Рішення

від 22.01.2020 по справі 927/1045/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2020 року м. Чернігівсправа №927/1045/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Зірка плюс» ,

код ЄДРПОУ 22828432, вул. Толстого, 28, м. Чернігів, 14014

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» , код ЄДРПОУ 00381152

вул. Вишнева, буд. 4, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область, 16703

предмет спору: про стягнення 233418,68 грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Зірка плюс» подано позов до Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» про стягнення 233418,68грн заборгованості, з яких: 219527,59грн основного боргу, 11656,62грн пені, 1064,54грн трьох процентів річних та 1169,93грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №22 від 26 грудня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Про отримання позивачем 24 грудня 2019 року ухвали господарського суду від 19 грудня 2019 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Про отримання відповідачем 21 грудня 2019 року ухвали господарського суду від 19 грудня 2019 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

02 січня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у відповідності до пункту 2.1.2. укладеного між сторонами договору поставки продавець (позивач) зобов`язався при передачі товару передати всі необхідні супроводжувальні документи, а саме: рахунок; талон якості; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну. Крім того, зазначає, що пунктом 5.3. договору поставки визначено, що у випадку ненадання продавцем покупцю необхідних супровідних документів, що мають бути передані разом з товаром, або передання документів, що містять помилки або неточності та/або непостачання, недопоставки або прострочення поставки товару, поставки неякісного товару, покупець має право притримати оплату за такий товар до моменту усунення продавцем усіх недоліків. Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що позивачем до позовної заяви додані видаткові накладні на суму 297871,65 грн без доказів надання відповідачу разом з товаром рахунку, талону якості та товарно-транспортної накладної.

08 січня 2020 року від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 199527,59 грн основного боргу, 1169,93грн інфляційних нарахувань, 1064,54 грн трьох процентів річних та 11656,62грн пені, у зв`язку з тим, що після подачі позовної заяви, 16 грудня 2019 року, 18 грудня 2019 року, 20 грудня 2019 року та 27 грудня 2019 року відповідачем було додатково сплачено позивачу частину заборгованості у розмірі 20000,00 грн. В заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд повернути позивачу судовий збір у розмірі 300,00 грн. До заяви про зменшення розміру позовних вимог додані копії платіжних доручень: №8964542546 від 16 грудня 2019 року на суму 5000,00 грн; №1000000007 від 18 грудня 2019 року на суму 5000,00 грн; №9923216546 від 20 грудня 2019 року на суму 5000,00 грн; №3299822 від 27 грудня 2019 року на суму 5000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

26 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Зірка плюс» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (покупець) було укладено договір поставки №22.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки №22 від 26 грудня 2018 року Продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, передавати у власність Покупцеві поліграфічну продукцію (Товар), згідно заявок Покупця, а Покупець приймає та оплачує прийнятий Товар.

Згідно п.1.2. договору перехід права власності від Продавця до Покупця здійснюється після фактичного приймання Товару за місцезнаходження Покупця, підписання всіх необхідних документів, та наявності відмітки Покупця про прийняття Товару на видатковий накладній .

Якість Товару має відповідати вимогам, погодженим Сторонами, та обов`язково підтверджується талоном якості, який Продавець зобов`язаний передати Покупцю в момент поставки Товару. Усі необхідні товарно-транспортні документи та документи щодо якості Товару, необхідність яких передбачена чинним законодавством України, Продавець зобов`язаний передати Покупцю в момент поставки Товару, а у випадку якщо Покупцем було все ж прийнято Товар без вищезазначених документів, Продавець зобов`язується надати такі документи невідкладно на наступний день. У будь-якому випадку якість Товару повинна бути такою, яка б забезпечила можливість у Покупця використовувати Товар для маркування продукту харчування - молока, молока згущеного та інших молочних консервів. Товар повинен бути безпечним для життя та здоров`я людей, а також для навколишнього середовища (п.1.3. договору).

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що при передачі Товару продавець зобов`язаний передати всі необхідні супроводжувальні документи, а саме: рахунок; талон якості; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну.

Згідно п.2.2.1. договору Покупець зобов`язаний в порядку та на умовах п.3 даного Договору оплатити прийнятий Товар .

Так, у відповідності до п.3.4. договору Покупець здійснює оплату за поставлений Товар на протязі 30 календарних днів з дати поставки Товару Продавцем .

Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що у разі невідповідності кількості Товару даним, зазначеним у замовленні (±10%) та/або товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній, Покупець має право прийняти Товар по фактичній кількості, про що вчиняється напис на видатковій накладній, а Продавець зобов`язаний протягом 5-ти днів з моменту направлення Покупцем повідомлення Продавцю про прийняття Товару, що не відповідає по кількості замовленню Покупця на адреси електронної пошти або факсом, забезпечити Покупця належними та правильними документами на товар (видаткова накладна та інші ). У випадку порушення Продавцем вищезазначеного строку надання документів на Товар, Покупець має право не оплачувати Товар щодо якого Продавцем не надано документів.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку ненадання Продавцем Покупцю необхідних супровіднихдокументів, що мають бути передані разом з Товаром, або передання документів, що містять помилки або неточності, та/або непостачання, недопоставки або прострочення поставки Товару, поставки неякісного товару, Покупець має право притримати оплату за такий Товар до моменту усунення Продавцем усіх недоліків.

Згідно п. 8.1. договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору, та закінчується 31 грудня 2020 року, з врахуванням п.8.3. цього Договору. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору, та виконання тих зобов`язань, які залишилися невиконаними на момент закінчення строку дії Договору (п.8.2.-8.3. договору).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Станом на день прийняття рішення доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар за накладними:

-накладна №1295К від 03 вересня 2019 року на суму 63516,13 грн;

-накладна №1296К від 03 вересня 2019 року на суму 5874,26 грн;

-накладна №1297К від 06 вересня 2019 року на суму 57631,72 грн;

-накладна №1299К від 11 вересня 2019 року на суму 13363,64 грн;

-накладна №1301К від 23 вересня 2019 року на суму 7332,00 грн;

-накладна №1303К від 27 вересня 2019 року на суму 16714,66 грн;

-накладна №1306К від 04 жовтня 2019 року на суму 63561,28 грн;

-накладна №1307К від 08 жовтня 2019 року на суму 19998,00 грн;

-накладна №1316К від 28 жовтня 2019 року на суму 12952,62 грн;

-накладна №1317К від 28 жовтня 2019 року на суму 4593,60 грн;

з підписами та печатками відповідача та підписами позивача /в матеріалах справи /а.с.17-26//.

За отриманий товар відповідач перед позивачем розрахувався частково.

Так, згідно акту звірки взаємних розрахунків, складеного між відповідачем та позивачем, станом на 31 жовтня 2019 року, з врахуванням часткової оплати товару відповідачем, сума боргу відповідача перед позивачем станом на 31 жовтня 2019 року становила 265193,85 грн /а.с. 33/.

Після 31 жовтня 2019 року позивачем було також поставлено відповідачу товар за накладними:

- №1321К від 01 листопада 2019 року на суму 7050,00 грн;

- №1322К від 04 листопада 2019 року на суму 25283,74 грн;

які підписані з обох сторін та скріплені печаткою відповідача.

Тобто, після підписання сторонами, станом на 31 жовтня 2019 року, акту звірки взаємних розрахунків, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 32333,74 грн.

Позивачем до позовної заяви додано реєстр платежів з 01 листопада 2019 року по 16 грудня 2019 року про часткову оплату відповідачем отриманого ним товару на загальну суму 78000,00 грн /а.с. 34-35/.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 05 грудня 2019 року було направлено на адресу відповідача претензію №87 від 05 грудня 2019 року з проханням терміново сплатити боргові зобов`язання за договором поставки №22 від 26 грудня 2018 року /копія претензії та копія опису вкладення міститься в матеріалах справи /а.с.30-31/.

В позовній заяві позивач зазначає, що з врахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати отриманого ним товару, загальна сума боргу на дату звернення з позовною заявою до суду становить 219527,59 грн.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 199527,59 грн основного боргу, 1169,93грн інфляційних нарахувань, 1064,54 грн трьох процентів річних та 11656,62грн пені, у зв`язку з тим, що після звернення позивачем з позовною заявою до суду, 16 грудня 2019 року, 18 грудня 2019 року, 20 грудня 2019 року та 27 грудня 2019 року відповідачем було сплачено позивачу частину заборгованості на загальну суму 20000,00 грн (копії платіжних доручень: №8964542546 від 16 грудня 2019 року на суму 5000,00 грн; №1000000007 від 18 грудня 2019 року на суму 5000,00 грн; №9923216546 від 20 грудня 2019 року на суму 5000,00 грн; №3299822 від 27 грудня 2019 року на суму 5000,00 грн).

Таким чином, з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, станом на дату прийняття рішення, враховуючи наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що за відповідачем утворилась заборгованість за отриманий ним товар у розмірі 199527,59 грн.

Факт існування заборгованості у розмірі 199527,59 грн відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості у розмірі 199527,59 грн суду на надав.

Суд не приймає заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно

того, що у відповідності до пункту 2.1.2. договору продавець зобов`язався при передачі товару передати всі необхідні супроводжувальні документи, а саме: рахунок; талон якості; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну, у зв`язку з тим, що доказів ненадання позивачем відповідачу таких документів відповідач суду не надав. Це також стосується і заперечень відповідача, стосовно того, що пунктом 5.3. договору визначено, що у випадку ненадання продавцем покупцю необхідних супровідних документів, що мають бути передані разом з товаром, або передання документів, що містять помилки або неточності та/або непостачання, недопоставки або прострочення поставки товару, поставки неякісного товару, покупець має право притримати оплату за такий товар до моменту усунення продавцем усіх недоліків. Відповідачем не надано суду доказів ненадання позивачем всіх необхідних супроводжувальних документів відповідачу, більш того відповідачем не надано суду доказів звернення з відповідним листом до позивача про усунення відповідних недоліків, якщо такі дійсно мали місце.

Більш того, слід зазначити, що відповідач сам визнав існування за ним заборгованості за отриманий ним товар, здійснивши часткову оплату товару. Крім того, відповідач визнав існування заборгованості в підписаному та скріпленому печаткою відповідача та позивача акті звірки взаємних розрахунків станом на 31 жовтня 2019 року /в матеріалах справи а.с. 33/.

Суд звертає увагу на те, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що обов`язок відповідача здійснити оплату отриманого ним товару по укладеному з позивачем договору, за накладними зазначеними вище, є документально підтвердженим, що не спростовано відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року справа №910/14371/18.

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі №922/4099/17, від 09 листопада 2018 року у справі №911/3685/17, від 30 січня 2019 року у справі №905/2324/17, від 08 травня 2019 року у справі №910/9078/18, від 21 травня 2019 року у справі №904/6726/17, від 05 червня 2019 року у справі №905/1562/18, від 10 червня 2019 року у справі №911/935/18 та від 11 червня 2019 року у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема: визнання пред`явленої претензії; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про визнання відповідачем боргу перед позивачем за поставлений товар.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 199527,59 грн заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Інші пояснення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11656,62 грн пені за періоди з 04 жовтня 2019 року по 06 грудня 2019 року, з 04 жовтня 2019 року по 12 грудня 2019 року та з 07 жовтня 2019 року по 16 грудня 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Так, пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення Покупцем розрахунків за прийнятий Товар, Продавець вправі стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 11656,62 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись приписами частини 2 статті 625 ЦК України позивачем, за прострочення відповідачем грошових зобов`язань, нараховано та заявлено до стягнення 1064,54 грн трьох відсотків річних за періоди з 04 жовтня 2019 року по 06 грудня 2019 року, з 04 жовтня 2019 року по 10 грудня 2019 року та з 07 жовтня 2019 року по 16 грудня 2019 року та 1169,93 грн інфляційних втрат за жовтень-листопад 2019 року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1064,54 грн трьох відсотків річних та 1169,93 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач у заяві про зменшення позовних вимог просить суд повернути судовий збір у розмірі 300,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що позивачем зменшено позовні вимоги до 213418,68грн та фактичну оплату судового збору в розмірі 3652,57 грн при поданні позову до суду, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про повернення частини суми судового збору в розмірі 300,00 грн.

За подання цього позову позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3501,28 грн (233418,68 грн *1,5%).

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (код ЄДРПОУ 00381152, вул. Вишнева, буд. 4, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область, 16703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Зірка плюс» (код ЄДРПОУ 22828432, вул. Толстого, 28, м. Чернігів, 14014) 199527,59грн основного боргу, 11656,62грн пені, 1064,54грн трьох процентів річних та 1169,93грн інфляційних втрат.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (код ЄДРПОУ 00381152, вул. Вишнева, буд. 4, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область, 16703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Зірка плюс» (код ЄДРПОУ 22828432, вул. Толстого, 28, м. Чернігів, 14014) 3201,28грн судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Зірка плюс» (код ЄДРПОУ 22828432, вул. Толстого, 28, м. Чернігів, 14014) з державного бюджету (отримувач: УК у м. Чернігові / м. Чернігів / 22030101 рахунок: UA738999980000034318206083035, код ЄДРПОУ: 38054398, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101) частину сплаченого судового збору в сумі 300,00 грн, перерахованого згідно платіжного доручення №56 від 16 грудня 2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/1045/19 Господарського суду Чернігівської області.

Дане рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Рішення складено та підписано 22 січня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/