Рішення

від 22.01.2020 по справі 404/7563/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/7563/19

Номер провадження 2/404/1955/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді - Панфілової А.В.

при секретарі - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Орган опіки та піклування Токмацької міської ради та Відділ надання адміністративних послуг та реєстрації виконавчого комітету Токмацької міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про надання дозволу на реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН- НОМЕР_1 ) без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН- НОМЕР_2 .

В обгрунтування позову зазначено, що перебувала в шлюбі з відповідачем з 09.12.2011 року , який було розірвано 15. 07. 2015 року. Під час шлюбу народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу мешкає з позивачем , перебуває на її утриманні.

Вказує, що придбала квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1 , де і зареєстрована .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи (форма - Додаток 13 до Правил) з 12.02.2019 року її зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина з дня народження не має реєстрації. Дані відомості також відображені у Довідці Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортуна 50" від 16.09.2019.

16 вересня 2019 року звернулась до Відділу надання адміністративних послуг т|г реєстрації виконавчого комітету Токмацької міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 .

У проведенні реєстрації місця проживання ОСОБА_3 було відмовлено, оскільки відсутня згода батька дитини, що передбачено п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207, а тому просить задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.

В судовому засіданні в режимі відео конференції позивач позов підтримала повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлено рекомендованими листами (а. с. 24,38 ), направленими за адресою реєстрації особи та повернулися до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання, та повідомленням через сайт Судової влади ( а.с. 53).

До судового засідання представник третьої особи Орган опіки та піклування Токмацької міської ради надав заяву про розгляд справи без його участі та не заперечує проти задоволення позову (а. с. 33) .

До судового засідання представник Відділу надання адміністративних послуг та реєстрації виконавчого комітету Токмацької міської ради надав пояснення та не заперечує проти задоволення заяви (а. с. 58 ).

Згідно ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд визнає причини неявки відповідача неповажними і вирішує справу розглядати за даної явки і наявних матеріалів у справі. Позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 грудня 2011 року по 15 липня 2015 року, який розірвано згідно рішення суду від 15.07.15р. ( а.с. 48,49).

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копію свідоцтва про народження (а. с. 7)

Позивач придбала квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1 . Дані твердження щодо права приватної власності на житлове приміщення відображені в договорі купівлі - продажу, зареєстрованого в реєстрі 25.01.2019 за № 112 та посвідчені державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори та у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №153924752 ( а.с. а.с. 9,10).

Згідно з заявою позивач зверталась до Відділу реєстрації місця проживання громадян із заявою про реєстрацію малолітньої дитини, однак їй було відмовлено з посиланням на п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 (а.с.13).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюються Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , Законом України Про охорону дитинства , Правилами реєстрації місця проживання, Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відповідно до п. 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року №1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2109/22421, для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг - до відповідного центру, окрім інших документів, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання; свідоцтво про народження, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку.

Пунктом 2.3 вказаного Порядку встановлено, що відомості про дітей до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вноситься до заяви одного з них. При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02 березня 2016 року №207, також передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому законом порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику (п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитини такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України Про охорону дитинства . За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст.ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.

На підставі аналізу вищезазначених норм, суд доходить висновку, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому, найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, відповідач, який є батьком спільної дитини сторін, однією сім`єю з позивачем не проживає. Дитина мешкає разом із матір`ю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позову повністю, оскільки суд приходить до переконання, що фактична неможливість реєстрації місця проживання малолітньої дитини без письмової згоди батька хоча й передбачена пунктами 11, 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02 березня 2016 року, однак, не враховує інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дитини та Законом України Про охорону дитинства . Отже, суд доходить висновку, що у даному випадку пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з урахуванням положень Закону України Про охорону дитинства та статті 3 Конвенції про права дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст.134,142 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 150, 155, 160 СК України, ст. ст. 29, 242 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 128, 141, 223, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН- НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІПН- НОМЕР_2 ) треті особи Орган опіки та піклування Токмацької міської ради ( 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна буд. 45, код ЄДРПОУ- 25221205) та Відділ надання адміністративних послуг та реєстрації виконавчого комітету Токмацької міської ради ( 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна буд. 55-в, код ЄДРПОУ- 25221205) про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини, задовольнити повністю.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН- НОМЕР_1 ) без згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН- НОМЕР_2 ).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 -768, 40 грн. судового збору .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Учасник справи, якому заочне рішення не було вручене в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда