Рішення

від 21.01.2020 по справі 204/8317/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/8317/19

Провадження № 2/204/396/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровська обласна станція переливання крові про зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років, -

В С ТА Н О В И В:

У листопаді 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просить зобов`язати Комунальне підприємство Дніпропетровська обласна станція переливання крові нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків за період роботи з 01.01.2010 року по 31.06.2018 року з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач ОСОБА_1 з 26.10.2001 року по даний час працює на посадах, що відносяться до категорії посад медичних працівників, у Комунальному підприємстві Дніпропетровська обласна станція переливання крові . Згідно даних військового квитка та трудової книжки позивач проходив військову службу на медичних посадах з 13.11.1971 року по 18.10.1993 року (всього 21 рік 11 місяців та 5 днів). З 26.02.1996 року по 20.07.1999 року позивач працював на посаді начальника 2-го терапевтичного відділення лікарні з поліклінікою УМВС України в Дніпропетровській області (3 роки 4 місяці та 24 дні). Станом на дату призначення на посаду у Комунальному підприємстві Дніпропетровська обласна станція переливання крові , тобто станом на 26 жовтня 2001 року, позивач мав більше 20 років стажу роботи медичного працівника, а отже мав право на отримання надбавки в розмірі 30% за вислугу років, що узгоджується з постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 року № 1418 Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я . Надбавка за вислугу років у державному або комунальному закладі охорони здоров`я обчислюється, виходячи з посадового окладу (з підвищеннями) працівника без урахування інших надбавок і доплат. Надбавка за вислугу років виплачується щомісяця за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи та за сумісництвом. Але, відповідач не встановив та не виплачував позивачу надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків з січня 2010 року по липень 2018 року. Надбавка за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я є складовою частиною заробітної плати, а тому невиплата вказаної надбавки призводить до виникнення заборгованості по заробітній платі. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

23 грудня 2019 року від представника відповідача - Щукіної Т .М. до суду надійшла заява, в якій вона просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . В обгрунтування заяви зазначила, що позивач працює в Комунальному підприємстві Дніпропетровська обласна станція переливання крові з 26.10.2001 року на посаді лікаря-методиста відділу організації трансфузійної допомоги. З 01.01.2010 року по 30.11.2010 року лікарю-методисту ОСОБА_1 було встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу з урахуванням стажу як у медичних закладах підпорядкування МОЗ, так і інших відомствах та міністерствах. Восени 2010 року в бюлетні Урядовий кур`єр України було оприлюднено роз`яснення департаменту фінансів Міністерства оборони № 248/8/42 від 05.02.2010 року Про виплату надбавки за вислугу років працівникам закладів охорони здоров`я Збройних Сил України , в якому надано роз`яснення з приводу виплати надбавки військовим лікарям та лікарям, які працюють на цивільних медичних посадах у закладах охорони здоров`я Збройних Сил, іншому медичному персоналу. Відповідно до цього роз`яснення до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років не входить час військової служби на посадах медичних працівників у Збройних Силах України, країнах СНД та СРСР, тому що оплата їхньої праці визначається наказом Міністерства оборони. Тому, відповідно до даного роз`яснення позивачу з 01.12.2010 року нараховувалася та виплачувалася надбавка за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу за стаж у лікувальних закладах, підпорядкованих МОЗ. Звертає увагу, що зміни стосовно зарахування в стаж часу військової служби, що дають право на отримання надбавки за вислугу років затверджені постановою КМУ № 23 18.01.2012 року, а не з січня 2010 року, як зазначено у позовній заяві. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про захист його цивільного права або інтересу щодо пред`явлення вимоги щодо компенсації заборгованості у виплаті надбавки за вислугу років з січня 2010 року. Позивач з моменту виникнення права на позов (січень 2010 року) реалізував своє право звернення в примусовому порядку до суду тільки в листопаді 2019 року, тобто через 9 років 10 місяців.

У судове засідання позивача не з`явився, але надав суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Щукіна Т.М. в судове засідання не з`явилась, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з закінченням строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 13 листопада 1971 року по 18 жовтня 1993 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Збройних силах, безперервно 21 рік 11 місяців 05 днів, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 7-8). При цьому, з військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 вбачається, що останній проходив службу у Збройних силах у період з 13 листопада 1971 року по 18 жовтня 1993 року на різних медичних посадах (а.с. 8).

Згідно трудової книжки, з 26 лютого 1996 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника 2-го терапевтичного відділення лікарні з поліклінікою УМВС України в Дніпропетровській області, з якої був звільнений 20 липня 1999 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Наказом головного лікаря № 127/1-К від 26 жовтня 2001 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в Комунальний заклад Дніпропетровська обласна станція переливання крові на посаду лікаря-методиста центру надання трансфузіологічної допомоги з 26 жовтня 2001 року за направленням управління охорони здоров`я облдержадміністрації (а.с. 9).

На підставі рішення Дніпропетровської обласної ради № 330-12/VII від 16 березня 2018 року Комунальний заклад Дніпропетровська обласна станція переливання крові було реорганізовано шляхом перетворення в Комунальне підприємство Дніпропетровська обласна станція переливання крові , 02 липня 2018 року ОСОБА_1 був зарахований на посаду лікаря-методиста відділу організації трансфузіологічної допомоги по переводу, де він продовжує працювати по теперішній час.

08 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив вирішити питання щодо компенсації заборгованості у виплаті надбавки за вислугу років з січня 2010 року по липень 2018 року (а.с. 24).

Вищевказану заяву ОСОБА_1 було розглянуто тарифікаційною комісією Комунального підприємства Дніпропетровська обласна станція переливання крові та за результатами її розгляду було рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до комісії по трудовим спорам підприємства або безпосередньо до суду, що підтверджується протоколом засідання тарифікаційної комісії від 08 серпня 2019 року (а.с. 25), а також листом головного лікаря Комунального підприємства Дніпропетровська обласна станція переливання крові Сердюк А.А. від 15 серпня 2019 року вих. № 534 (а.с. 10).

У зв`язку з цим, 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Комунального підприємства Дніпропетровська обласна станція переливання крові , в якому просив нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків за період роботи з 01.01.2010 року по 31.06.2018 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У статті 2 Закону України Про оплату праці визначено структуру заробітної плати, до складу якої входить:

- основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З викладеного вбачається, що надбавка за вислугу років є складовою частиною заробітної плати працівника.

Згідно зі статтею 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Аналогічне положення закріплене також у частині 1 статті 13 Закону України Про оплату праці , згідно якої оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 було затверджено Порядок виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров`я. Дана постанова набрала чинності з 01 січня 2010 року.

У пункті 2 вищезазначеного Порядку визначено, що надбавка за вислугу років установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я залежно від стажу роботи в такому розмірі: при стажі роботи понад 3 роки розмір щомісячної надбавки до посадового окладу встановлюється у розмірі 10 %, при стажі роботи понад 10 років - 20 %, при стажі роботи понад 20 років - 30 %.

Обіймаючи посаду лікаря-методиста станом на 01 січня 2010 року позивач ОСОБА_1 мав право на встановлення та виплату йому надбавки за вислугу років, що узгоджується з пунктом 3 вищевказаного Порядку, в редакції, що діяла станом на 01 січня 2010 року, згідно якого надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров`я та їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, головним медичним сестрам, фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою усіх спеціальностей.

Згідно з п. 4 даного Порядку, в редакції, що діяла станом на 01 січня 2010 року, до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається: час роботи у державних та комунальних закладах охорони здоров`я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, визначених у пункті 2 цього порядку; час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, або коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежна) - не більш як до досягнення нею 16-річного віку; час, відведений на підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо працівник до і після направлення на підвищення кваліфікації працював на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, визначених у пункті 2 цього Порядку, в державних та комунальних закладах охорони здоров`я; час навчання у клінічній ординатурі; час строкової військової служби, якщо працівник до призову на військову службу працював на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, визначених у пункті 32 цього Порядку, в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, і протягом трьох місяців після звільнення з військової служби (без урахування часу проїзду на постійне місце проживання) був прийнятий на роботу на одну із зазначених посад в державному або комунальному закладі охорони здоров`я; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Сторонами визнавалось, що з 01 січня 2010 року ОСОБА_1 було встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу, яка виплачувалась позивачу по 30 листопада 2010 року.

Однак, у зв`язку з помилковим врахуванням в медичний стаж позивача періоду військової служби на посадах медичних служб військових частин СРСР та України, наказом головного лікаря Комунального закладу Дніпропетровська обласна станція переливання крові № 60/І від 04 лютого 2011 року Щодо перерахунку виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20% відповідно до умов оплати праці працівників бюджетної сфери та проведено перерахунок нарахувань та виплат надбавки за вислугу років за період з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року у розмірі 20% посадового окладу (а.с. 43).

Утримання зайво нарахованої надбавки за вислугу років за період з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року було проведено згідно особистої заяви ОСОБА_1 від 03 лютого 2011 року з лютого по липень 2011 року включно на загальну суму 1022,05 грн. (а.с. 51), про що також зазначено у листі Комунального підприємства Дніпропетровська обласна станція переливання крові Дніпропетровської обласної ради № 48 від 13 січня 2020 року (а.с. 52).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 року № 23 до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 були внесені зміни, змінено назву вищезазначеного Порядку на Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, та серед іншого, пункт 4 даного Порядку після сьомого абзацу було доповнено новим абзацом, згідно якого до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається також час військової служби, служби в органах і підрозділах цивільного захисту, служби у Держспецзв`язку, служби у підрозділах Держспецтрансслужби, служби осіб рядового і начальницького складу на зазначених у пункті 3 цього Порядку посадах у Збройних Силах, інших військових формуваннях та правоохоронних органах України і колишнього СРСР.

Отже, з 18 січня 2012 року у позивача ОСОБА_1 виникло право на встановлення йому надбавки за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу, оскільки з урахуванням пункту 4 вищевказаного Порядку станом на 18 січня 2012 року він мав вже більше 20 років стажу роботи медичного працівника, так як з 13 листопада 1971 року по 18 жовтня 1993 року він проходив службу в Збройних силах на різних медичних посадах та з 26 лютого 1996 року по 20 липня 1999 року, а також з 26 жовтня 2001 року позивач працював у закладах охорони здоров`я України.

Однак, судом встановлено, що з 18 січня 2012 року відповідач не встановив позивачу надбавку за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу, а продовжував нараховувати надбавку за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу до липня 2018 року, що підтверджується відомостями про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати, а також визнавалося стороною відповідача (а.с. 26-40).

Такі дії відповідача є порушенням трудових прав позивача на отримання надбавки до заробітної плати та вимог Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я.

З 01 серпня 2018 року за заявою позивача відповідачем йому було встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу, про що зазначено у протоколі засідання тарифікаційної комісії Комунального підприємства Дніпропетровська обласна станція переливання крові від 08 серпня 2019 року, а також винесено наказ головного лікаря Комунального підприємства Дніпропетровська обласна станція переливання крові Сердюк А.А. № 218 від 19 серпня 2019 року (а.с. 54).

За таких обставин судом встановлено, що у період з 18 січня 2012 року по 31 липня 2018 року відповідач зобов`язаний був встановити на нараховувати позивачу надбавку за вислугу років у розмірі 30 % до посадового окладу, однак нараховував таку надбавку лише у розмірі 20 % до посадового окладу. Отже, наявні законні підстави для донарахування та виплати позивачу за вищевказаний період надбавки за вислугу років у розмірі 10% до посадового окладу.

Згідно ч. 6 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що факт незвернення позивача з заявою до відповідача про нарахування і виплату надбавки за вислугу років, не є підставою для ненарахування відповідачем такої надбавки, оскільки це є обов`язком роботодавця у випадку, якщо працівник має передбачене законом право на встановлення йому надбавки за вислугу років.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 в інший спосіб, окрім як звернутися до суду, не може захистити свої трудові права та ці права є порушеними відповідачем, суд приходить до переконливого висновку, що вони підлягають судовому захисту.

Судовий захист є важливою гарантією конституційного права громадянина заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Щодо заяви сторони відповідача про застування строку позовною давності суд зазначає наступне.

На переконання суду підстави для застосування строку позовної давності у даній справі відсутні, оскільки предметом спору є зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років, яка є складовою частиною заробітної плати працівника, а відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком .

У позовній заяві позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років за період роботи по 31 червня 2019 року, а тому враховуючи, що суд на підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи виключно в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що у червні місяці тридцять днів, а не тридцять один, беручи до уваги що за період роботи з 18 січня 2012 року по 30 червня 2018 року позивач мав право на встановлення йому надбавки за вислугу років у розмірі 30% до посадового окладу, однак фактично отримував лише 20% до посадового окладу, суд приходить до переконливого висновку про необхідність зобов`язати Комунальне підприємство Дніпропетровська обласна станція переливання крові донарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період роботи з 18 січня 2012 року по 30 червня 2018 року у розмірі 10 відсотків до посадового окладу, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, а позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір був звільнений від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 98, 233 КЗпП, Закону України Про оплату праці , Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418, та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 133, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровська обласна станція переливання крові про зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років - задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство Дніпропетровська обласна станція переливання крові (ЄДРПОУ 01985434) донарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) надбавку за вислугу років за період роботи з 18 січня 2012 року по 30 червня 2018 року у розмірі 10 (десять) відсотків до посадового окладу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпропетровська обласна станція переливання крові (місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького, буд. 17, ЄДРПОУ 01985434) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 копійок) на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез