Рішення від 21.01.2020 по справі 917/1948/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2020 Справа № 917/1948/19

м. Полтава

За позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до Лубенського колективного учбово-виробничого об`єднання українського товариства сліпих, вул. Радянська, 164, м. Лубни, 37500

про стягнення 5029,65 грн.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач/ АТ НАК "Нафтогаз України") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Лубенського колективного учбово-виробничого об`єднання українського товариства сліпих (далі - відповідач/ Лубенське КУВО УТОС) 5029,65 грн., в тому числі 3366,01 грн. пені, 334,32 грн. 3% річних та 1329,32 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 4093/15-ТЕ-24 від 31.12.2014.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Представником відповідача 14.11.2019 отримано копію ухвали Господарського суду Полтавської області від 12.11.2019 по справі № 917/1948/19, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв`язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спір вирішується за наявними матеріалами справи.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Господарського суду Полтавської області Семчук О.С. рішення ухвалюється 21.01.2020.

Рішення ухвалено в порядку встановленому ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець за договором) 31.12.2014. укладено договір купівлі-продажу природного газу № 4093/15-ТЕ-24 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1. Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

На виконання умов договору протягом 2015 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 18178,20 грн., що підтверджується двохсторонніми актами приймання - передачі природного газу, копії яких додано позивачем до позовної заяви:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 3206,23 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 1851,20 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 2233,50 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 на суму 344,34 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 на суму 1781,60 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 3422,49 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 5338,84 грн.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору.

На підтвердження дат та сум здійснених відповідачем оплат позивачем надано довідку з переліком операцій по підприємству Лубенське КУВП УТОС з 01.01.2015 по 30.09.2018, а також копії банківських виписок з рахунку позивача.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Керуючись п. 7.2. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3366,01 грн. за загальний період з 15.02.2015 по 14.07.2016 та 3% річних у розмірі 334,32 грн. за загальний період з 15.02.2015 по 31.10.2016 за простроченими зобов`язаннями січня - квітня та вересня - грудня 2015 року, а також 1329,32 грн. інфляційних втрат за загальний період з квітня 2015 року по жовтень 2016 року за простроченими зобов`язаннями лютого - квітня та вересня - грудня 2015 року.

Вказані суми пені та річних позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою договір купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 № 4093/15-ТЕ-24 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням .

Також судом встановлено, що остаточне погашення відповідачем заборгованості по договору відбулося 01.11.2016.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 ст. 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Вказана правова позиція підтримана Харківським апеляційним судом у постанові від 24.09.2018 по справі № 917/441/18.

Оскільки погашення заборгованості за переданий позивачем відповідачу природний газ у 2015 році було здійснено у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону, нараховані на таку заборгованість пеня, річні та інфляційні підлягали списанню.

Позивач не списав вказані суми, натомість подав до суду позов про стягнення пені, річних та інфляційних з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 3366,01 грн. пені, 334,32 грн. річних та 1329,32 грн. інфляційних втрат є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача у повному обсязі та не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук