Рішення

від 16.12.2019 по справі 826/27709/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2019 року № 826/27709/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вісек до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень і податкових повідомлень - рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вісек (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач-2) та Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач-3) про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.09.2015р. №47426552207 та №47526552207;

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 09.11.2015р. №17025/10/26-15-10-05;

- визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 04.12.2015р. №25945/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду повторної скарги.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача-1 проти позову заперечили з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень. Відповідачами 2 та 3 відзиву на позов до суду не надано.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 06.03.2019 №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Тобто, фактично функції з реалізації державної податкової політики наразі виконуються Державною податковою службу України, у той час, згідно вищезазначених положень - здійснення функцій Державної фіскальної служби та її територіальних органів припинено.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З даної норми вбачається, що всі дії, вчинені в процесі правопопередником, обов`язкові для правонаступника в такій самій мірі, в якій вони були обов`язкові для правопопередника. Правонаступник продовжує брати участь у справі правопопередника, а тому процес продовжується.

Судом встановлено, що 29.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві.

Суд приходить до висновку, що Головне управління ДПС у м. Києві є процесуальним правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві, а також Державна податкова служба України є правонаступником Державної фіскальної служби України у зв`язку із чим наявні підстави для заміни вказаних відповідачів правонаступниками.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено перевірку ТОВ Вісек , за результатами якої 21.08.2015р. складено Акт №289/26-55-22-07/35690832 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Глобалтрейд Груп (код ЄДРПОУ 39361087) та ТОВ Гелеонтранс (код ЄДРПОУ 39588212) за період діяльності з 01.11.2014р. по 31.07.2015р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: п.п. 134.1.1 статті 134, абз. 1 п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України, за період з 01.11.2014р. по 31.12.2014р., в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 87809,00грн. за 2014 рік та порушення п. 185.1 статті 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого позивачем завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ за період з 01.11.2014р. по 31.07.2015р., що призвело до заниження ПДВ на суму 258049,00грн., у тому числі по періодам: грудень 2014 року на суму 97565грн., лютий 2015 року - 103583грн. та березень 2015 року - 56900грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями позивач подав скаргу до ГУ ДФС у місті Києві.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2015р. №17025/10/26-15-10-05 про результати розгляду первинної скарги, скаргу ТОВ Вісек залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Позивачем 20.11.2015р. повторно подано скаргу №20112015/1 до ДФС України, яка, в свою чергу, рішенням про результати розгляду скарги від 04.12.2015р. №25945/6/99-99-10-01-04-25 оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишила без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених порушень відповідачем 04.09.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №47526552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 109 761,00грн., у тому числі основний платіж - 87809,00грн. та штрафні санкції - 21952,00грн. та №47426552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 322 560,00грн., у тому числі основний платіж - 258048,00грн. та штрафні санкції - 64512,00грн.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від №17025/10/26/15-10-05 від 09.11.2015р. рішення Державної фіскальної служби України від 04.12.2015р. №25945/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду повторної скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 62.1.3, пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

З аналізу вищевикладених норм вбачаться, що за наслідками розгляду скарги платника податків центральний орган виконавчої влади приймає рішення яке може бути оскаржене в судовому порядку, при цьому згідно вимог законодавства таке рішення має бути вмотивованим.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 затверджено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами.

Пунктами 2, 3 розділу IX зазначеного порядку встановлено, що за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд звертає увагу на те, що певні правові наслідки для позивача породжує саме податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками перевірки контролюючого органу, натомість оскаржуване рішення, що було прийнято податковим органом за наслідками розгляду скарги позивача, саме по собі не породжує для нього жодних правових наслідків.

Таким чином, на думку суду, вірним способом захисту прав позивача є саме оскарження податкового повідомлення-рішення, та саме скасування даного повідомлення-рішення (у разі його протиправності) забезпечить відновлення прав позивача.

Отже, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДФС у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від №17025/10/26/15-10-05 від 09.11.2015р. та рішення Державної фіскальної служби України від 04.12.2015р. №25945/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду повторної скарги, має бути відмовлено.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2014р. між позивачем (Покупець) та ТОВ Глобалтрейд Груп (Постачальник) укладено договір поставки №2811, згідно якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця обладнання (надалі - Товар), а Покупець приймає та оплачує обладнання на умовах цього Договору.

На виконання умов вказаного договору між сторонами були виписані податкові та видаткові накладні: №812/53 від 08.12.2014р., №2212/44 від 22.12.2014р., №16 від 08.12.2014р. та №30 від 22.12.2014р., всього на суму 585391,1грн., у тому числі ПДВ 97565,16грн.

Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2014 року.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Глобалтрейд Груп контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що звітність форми 1-ДФ, щодо кількості працюючих не подавалась; стан підприємства 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, відповідно до листа Генеральної прокуратури України №17/1/1-32830-14 від 15.06.2015р. надійшли матеріали кримінального провадження №42014000000000259 у вигляді протоколу допиту свідка ОСОБА_1 , директора ТОВ Глобалтрейд Груп отриманого в м. Києві, оперуповноваженим оперативного управління ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до якого громадянка ОСОБА_1 повідомила, що ніякого відношення до підприємства ТОВ Глобалтрейд Груп не має. Підприємство зареєструвала за грошову винагороду у розмірі 600,00грн.

Таким чином, на думку відповідача фінансово-господарська діяльність ТОВ Глобалтрейд Груп здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, судом встановлено, що 27.02.2015р. між позивачем (Покупець) та ТОВ Гелеонтранс (Постачальник) укладено договір поставки №2702/1, згідно якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця обладнання (надалі - Товар), а Покупець приймає та оплачує обладнання на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору між сторонами були виписані податкові та видаткові накладні: №1602/80 від 16.02.2015р., №2702/155 від 27.02.2015р., №1103/28 від 11.03.2015р., №48 від 16.02.2015р., №189 від 27.02.2015р., №138 від 11.03.2015р., всього на суму 962904грн., у тому числі ПДВ 160484,00грн.

Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2015 року у розмірі 103583,09грн. та березні 2015 року у розмірі 56900,9грн.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Гелеонтранс контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що звітність форми 1-ДФ, щодо кількості працюючих не подавалась; стан підприємства 8 - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, відповідно до листа Генеральної прокуратури України №17/1/1-32830-14 від 15.06.2015р. надійшли матеріали кримінального провадження №42014000000000259 у вигляді протоколу допиту свідка ОСОБА_2 , директора ТОВ Гелеонтранс отриманого в м. Києві, оперуповноваженим оперативного управління ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до якого громадянин ОСОБА_2 повідомив, що підприємство зареєстрував за грошову винагороду у розмірі 800,00грн., без мети ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В матеріалах адміністративної справи містяться копії вироків Ірпінського міського суду Київської області від 03.03.2016р. у справі №367/6381/15-к, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00грн. та копія вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 07.10.2015р. у справі №755/18222/15-к, відповідно до якого ОСОБА_3 (засновник ТОВ Глобалтрейд Груп ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Таким чином, з наданих позивачем первинних документів неможливо встановити осіб які їх підписали, у зв`язку із чим суд їх вважає складеними з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, надані позивачем документи за вказаних обставин, не можуть вважатися неналежними доказами реальності зазначених правочинів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Разом з тим, у Постанові Верховного Суду України від 26 січня 2016 року № 21-4781а15, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловила позицію про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ Глобалтрейд Груп , ТОВ Гелеонтранс не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагенти перераховували кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об`єкту оподаткування, несплати податків, у зв`язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, на підставі вищевикладеного відповідач виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 04.09.2015р. №47426552207 та №47526552207, а тому в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю Вісек в цій частині має бути відмовлено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Вісек відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Вісек" (код ЄДРПОУ 35690832, адреса: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 3).

Відповідач 1, 2: Головне управління ДПС у м. Києва (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідач 3: Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська Площа, 8).

Суддя Н.М. Клименчук