Рішення

від 21.01.2020 по справі 219/12307/19

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/12307/19

Провадження № 2/219/686/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участі секретаря Єлісеєвої С.Є., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача Литвиненко М.О., Руденської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю АТО про припинення договору оренди земельної ділянки,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Артемівського міскрайонного суду Донецької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю АТО (далі за текстом - СТОВ АТО ) про припинення договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування зазначила, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 3,6739 га., кадастровий номер 1420985700:01:029:0022, розташованої на території Міньківської сільської ради Бахмутського району Донецької області. 30 жовтня 2009 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки №257 з СТОВ АТО терміном на 10 років. Вважає, що строк дії договору вже закінчився. Позивачка за три місяці до закінчення строку дії договору оренди звернулась з повідомленням про припинення дії вказаного договору та отримала відповідь від директора СТОВ АТО про те, що строк дії договору не закінчився, оскільки зареєстрований 20 вересня 2012 року та набув чинності після його державної реєстрації і діє до 20 вересня 2022 року. Тому, просить суд прийняти рішення, яким припинити дію спірного договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що строк дії спірного договору оренди земельної ділянки починається після набрання ним чинності, тобто з дня державної реєстрації 20 вересня 2012 року, а не з моменту його укладання 30 жовтня 2009 року. Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі (в редакції від 09.07.2009 року на момент підписання спірного Договору), умов вказаного договору визначено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року за результатами розгляду цивільної справі №532/384/16-ц зроблено правовий висновок, що строк дії договору оренди земельної ділянки починається після його державної реєстрації, набрання ним чинності. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , та її представник ОСОБА_2 наполягали на задоволенні позовної заяви з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. Крім того, доповнили, що підприємством з позивачем укладено 30.10.2009 року договір №257 оренди земельної ділянки строком на 10 років, проте фактично користуватись земельною ділянкою підприємство розпочало лише після державної реєстрації договору 20.09.2012 року та сплачувати орендну плату позивачу. Вказана земельна ділянка раніше належала ОСОБА_5 , з якою 30 червня 2006 року було укладено договір оренди №69 строком на 10 років. Після смерті ОСОБА_5 орендні платежі сплачувались спадкоємцям.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали цивільної справи суд дійшов висновків про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами та є предметом розгляду даної справи, врегульовані Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідній редакції на день укладення та державної реєстрації правочину.

Позивач є власником земельної ділянки загальною площею 3,6739 га, кадастровий номер 1420985700:01:029:0022, розташованої на території Міньківської сільської ради Бахмутського району Донецької області, що встановлено з державного акту на право власності на земельну ділянку 27 червня 2006 року, договору про поділ спадкового майна від 18 червня 2009 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 червня 2009 року (а.с.10-12).

30 жовтня 2009 року ОСОБА_1 уклала договір оренди вказаної земельної ділянки №257 з СТОВ АТО . Відповідно до п. 7 договір укладено на 10 років, п. 19 передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі, п. 20 після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку, п. 40 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір №257 зареєстрований у відділі Держкомзему у Артемівському районі Донецької області 20.09.2012 за № 142090004004857, про що на зворотному листі останньої сторінки договору зроблено запис.

В судовому засіданні позивач підтвердила, що договір №257 підписаний нею особисто.

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, що фактичне користування земельною ділянкою підприємство розпочало після державної реєстрації договору оренди №257.

Судом встановлено, що відповідно до договору №69 від 30.06.2006, земельна ділянка загальною площею 3,6739 га, кадастровий номер 1420985700:01:029:0022, розташована на території Мінківської сільської ради Бахмутського району Донецької області належала ОСОБА_5 , була передана в користування відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 10 років. Як зазначено у п. 37 вказаного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи переходить до спадкоємців.

Отже, доводи представника відповідача з приводу користування підприємством земельною ділянкою до державної реєстрації договору № 257 на підставі іншого правовстановлюючого документа, є слушними, не спростовані відповідачем та підтверджені договором №69.

Правове обґрунтування позиції суду з урахуванням аргументів учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, як зазначено у ч.1 ст.759 ЦК України. Особливості найму окремих видів майна встановлюються ЦК та іншим законом (ч.3 ст.760 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації, як зазначено у ч. 3 ст. 640 ЦК України.

Крім того, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК).

Зокрема, згідно із ч.1 ст.125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Частиною 5 ст. 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як зазначено у ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Це положення кореспондується із ч.8 ст.93 ЗК України, яка передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі й за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ч.1 ст.17 вказаного Закону).

Відповідно до ст.ст. 18, 20 зазначеного Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Як встановлено в абз. 2 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ч. 1 ст. 34 Закону).

Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону про реєстрацію нерухомого майна, виникають з моменту такої реєстрації.

У своїй постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 Верховний суд України зробив правовий висновок, який зводиться до того, що строк дії договору земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладання.

За змістом статей 18 та 20 Закону України Про оренду землі , які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами ст. 792 ЦК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації. Набрання договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладанні цього договору.

З вказаними висновками стосовно початку дії договору оренди земельної ділянки погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №532/384/16-ц від 15 серпня 2018 року.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі № 257 слід обчислювати з моменту його державної реєстрації, тобто з 20.09.2012 року. Враховуючи, що договір укладено строком на 10 років, він припиняє свою дію після 20.09.2022 року.

Як зазначено у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За викладених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не є підставними, строк, на який було укладено договір оренди землі, не закінчився, а тому відмовляє у їх задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 124-126 ЗК України, ст.ст. 210, 640 ЦК України, ст.ст. 4-13, 81, 265, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю АТО (ЄДРПОУ - 24316185, юридична адреса Донецька область, Бахмутський район, с. Міньківка, вул. Леніна (Широка), 17а) про припинення договору оренди земельної ділянки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя О.В. Любчик