Рішення

від 21.01.2020 по справі 910/12413/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2020Справа № 910/12413/19

За позовом Державного підприємства Антонов

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вендер Україна

про стягнення 2 814 808,45 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

від позивача: Наливайко Д.О. за довіреністю № 408/279-д від 06.12.2019

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Антонов (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вендер Україна (відповідач) про стягнення 2814808,45 грн, з яких: 1 869 308,40 грн - сума попередньої оплати за Договором поставки № 10.0045.2018 від 12.03.2018, 683 796,45 грн - пеня, 261 703,18 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов Договору поставки № 10.0045.2018 від 12.03.2018 (далі - Договір) було перераховано відповідачу в якості попередньої оплати 50% вартості товару в сумі 1869308,40 грн. Проте, враховуючи, що товар не поставлено відповідачем вчасно, надані зразки товару не відповідають умовам укладеного договору та у позивача відпала необхідність у поставці товару, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 08.07.2019 № 126/8043-19 про повернення у семиденний строк з моменту отримання відповідачем вимоги суми попередньої оплати у розмірі 1 869 308,40 грн, а також сплатити штрафні санкції за Договором. Поштове відправлення з наведеною вимогою було повернуто позивачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 21.10.2019 о 10:40 год.

21.10.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про надання часу для укладення мирової угоди.

У підготовче засідання, призначене на 21.10.2019, представники учасників справи не з`явились

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду.

Розглянувши заяву позивача про надання часу для укладення мирової угоди, суд дійшов висновку про її задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовчого засідання у справі на 18.11.2019 об 11:40 год.

У підготовче засідання, призначене на 18.11.2019, представники учасників у справі не з`явились.

Згідно ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, зокрема, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Згідно з ч. 7 ст. 183 ГПК України у разі відкладення підготовчого засідання підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене.

Про відкладення розгляду справи постановляється ухвала (ч. 8 ч. 202 ГПК України).

У підготовчому засіданні, призначеному на 18.11.2019, в нарадчій кімнаті суд прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини ухвали про відкладення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 відкладено підготовчого засідання у справі на 09.12.2019 об 11:40 год.

У підготовче засідання, призначене на 09.12.2019, представники учасників у справі не з`явились

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у підготовчому засіданні 09.12.2019 за відсутності позивача та відповідача (їх представників).

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.12.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.01.2020 о 10:40 год.

У судове засідання, призначене на 21.01.2020, представник позивача з`явився. Представник відповідача у судове засідання, призначене на 21.01.2020 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у судовому засіданні 21.01.2020 за відсутності відповідача (його представника).

У судовому засіданні 21.01.2020 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

У судовому засіданні 21.01.2020 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Представник позивача у судовому засіданні 21.01.2020 підтримав у повному обсязі позовні вимоги, викладені ним у позовній заяві.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.01.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд

УСТАНОВИВ:

12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Вендер Україна (продавець, відповідач) та Державним підприємством Антонов (покупець, позивач) був укладений Договір поставки № 10.0045.2018 (надалі - Договір, Договір № 10.0045.2018 від 12.03.2018), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов`язується поставити металопрокат, визначений у Специфікаціях (№ 1, № 2, № 3, № 4), далі - товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Номенклатура, кількість, ціна одиниці товару визначається Специфікаціями № 1, № 2, № 3 і № 4, які є невід`ємними частина Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару, що поставляється по даному Договору, визначена у Специфікаціях № 1, № 2, № 3, № 4 і включає в себе податки та збори, а також вартість тари, упаковки і маркування та доставку товару. Загальна сума Договору згідно оформлених Специфікацій (№ 1, № 2, № 3, № 4) складає 4 162 638,31 грн, у тому числі ПДВ 20% - 693 773,05 грн.

Згідно п. 4.2 Договору термін поставки товару (партії товару) визначається сторонами у Специфікаціях (№ 1, № 2, № 3, № 4) і відраховується з моменту отримання попередньої оплати від покупця відповідно до пп 6.2.1 Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору оплата за товар (партію товару) здійснюється в наступному порядку:

Перших 50% за партію товару покупець проводить шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 14-ти банківських днів з дня отримання рахунку від продавця. Після здійснення передоплати ціна зміні не підлягає.

