Рішення

від 17.01.2020 по справі 715/1221/18

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/1221/18

Провадження № 2/715/4/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого-судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лучка Р. М .

перекладача Боднарюка К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Буковина про визнання договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БУКАГРОПРОМ про визнання договору оренди землі недійсним. Посилається на те, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки загальною площею 1,31 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7321081900:01:002:0164, яка розташована на території Димківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 434097 від 28 серпня 2006 року.

Восени 2017 р. він дізнався про існування договору оренди вищевказаної землі з ТзОВ БУКАГРОПРОМ , і що підпис у вказаному договорі та в акті приймання-передачі земельної ділянки в графі Орендодавець виконано не ним. У договорі оренди землі також зазначений строк його дії - 10 (десять) років. Окрім того в договорі данні позивача, як орендодавця вказані не вірно, а саме: по батькові вказано, як ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 .

З 2013 по сьогоднішній час, відповідачем, в особі ТзОВ БУКАГРОПРОМ неправомірно використовується вищезазначена земельна ділянка. Жодних законних підстав немає, також будь-яких домовленостей чи договорів, які б надавали право користування цією земельною ділянкою, він не укладав.

На його неодноразове усне звернення до відповідача з проханням повернути йому землю ніяких заходів останній не приймав.

Зважаючи на наведене, дії в особі ТзОВ БУКАГРОПРОМ , із самовільного зайняття земельної ділянки порушують його права, як власника земельної ділянки на самостійне володіння, користування, розпорядження нею.

Стверджує, що ним не було підписано жодних документів про оренду землі. Також ним не було підписано акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акту приймання - передачі земельної ділянки (паю). Тобто договір не є укладеним. Не укладений договір не породжує для його сторін прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.

Згідно Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірного правочину), невід`ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України Про оренду землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використані та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання - передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

У разі передчасної передачі на виконання юридично ще не укладеного договору майна право на це майно у набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, встановленому главою 83 ЦК України.

Положення ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі , відповідно до якого недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі є підставою для визнання його недійсним.

Отже, враховуючі вищевказане, договір оренди земельної ділянки не є укладеними, відтак, ТзОВ БУКАГРОПРОМ , користується нею без достатньої правової підстави.

На письмове звернення позивача до ТзОВ БУКАГРОПРОМ щодо повернення безпідставно набутого майна, а саме, земельну ділянку загальною площею 1,31 га., цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7321081900:01:002:0164, яка розташована на території Димківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 434097 від 28 серпня 2006 року, ним було отримано відповідь про недопустимість розірвання договору оренди на землю в односторонньому порядку так як на даний час наявний укладений діючий договір оренди вищевказаної земельної ділянки (паю). Також зазначено те що ними (ТзОВ БУКАГРОПРОМ ), обробляється земельна ділянка відповідно до чинних норм обробітку землі, що не відповідає дійсності, так як вказана земельна ділянка ними ніколи не оброблялась та не використовувалась за цільовим призначенням, ніколи ними не оралось, посів сільськогосподарських культур не проводилось.

Усвідомлюючи всі свої незаконні дії, відповідачу також було добре відома стаття 31 Закону України Про оренду землі , на яку останній посилається у листі адресовану мені, позивачеві по справі, за № 23/05/18/01 від 23.05.2018 p., де зазначає те, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається . А відповідно до вимог статті 214 ЦК України відмова від двостороннього правочину може відбуватися лише за взаємною згодою сторін.

Таким чином, він вимушений звернутися до суду для захисту своїх майнових прав. Та просить суд, прийняти рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі від 06.08.2013 року, серія та номер: б/н, укладеним між позивачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю БУКАГРОПРОМ код ЄДРПОУ: 36751597, на земельну ділянку загальною площею 1,31 га., цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7321081900:01:002:0164, яка розташована на території Димківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 434097 від 28 серпня 2006 року. Стягнути з відповідача на його користь витрати у зв`язку з розглядом судової справи.

20 червня 2018 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про відкриття загального провадження по справі та призначено підготовче засідання на 20 липня 2019 року.

31 серпня 2019 року відповідач ТзОВ Букагропром подало до суду відзив на дану позовну заяву, в якому просить суд, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у тому числі у зв`язку з порушенням строку позовної давності.

31 серпня 2018 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про продовження на 30 днів строку проведення підготовчого засідання по справі.

07 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 , подав до суду відповідь на відзив у якому просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

20 вересня 2018 року відповідач ТзОВ Букагропром подало до суду заперечення на позовну заяву в якому посилається на необґрунтованість та безпідставність позову та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, а в разі встановлення судом порушення прав і інтересів позивача - застосувати строки позовної давності.

10 грудня 2018 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі та призначення до судового розгляду на 20 грудня 2018 року.

20 грудня 2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про призначення по даній справі судово-почеркознавчої експертизи.

20 грудня 2018 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу, згідно якої клопотання позивача задоволено повністю, та призначено поданій справі судову почеркознавчу експертизу, а провадження по справі зупинено на час проведення судової експертизи.

21 січня 2019 року до суду від експертної установи надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів необхідних для складення висновку.

29 березня 2019 року до суду повернулася дана цивільна справа з експертної установи з повідомленням про неможливість проведення експертизи.

01 квітня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про поновлення провадження по справі та призначено судове засідання на 11 квітня 2019 року.

10 квітня 2019 року від позивача до суду надійшло клопотання про повторне направлення матеріалів справи до експертної установи для проведення вище вказаної експертизи на підтвердження чого додано оригінал квитанції про сплату коштів.

11 квітня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про направлення даної справи до експертної установи для проведення експертизи призначеної Ухвалою суду від 20 грудня 2018 року та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

03 червня 2019 року до суду повернулася дана справа з висновком експерта.

04 червня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про поновлення провадження по справі та призначено судове засідання на 20 червня 2019 року.

05 липня 2019 року від позивача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документу та направлення повторно матеріалів справи до експертної установи для проведення експертизи.

05 липня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про направлення даної справи до експертної установи для проведення експертизи призначеної Ухвалою суду від 20 грудня 2018 року та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.

08 серпня 2019 року від експертної установи надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи.

23 серпня 2019 року від позивача до суду надійшло клопотання про витребування від Головного управління Пенсійного фонду Глибоцького району Чернівецької області документів необхідних для проведення експертизи та приєднання їх до матеріалів справи та направлення на експертизу.

30 серпня 2019 року Глибоцьким судом Чернівецької області надіслано клопотання до експертної установи про повернення матеріалів цивільної справи.

17 вересня 2019 року до суду повернулася дана справа від експертної установи згідно вище вказаного клопотання.

19 вересня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про поновлення провадження у даній справі та призначено судове засідання на 02 жовтня 2019 року.

20 вересня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про забезпечення доказів.

29 жовтня 2019 року до суду надійшло клопотання від ТзОВ Мрія Фармінг Буковина , про залучення їх до участі у справі в якості правонаступника відповідача.

31 жовтня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про залучення та заміну ТзОВ Мрія Фармінг Буковина до участі у справі в якості правонаступника відповідача.

31 жовтня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про направлення даної справи до експертної установи та провадження зупинено на час проведення експертизи.

20 грудня 2019 року до суду повернулася дана справа з висновком експерта.

23 грудня 2019 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено ухвалу про поновлення провадження у даній справі та призначено засідання на 17 січня 2020 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 за участі перекладача ОСОБА_5 вимоги позову підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТзОВ Мрія Фармінг Буковина , адвокат - Лучко Роман Михайлович в судовому засіданні вимоги позову не визнав, посилався на їх безпідставність та необґрунтованість, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю, а також врахувати те, що пропущені строки давності, про що також вказав у відзиві та запереченні на позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступні факти та існуючі між сторонами правовідносини та визначив наступні правові норми що їх регулюють.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки загальною площею 1,31 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7321081900:01:002:0164, яка розташована на території Димківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 434097 від 28 серпня 2006 року.

Як вбачається з договору оренди землі від 26 серпня 2013 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 , мешканцем с. Димка Глибоцького району Чернівецької області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 11 лютого 1997 року, ІПН: НОМЕР_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Букагропром код ЄДРПОУ: 36751597, земельну ділянку загальною площею 1,31 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7321081900:01:002:0164, яка розташована на території Димківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №434097 від 28 серпня 2006 року передано позивачем в оренду відповідачу терміном на 10 років.

Позивач в позовній заяві вказує, що він не підписував вказаний договір, у зв`язку з чим просить суд визнати його недійсним.

Згідно висновку експерта №1529-К від 17 грудня 2019 року, в підписі від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі від 06.08.2013 року та у його вільному зразку підпису встановлені співпадаючі та розбіжні ознаки не утворюють сукупності, достатньої для позитивного або негативного висновку, а також відсутністю стійкої індивідуальної сукупності ознак почерку виконавця у експериментальних зразках підпису ОСОБА_1 , та недостатньою кількістю його вільних зразків підпису, відповісти на запитання: Чи належить підпис ОСОБА_1 , вчинений у договорі оренди землі від 06 серпня 2013 року в частині Реквізити сторін - орендодавець , чи іншій особі? , - не виявляється можливим. В зв`язку з тим, що в підписі від імені ОСОБА_1 в акті приймання передачі оренди (земельної ділянки) від 06.08.2013 року та у його вільному зразку підпису встановлені співпадаючі та розбіжні ознаки не утворюють сукупності, достатньої для позитивного або негативного висновку, а також відсутності стійкої індивідуальної сукупності ознак почерку виконавця у експериментальних зразках підпису ОСОБА_1 , та недостатньою кількістю його вільних зразків підпису, відповісти на запитання: Чи належить підпис ОСОБА_1 , вчинений у акті приймання-передачі об`єкту оренди (земельної ділянки) від 06 серпня 2013 року, в частині Орендодавець передав , чи іншій особі? - не виявляється можливим.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставини, що зазначені в позовній заяві.

Також судом в судових засіданнях встановлено, що позивачу було відомо про вказаний договір та він користувався даною земельною ділянкою, а також отримував від її користування матеріальну вигоду.

Згідно статті 41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. (статті 14 Закону).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону ).

Положеннями частини першої статті 16 Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В п.40 оспорюваного договору сторонами погоджено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Положеннями ст.21 Закону України Про оренду землі визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до письмових відомостей на виплату зерна та видачу пшениці в рахунок орендної плати, позивач отримував від відповідача протягом 2015-2017 років зерно в якості орендної плати за надання в користування земельної ділянки.

Зазначене також підтверджується підписами напроти прізвища позивача у відомостях про одержання пшениці.

Отже, отримання позивачем орендної плати свідчить про його обізнаність про укладення між сторонами договору оренди землі та фактичне погодження з ним.

Доводи відповідача, що згідно вказаного договору оренди протягом всього строку дії договору відповідачем оброблялася земельна ділянка та сплачувалась орендна плата, яка була прийнята позивачем, отже, вказаний договір вважається таким, що прийнятий/схвалений/погоджений позивачем, заслуговують на увагу та є обгрунтованими.

При розгляді справи позивач підтвердив, що отримував від відповідача цукор та зерно в якості орендної плати за землю. Крім того зазначив, що неодноразово усно звертався до відповідача з проханням повернути йому землю, оскільки на даний час має бажання обробляти її самостійно. Отже, фактично позивач був обізнана про договір оренди та отримував орендну плату.

Відповідачем подано суду заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства .

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Оспорюючи договір оренди від 06.08.2013р. в суд з позовом позивач звернувся 14.06.2018р. Позивач зазначав, що дізналася про зазначений договір оренди лише в 2017р., однак належними та допустимими доказами це не підтвердив. Крім того зазначене спростовується доказами виплати йому та отриманням ним орендної плати за землю починаючи з 2015р. Презюмується можливість та обов`язок особи знати про стан своїх майнових прав, що передбачає в тому числі обов`язок доведення того факту, що особа не могла дізнатися про порушення свого права.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Згідно з роз`ясненнями абз.3 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що позов не доведено, що є самостійною підставою, в позові слід відмовити по суті позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст. 16, 202, 203, 215, 216, 236 ЦК України, ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі , керуючись ст. ст. 4-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

СУДДЯ: