Рішення

від 22.01.2020 по справі 240/135/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/135/20

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гурін Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

3 січня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №59802246 від 14 серпня 2019 року, прийняту приватним виконавцем Юхименко Ольгою Леонідівною.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А., 14 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП №59802246. Вказану постанову вважає протиправною з огляду на те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна не мала права на відкриття виконавчого провадження, оскільки її виконавчим округом є м. Київ. Будь-яке майно у м. Києві у позивача відсутнє, а місцем проживання є м. Малин, тому у відповідача були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження. Зазначила, що будь-яких відносин, договірних чи фінансових, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" у позивача не було. Крім того, позивач зазначила, що будь яких документів виконавчого провадження у неї не має, у тому числі ні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ні виконавчого напису. Позивач у позові зазначає, що зверталась до відповідача та до приватного нотаріуса з заявами про надання відповідних документів виконавчого провадження та, відповідно, документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис, однак відповіді на вказані заяви та запитуваних нею документів отримано не було.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) учасників справи на 22 січня 2020 року на 12:00, та задоволено клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на адміністративний позов та третій особі строк для подачі заперечень.

У судове засідання, призначене на 22 січня 2020 року на 12:00 позивач не прибула. 22 січня 2020 року представником позивача через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника у порядку письмового провадження. Крім того, у клопотанні представником позивача зазначено про те, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, з підстав, що зазначені у позовній заяві. Також, 22 січня 2020 року представником позивача через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи документів вх. №1643/20.

Відповідач у судове засідання, призначене на 22 січня 2020 року на 12:00 не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином, про причини свого неприбуття до суду не повідомила.

22 січня 2020 року від відповідача електронною поштою надійшов відзив на позовну заяву (а.с.27-29), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що грошові кошти на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України. Стягувач до заяви про примусове виконання рішення додав довідку від 29 липня 2019 року №13843084 із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 у валюті гривня, відкритого в ТОВ "Вердикт Капітал", що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Кудрявський узвіз, буд.5Б. Оскільки від стягувача надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що майно боржника знаходиться у межах виконавчого округу м.Києва, то у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Електронною поштою на адресу суду від відповідача надійшли витребувані судом матеріали виконавчого провадження (а.с.30-58).

Представник третьої особи у судове засідання, призначене на 22 січня 2020 року на 12:00 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про причини свого неприбуття до суду не повідомив. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2020 року у частині надіслання до суду заперечень щодо суті заявлених вимог не виконав.

Зважаючи на викладене та керуючись приписами частини 3 статті 194, частини 9 статті 205, частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. було вчинено виконавчий напис №1071 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованості в сумі 68386,41 грн (а.с.40). Як видно з виконавчого напису, зазначена сума була надана Акціонерним товариством "Альфа Банк", який відступив право вимоги від 16 січня 2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" за кредитним договором №630114812 від 4 квітня 2014 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни із заявою про примусове виконання рішення, у якій просило відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. за №13843084 про стягнення із боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 68386,41 грн (а.с. 36-37).

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною постановою від 14 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження №59802246, з виконання виконавчого напису №1071, виданого 25 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованості у розмірі 68386,41 грн (а.с.46-47).

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон України №1404-VIII) у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України №1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною 1 статті 26 Закону України №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог частини 3 статті 26 Закону України Про виконавче провадження , має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з абзацом першим частини 2 статті 48 Закону України №1404-VIII, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Отже, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом України №1404-VII випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи відносно фізичних осіб виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Судом встановлено, що виконавчим округом відповідача є м. Київ (а.с.6-7). Таким чином, відповідач має право здійснювати примусове виконання рішень у межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додав довідку від 29 липня 2019 року №13843084, в якій зазначив, що у позивача є рахунок №37713843084 від 16 січня 2019 року у валюті гривня, відкритий в ТОВ "Вердикт Капітал" (а.с.43).