Наступні 50% від вартості замовленого товару сплачуються покупцем протягом 14-ти банківських днів з моменту фактичного отримання товару (партії товару), що підтверджується підписанням сторонами видаткових накладних.

Пунктом 8.3 Договору сторони погодили, що, у разі порушення термінів поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми не поставленого товару, а за прострочення більше 30-ти календарних днів, додатково стягується штраф 7% від вартості непоставленої партії товару.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року (п. 10.1 Договору).

Згідно Специфікації № 4 від 12.03.2018 сторони погодили номенклатуру, кількість, ціну одиниці товару та загальну вартість товару, яка становить 3 738 616,80 грн, у тому числі ПДВ 20% - 623 80 грн. Термін поставки товару (партії товару) складає 90 робочих днів, і відраховується з моменту отримання попередньої оплати від покупця згідно умов п. 6.2.1 Договору (п. 4 Специфікації № 4 від 12.03.2018).

09.10.2018 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 10.0045.2018 від 12.03.2018 (далі - Додаткова угода № 1 від 09.10.2018), якою сторони домовились збільшити терміни поставки товару за Специфікацією № 4 - не більше 90 банківських днів з моменту підписання даної Додаткової угоди (п. 1 Додаткової угоди № 1 від 09.10.2018). Пунктом 2 Додаткової угоди сторони також погодили продовжити термін дії Договору № 10.0045.2018 від 12.03.2018 до 31.03.2019.

Товариством з обмеженою відповідальністю Вендер Україна виставлено рахунок на оплату № 1689 від 02.05.2018 на суму 3 738 616,80 грн з ПДВ.

На виконання п. 6.2.1 Договору позивач перерахував платіжним дорученням № 3038 від 11.05.2018 на рахунок відповідача 1 869 308,40 грн, що складає 50% вартості товару.

28.01.2019 відповідач згідно видаткової накладної № 2801-02 передав позивачу партію товару для встановлення якості у кількості 16 кг на суму 6 859,78 грн з ПДВ.

За результатами спектрального аналізу переданого товару позивачем було встановлено, що надані зразки сталі не відповідають ТУ 14-1-2375-77/19904-90 для марки сталі 07Ч16Н6-Ш. Наведене підтверджується доданим позивачем до позовної заяви свідоцтвом № 68 від 01.02.2019 про результати спектрального аналізу.

09.07.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 126/8043-19 від 08.07.2019 в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої вимагав у семиденний термін з моменту отримання вимоги повернути суму попередньої оплати у розмірі 1 869 308,40 грн та сплатити пеню у розмірі 684 166,87 грн та штраф у розмірі 261 703,18 грн. Вимога мотивована тим, що відповідачем товар вчасно не поставлено, надані зразки не відповідають умовам Договору, а у позивача відпала необхідність у поставці товару.

Однак, поштове відправлення із вимогою № 126/8043-19 від 08.07.2019 було повернуто органами зв`язку на адресу позивача у зв`язку з закінченням терміну зберігання (дата поштового штемпелю 24.07.2019).

Посилаючись на те, що відповідач на вимогу позивача не повернув суму попередньої оплати, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 1 869 308,40 грн, а також штрафних санкцій за Договором.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України ).

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 3038 від 11.05.2018 підтверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати замовленого товару на суму 1 869 308,40 грн, внаслідок чого у відповідача виникло зобов`язання поставити вказаний товар.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4 Специфікації № 4 від 12.03.2018 (в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору поставки № 10.0045.2018 від 12.03.2018) передбачено, що термін поставки товару за Специфікацією № 4 - не більше 90 банківських днів з моменту підписання даної Додаткової угоди (п. 1 Додаткової угоди № 1 від 09.10.2018).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 4 Специфікації № 4 від 12.03.2018 (в редакції Додаткової угоди № 1 до Договору поставки № 10.0045.2018 від 12.03.2018), відповідач повинен був поставити товар у строк до 15.02.2019 включно.

Таким чином, станом на час розгляду справи по суті строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару настав.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов`язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов`язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов`язання передати товар.

Зі змісту вимоги № 126/8043-19 від 08.07.2019 вбачається, що покупець вказав на порушення постачальником свого обов`язку поставити оплачений товар, у зв`язку з чим позивач заявив вимогу про повернення суми передоплати в розмірі 1 869 308,40 грн за непоставлений товар.

Однак, станом на момент розгляду справи по суті матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів повернення відповідачем грошових коштів в сумі 1 869 308,40 грн на рахунок позивача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів передання позивачу товару на загальну суму 1 869 308,40 грн або доказів повернення відповідної суми передоплати.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем умов Договору в частині здійснення попередньої оплати товару, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань поставити оплачений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про повернення попередньої оплати в сумі 1 869 308,40 грн підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у розмірі 683 796,45 грн за порушення термінів поставки за періоди з 21.09.2018 по 28.01.2019 та з 29.01.2019 по 23.03.2019 та 261 703,18 грн штрафу за прострочення термінів поставки більше, ніж на 30 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 230 ГПК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 231 ГПК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що, у разі порушення термінів поставки продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення від суми не поставленого товару, а за прострочення більше 30-ти календарних днів, додатково стягується штраф 7% від вартості непоставленої партії товару.

Як встановлено судом, згідно Специфікації № 4 від 12.03.2018 до Договору загальна вартість не поставленого товару становить 3 738 616,80 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору термін поставки товару (партії товару) складає 90 робочих днів, і відраховується з моменту отримання попередньої оплати від покупця згідно умов п. 6.2.1 Договору (п. 4 Специфікації № 4 від 12.03.2018).

Перших 50% за партію товару покупець проводить шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 14-ти банківських днів з дня отримання рахунку від продавця. Після здійснення передоплати ціна зміні не підлягає (п.6.2.1. Договору).

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 3038 від 11.05.2019 на суму 1 869 308,40 грн позивач сплатив на рахунок відповідача 50% за партію товару, визначеної у Специфікації № 4.

За наведених обставин, відповідач мав поставити товар протягом 90 робочих днів починаючи з 12.05.2019. Доказів такої поставки матеріали справи не містять.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору щодо строку поставки товару, позивач враховуючи положення в 8.3 Договору нараховує на відповідача пеню у розмірі 683 796,45 грн за період з 21.09.2018 по 23.03.2019 на суму не поставленого товару 3 738 616,80 грн. Перевіривши розрахунок наведеної суми пені, судом визнано його арифметично вірним.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 261 703,18 грн штрафу за прострочення термінів поставки більше, ніж на 30 календарних днів, що в розумінні п. 8.3 Договору складає 7% від вартості непоставленої партії товару. Перевіривши розрахунок наведеної суми, судом визнано його арифметично вірним.

Суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 683 796,45 грн пені та 261 703,18 грн штрафу.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач безпосередньо у позовній заяві зазначив про понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 42 222,12 грн.

Відповідачем не подано попереднього розрахунку суми судових витрат в порядку ст. 124 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 42 222,12 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вендер Україна (02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19; ідентифікаційний код 39989454) на користь Державного підприємства Антонов (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1; ідентифікаційний код 14307529) 1 869 308,40 грн (один мільйон вісімсот шістдесят дев`ять тисяч триста вісім гривень 40 копійок) попередньої оплати товару, 683 796,45 грн (шістсот вісімдесят три тисячі сімсот дев`яносто шість гривень 45 копійок) пені, 261 703,18 грн (двісті шістдесят одну тисячу сімсот три гривні 18 копійок) штрафу та 42 222,12 грн (сорок дві тисячі двісті двадцять дві гривні 12 коп) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 22.01.2020.

Суддя Гумега О.В.