Рішення

від 22.01.2020 по справі 278/2622/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/2622/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Фурман О.А., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Направленою заявою позивач просить суд ухвалити рішення про визнання житлового будинку спільним сумісним майном подружжя та поділу його у рівних частках. В обґрунтування заявленого зазначено наступне. Спірне майно набуто подружжям за час шлюбу за спільні кошти, а отже є спільним сумісним.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і заперечень щодо такого порядку від сторін не надходило.

Відповідач відзиву на позов не подавав.

Проаналізував матеріали надані позивачем, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

24 грудня 1997 року відповідач набув прав власності на земельну ділянку площею 0,12 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських приміщень і споруд, як зазначено на титульній сторінці даного правочину (а.с.3). Інших сторінок даного договору у розпорядження суду не надано. Адреса розташування даної земельної ділянки у договорі не зазначена.

3 вересня 2012 року виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який збудовано у 1999 році (а.с.4-5).

18 березня 2014 року за відповідачем зареєстровані права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).

20 лютого 2019 року Глибочицькою сільською радою Житомирського району Житомирської області видано довідку про те, що житловий будинок та земельна ділянка з кадастровим номером 1822082000:02:001:1348 площею 0,12 га, що придбавалась відповідачем в АДРЕСА_2 фактично розташована та находиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідач має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 з 16 жовтня 2018 року (а.с.12).

Проаналізував фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають до задоволення як не доведені позивачем. Так, приймаючи рішення у даній справі, суд керується принципами диспозитивності та змагальності, передбачений статтями 12 та 13 ЦПК України, які регламентують, що суд розглядає цивільні справи тільки в рамках заявлених вимог та на підставі доказів, поданих сторонами. Кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити, ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Інших доказів суд не має права збирати за власною ініціативою або навіть пропонувати надати сторонам.

Заявляючи вимоги про визнання майна спільним сумісним, позивачем не надано жодних матеріалів, які б доказували факт перебування у шлюбних стосунках сторін на час придбання спірного майна відповідачем. Наявність спільного та однакового прізвища сторін, на переконання суду, не свідчить про існування шлюбних стосунків взагалі та в тому числі в певний проміжок часу.

Крім цього, набуваючи права власності на земельну ділянку, позивачем не надано інші сторінки даного правочину, де, як правило, зазначається правова природа майна, що набувається у власність та наявність згоди іншого з подружжя на здійснення такого правочину.

Також суд керується і положеннями процесуального закону передбаченими ч. 6 ст. 81 ЦПК України, якими визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд вважає, було б припущенням стверджувати про наявність шлюбу між сторонами на підставі доказів, згадуваних раніше даним рішенням. Вичерпний перелік доказів, які позивач вважав необхідним для задоволення позову судом наведено у даному рішенні.

Мало того, позивачем навіть не надано на дослідження суду копію паспорту громадянина України, або іншого документу, який би декларував її дійсне прізвище та інші анкетні дані, що вкотре підкреслює про неможливість прийняття рішення про задоволення позову.

Результати вирішення спору не дають можливість здійснювати перерозподіл судових витрат. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову - відмовити.

Повне рішення виготовлене 22 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Грубіян