вулиця Миколи Гевки, будинок 14; ідентифікаційний код 42368632) 1 524,90 грн пені (одна тисяча п`ятсот двадцять чотири грн 90 коп) та судовий збір у розмірі 1 918,69 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять грн 69 коп).

3. Закрити провадження у справі № 910/16321/19 в частині стягнення основного боргу в розмірі 9 082,62 грн (дев`ять тисяч вісімдесят дві грн 62 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2020.

Суддя О.Г. Удалова