Згідно з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 9 вересня 2019 року встановлено, що згідно з відомостями, наданими ПФУ, ДФС у відповідь на запит приватного виконавця щодо отримання боржником доходів, боржник отримує дохід від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Консалт" (код ЄДРПОУ 40671827), та постановлено звернути стягнення на доходи боржника у Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Консалт" (а.с.55-56).

Звертає на себе увагу факт звернення відповідачем стягнення на доходи позивача, а не на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку позивача №37713843084 від 16 січня 2019 року у валюті гривня, відкритий у ТОВ "Вердикт Капітал", що відповідно вказує на відсутність коштів на цьому картковому рахунку.

Копією паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого Малинським РВ УМВС України в Житомирській області підтверджено, що місце проживання зареєстровано з 7 грудня 2001 року за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.13).

У виконавчому написі №1071 від 25 липня 2019 року і у заяві ТОВ "Вердикт Капітал" про примусове виконання рішення адресу місця проживання (реєстрації) ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_3 (а.с.36-37, 40).

Отже, при відкритті виконавчого провадження інформація про місце проживання за межами Києва була відома відповідачу.

Посилання відповідача на те, що стягувачем було зазначено місцезнаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку №37713843084 від 16 січня 2019 року, відкритого у ТОВ "Вердикт Капітал", яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Кудрявський узвіз, буд.5Б, суд критично оцінює, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України №2346-III від 5 квітня 2001 року "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон України №2346-III), платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України №2346-III визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України №2346-III, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Таким чином, наявність самого рахунку у банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.

Відтак, наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м.Києві, на думку суду, не є тотожним місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять доказів, що на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ТОВ "Вердикт Капітал", знаходяться грошові кошти позивача, що б давало підстави вважати їх майном боржника. Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів наявності таких коштів на картковому рахунку на момент відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України №1404-VII, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Однак, відповідач всупереч вищезазначеній нормі при відкритті виконавчого провадження не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі.

Лист-роз`яснення Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11 червня 2018 року, на який також посилається відповідач, не спростовує вищевказаний висновок суду, що видно з його змісту.

Щодо посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 вересня 2018 року у справі №905/3542/15, суд зазначає наступне.

У пункті 19 Постанови Верховного Суду №905/3542/15 від 10 вересня 2018 року зазначено, зокрема: частині 3.1 статті 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".

Водночас, предметом розгляду у наведеній справі було, зокрема, визнання неправомірною постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника, а виконавче провадження відкрите з виконання ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, в якій був зазначений банківський рахунок. Також, у вказаній справі була надана оцінка правовідносинам щодо рахунків юридичної особи у банку, тоді як у адміністративній справі що розглядається, йде мова про рахунок фізичної особи за відсутності доказів, що на рахунку позивача №37713843084 обліковуються грошові кошти (будь-яка сума), належні боржникові - позивачу.

Позивач у позовній заяві зазначила, що будь-яких фінансових чи грошових взаємовідносин з ТОВ "Вердикт Капітал" не мала, жодних документів стосовно виконавчого провадження не отримувала, на надіслані позивачем запити до приватного виконавця та приватного нотаріуса про отримання документів виконавчого провадження та виконавчого напису, ОСОБА_1 відповідей також не отримувала.

Відповідно до частини 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів правомірність позовних вимог, а відповідач, який заперечує проти позову, не довів, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 14 серпня 2019 року ВП №59802246 відповідає вимогам Закону України №1404-VIII, що підтверджено доказами, які перевірено судом, з огляду на зазначене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. У зв`язку з задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок відповідача, а саме у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни (вул.Окіпної Раїси, 4-А офіс 35-Б, м.Київ-2, Лівобережна частина Києва, м.Київ, 02002), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (04053, м.Київ, вул.Кудрявський узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №59802246 від 14 серпня 2019 року, прийняту приватним виконавцем Юхименко Ольгою Леонідівною.

Стягнути з Приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни на користь ОСОБА_1 768,40 грн на відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін