Рішення

від 22.01.2020 по справі 188/776/19

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/776/19

Провадження № 2/188/18/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П. О.,

при секретарі судового засідання Хандрига Л.І.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області позовом до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (далі - відповідач) про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів все своє майно позивачу. Позивач у строки, визначені законом, звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва у зв`язку з не наданням позивачем оригіналу документу про право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно.

Посилаючись на норми ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1268 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, позивач просить суд визнати за ним, як спадкоємцем за заповітом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати залишити на ньому.

Позивач подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позов підтримала і просила задовольнити.

Відповідач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Вивчивши надані позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 виданим 21.08.2018 виконкомом Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району (а.с. 9).

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкодавець ОСОБА_2 склав заповіт від 12.12.2017, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради, згідно з яким усе своє майно заповів ОСОБА_1 (а.с.8).

Отже, спадкування майна померлого ОСОБА_2 має відбуватися за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкове майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Цей житловий будинок був збудований батьком позивача ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 69 від 15.11.2018 житловому будинку, власником якого являється померлий ОСОБА_2 , присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2019 №166571317 право власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не було зареєстровано (а.с. 22).

Згідно із довідкою Дмитрівської сільської ради від 25.04.2019 № 582 земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не приватизована (а.с. 15).

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3).

Відповідно до довідки Дмитрівської сільської ради від 23.10.2018 № 2405 на дату смерті разом зі спадкодавцем були зареєстровані: дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_1 та онук ОСОБА_4 (а.с. 14).

Дружина спадкодавця ОСОБА_3 23.10.2018 подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини, в тому числі від обов`язкової частки у спадщині (а.с. 11).

Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Крім позивача, ніхто зі спадкоємців з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, що підтверджується листом приватного нотаріуса Свириденко Л.В., від 23.04.2019 №188/01-16 (а.с. 12).

Родинний зв`язок між позивачем та її батьком ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 , виданим 25.03.1970 Карпилівською сільською радою Камінь - Каширського району Волинської області, де батьком позивача записаний ОСОБА_5 , свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 22.07.1989 Богуславською сільською радою Петропавлівського району, відповідно до якого ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали шлюб і позивач взяла собі прізвище свого чоловіка ОСОБА_1 (а.с. 7).

23.04.2019 позивач звернулася до приватного нотаріуса Петропавлівського районного нотаріального округу за отриманням свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, але нотаріус своєю постановою від 23.04.2019 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок у зв`язку з ненаданням оригіналу правовстановлюючого документа на це майно (а.с. 23).

Відповідно до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

У позивача відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за заповітом через відсутність оригіналу свідоцтва про право власності на житловий будинок і тому вона звернулася з позовом до суду.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Садибою згідно зі статтею 381 ЦК України є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

ЦК України не містить визначення такого об`єкта права власності як домоволодіння.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який прийнято 01.07.2004 року, набрав чинності 03.08.2004 року, в редакції від 04.07.2012 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Належність померлому ОСОБА_2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою № 583 виданою 24.04.2019 Дмитрівською сільською радою Петропавлівського району в якій зазначено, що ОСОБА_2 згідно даних Книги погосподарського обліку Дмитрівської сільської ради є власником житлового будинку (а.с. 16).

Згідно із довідкою виданою 01.11.2018 комунальним підприємством Павлоградське МБТІ, № 3433 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 01.11.1988, виданого Петропавлівським райвиконкомом (а.с. 17).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності померлому ОСОБА_2 , який набув його відповідно до діючого на момент виникнення права законодавства, позивач є спадкоємцем спадкового майна зазначеної особи у вигляді житлового будинку за заповітом, і нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нього тільки внаслідок відсутності оригіналу правовстановлюючого документу, тому позов підлягає задоволенню.

Вартість спадкового будинку складає 69012,00 грн., що підтверджується висновком від 25.04.2019 про вартість об`єкта оцінки, виконаним ТОВ Гарант Фінексперт (а.с. 24).

Виходячи з цієї оцінки, позивачем була визначена ціна позову та відповідно до вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір позивачем був сплачений судовий збір, про що до позову додана квитанція банку від 17.05.2019 (а.с.1).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити та залишити судові витрати на ньому (а.с. 4).

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 380, 381, 392, 1216, 1217, 1218, 1268, 1270 ЦК України, керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , до Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, місце розташування: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 04339043 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити на позивачу ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя П. О. Бурда