Рішення

від 21.01.2020 по справі 917/1959/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2020 Справа № 917/1959/19

м. Полтава

За позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601

до Кременчуцького міського комітету молодіжних організацій, вул. Шевченка, буд. 19/3, м. Кременчук, 39600

про стягнення 12410,81 грн.,

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - позивач/ АТ "Полтаваобленерго") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Кременчуцького міського комітету молодіжних організацій (далі - відповідач/ Кременчуцький МКМО) 12410,81 грн., в тому числі 9153,05 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 1811,90 грн. пені, 1067,69 грн. інфляційних нарахувань, 378,17 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 177 від 01.02.2008.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Копія ухвали суду від 14.11.2019 вручена відповідачу 19.11.2019, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв`язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Господарського суду Полтавської області Семчук О.С., рішення по справі ухвалюється 21.01.2020.

Рішення ухвалюється в порядку визначеному ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 між позивачем (теплопостачальна організація за договором) та відповідачем (споживач за договором) було укладено договір № 177 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору теплопостачальна організація зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України Про теплопостачання та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання договору, а додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення договору, можливість його зміни і повідомлення про це споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (далі - Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, п. 2.2.2 договору та додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до Договору.

На підставі п. 23 Правил, розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку, згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору передбачено, що споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку" та надає її теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та "Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії".

Згідно п. 1 Додатку № 4 до Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію. Так, за грудень 2018 року, лютий і квітень 2019 року відповідачем до цього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в розмірі 9153,05 грн.

Згідно п. 5 Додатку № 4 до Договору обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується Актом про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії" (додаток № 4-2), який оформлюється теплопостачальною організацією на підставі "Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (додаток № 4-1) та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого "Акта про обсяги спожитої споживачем теплоенергії" або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації.

На підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії у період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року позивачем надано копії актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії:

- за жовтень 2016 року від 31.10.2016 на суму 5138,04 грн.;

- за листопад 2016 року від 30.11.2016 на суму 6886,03 грн.;

- за грудень 2016 року від 31.12.2016 на суму 4886,74 грн.;

- за січень 2017 року від 31.01.2017 на суму 5462,35 грн.;

- за лютий 2017 року від 28.02.2017 на суму 7027,04 грн.;

- за березень 2017 року від 31.03.2017 на суму 5395,50 грн.;

- за квітень 2017 року від 30.04.2017 на суму 3693,97 грн.;

- за жовтень 2017 року від 31.10.2017 на суму 547,14 грн.;

- за листопад 2017 року від 30.11.2017 на суму 4740,82 грн.;

- за грудень 2017 року від 31.12.2017 на суму 5850,90 грн.;

- за січень 2018 року від 31.01.2018 на суму 5528,30 грн.;

- за лютий 2018 року від 28.02.2018 на суму 5651,65 грн.;

- за березень 2018 року від 31.03.2018 на суму 5805,04 грн.;

- за квітень 2018 року від 30.04.2018 на суму 2441,57 грн.;

- за жовтень 2018 року від 31.10.2018 на суму 405,20 грн.;

- за листопад 2018 року від 30.11.2018 на суму 6024,56 грн.;

- за грудень 2018 року від 31.12.2018 на суму 7558,68 грн.;

- за січень 2019 року від 31.01.2019 на суму 8290,80 грн.;

- за лютий 2019 року від 28.02.2019 на суму 7387,85 грн.;

- за березень 2019 року від 31.03.2019 на суму 3903,35 грн.;

- за квітень 2019 року від 24.04.2019 на суму 1402,55 грн.

При цьому, частину вказаних актів (за жовтень 2016 року - березень 2017 року, грудень 2017 року - квітень 2018 року, листопад 2018 року - квітень 2019 року) не підписано споживачем.

Крім цього, позивачем надано копії рахунків та копії доказів вручення відповідачу рахунків та актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії (розписки про отримання) за вказані вище періоди.

Судом встановлено, що всі акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії вручалися відповідачу, а акти, які не підписані відповідачем, підписані трьома представниками теплопостачальної організації.

Отже вказані акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії є належними доказами на підтвердження кількості спожитої відповідачем теплової енергії.

Всього за вказаний період відповідно до актів відповідачем спожито теплової енергії на суму 104028,08 грн.

Відповідач за теплову енергію розрахувався не в повному обсязі сплативши 23.11.2016 5138,04 грн., 05.01.2017 - 6886,03 грн., 17.02.2017 - 5462,35 грн., 20.03.2017 - 7027,04 грн., 26.04.2017 - 5395,50 грн., 25.05.2017 - 3693,97 грн., 21.11.2017 - 547,14 грн., 14.12.2017 - 4740,82 грн., 19.12.2017 - 4740,82 грн., 22.01.2018 - 145,92 грн., 21.02.2018 - 5528,30 грн., 21.02.2018 - 5528,30 грн., 16.03.2018 - 5651,65 грн., 16.03.2018 - 5651,65 грн., 27.04.2018 - 5805,04 грн., 28.11.2018 - 405,20 грн., 28.11.2018 - 405,20 грн., 28.12.2018 - 6024,56 грн., 28.02.2019 - 8290,80 грн., 26.04.2019 - 3903,35 грн., 26.04.2019 - 3903,35 грн.

Всього відповідачем за вказаний період сплачено позивачу за теплову енергію 94875,03 грн.

Залишок боргу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно п. 4.2.2. договору за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

Враховуючи вказаний пункт Договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу:

- 1811,90 грн. пені на прострочені суми оплат за жовтень 2018 року - квітень 2019 року за загальний період прострочення з 16.11.2018 по 03.09.2019;

- 1067,69 грн. інфляційних нарахувань на прострочені суми оплат за грудень 2016 року, лютий і листопад 2017 року, грудень 2018 року, лютий і квітень 2019 року за загальний період прострочення з січня 2017 року по липень 2019 року;

- 378,17 грн. 3% річних на прострочені суми зобов`язань з оплати за спожиту відповідачем теплову енергію за жовтень 2016 року - квітень 2017 року, жовтень - листопад 2017 року, січень - березень 2018 року, жовтень - грудень 2018 року, січень - квітень 2019 року за загальний період прострочення з 15.11.2016 по 03.09.2019.

Вказані суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та відповідачем не спростовується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію у розмірі 9153,05 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення 9153,05 грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується відповідачем сплата відповідачем за отриману теплову енергію в інші, ніж визначені договором, терміни.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 4.2.2. договору за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі п. 4.2.2. договору та ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача:

- 1811,90 грн. пені на прострочені суми оплат за жовтень 2018 року - квітень 2019 року за загальний період прострочення з 16.11.2018 по 03.09.2019;

- 1067,69 грн. інфляційних нарахувань на прострочені суми оплат за грудень 2016 року, лютий і листопад 2017 року, грудень 2018 року, лютий і квітень 2019 року за загальний період прострочення з січня 2017 року по липень 2019 року;

- 378,17 грн. 3% річних на прострочені суми зобов`язань з оплати за спожиту відповідачем теплову енергію за жовтень 2016 року - квітень 2017 року, жовтень - листопад 2017 року, січень - березень 2018 року, жовтень - грудень 2018 року, січень - квітень 2019 року за загальний період прострочення з 15.11.2016 по 03.09.2019.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних і пені та встановив їхню правильність.

Таким чином, позов в частині стягнення 378,17 грн. 3% річних та 1811,90 грн. пені підлягає задоволенню.

Також судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що позивачем не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням вказаної норми стягненню підлягають інфляційні втрати за загальний період з лютого 2017 року по липень 2019 року в розмірі 739,45 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцького міського комітету молодіжних організацій (вул. Шевченка, буд. 19/3, м. Кременчук, 39600; код ЄДРПОУ 25691838) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601; код ЄДРПОУ 00131819) 9153 грн. 05 коп. основного боргу, 1811 грн. 90 коп. пені, 378 грн. 17 коп. 3% річних, 739 грн. 45 коп. інфляційних втрат та 1870 грн. 19 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук