Рішення

від 16.01.2020 по справі 640/13074/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Київ №640/13074/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участі: представника позивача - Шевельової А.С., представника відповідача - Скрибки І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська

паливно-енергетична група"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень ,-

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 січня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська паливно-енергетична група" (03170, м. Київ, вул. Велика Окружна, 4, корп. 1, літера "Ф", код ЄДРПОУ 40104620) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №064322615140104 від 15.05.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 243 630 гривень 00 копійок, з яких за зобов`язаннями на суму 162 420 гривень 00 копійок, за червень 2017 року, а за штрафними санкціями 81 210 гривень 00 копійок;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №06452615140104 від 15.05.2019 року про завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду в сумі 36 113 гривень 00 копійок за червень 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №06442615140104 від 15.05.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 268 020 гривень 00 копійок за 2017 рік, а за штрафними санкціями 53 604 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між ТОВ "Українська паливно-енергетична група" та ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД були здійснені господарські операції щодо поставки товару, які викликали зміни в структурі активів та зобов`язань в капіталах обох підприємств. Позивач наголошує, що на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток, Товариством з обмеженою відповідальністю Українська паливно-енергетична група було фактично надано всі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку. Таким чином, позивач стверджує, що податкові повідомлення-рішення від 15.05.2019 №06432615140104, №06452615140104, №06442615140104 були прийняті з порушенням прав та законних інтересів позивача та суперечать нормам чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду у підготовчому провадженні.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що враховуючи об`єми задекларованого товару, відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів по ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , відсутність факту реального здійснення господарських операцій, оскільки відсутнє реальне джерело походження товару, що не дає можливості відстежити постачальників по ланцюгу, а відтак не можливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійснення взаємопов`язаних нереальних господарських операцій то ТОВ "Українська паливно-енергетична група", отже вбачається можливим зробити висновок про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності, а все це в сукупності свідчить про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні. Таким чином, на переконання відповідача, контролюючим органом правомірно було сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Українська паливно-енергетична група" - відсутні.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву заперечував та наголосив, що контролюючим органом було необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2019 №06432615140104, №06452615140104, №06442615140104, оскільки позивачем було надано до перевірки всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності фінансово-господарськи операцій з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД .

Також, у додаткових письмових поясненнях представником позивача було зазначено, що економічна доцільність їх діяльності по взаємовідносинам з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД складає 2%, що дорівнює 24 307, 26 грн. Також, представником наголошено. Що ст. 205 Кримінального кодексу України було виключено, відтак позиція відповідача щодо допиту в якості свідка директора контрагента про непричетність до здійснення господарської діяльності не може вважатись належним доказом у даній справі.

Протокольною ухвалою суд від 16.01.2020 суд на підставі ч. 7 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, за письмовою згодою всіх учасників справи, розпочав розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання - 16.01.2020.

В судовому засіданні 16.01.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав суду пояснення з приводу економічної доцільності господарських відносин з контрагентом та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2020 проти позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 16.01.2020 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська паливно-енергетична група" при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД за червень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з її відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 17.04.2019 №245/26-15-14-01-04/40104620, яким встановлено порушення ТОВ "Українська паливно-енергетична група" наступних вимог податкового законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 та п. 7 П9С)БО 15, п 5 П(С)БО 11 в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 214 416, 00 грн за 2017 рік;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 162 420 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення залишку від`ємного значення. Що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 36 113. 00 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 17.04.2019 №245/26-15-14-01-04/40104620 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 15.05.2019:

- №06432615140104, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 243 630, 00 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням - 162 420, 00 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) -81 210, 00 грн;

- №06452615140104, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до склад податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 36 113, 00 грн;

- №06442615140104, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 268 020, 00 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням - 214 416, 00 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) -53 604, 00 грн;

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 01.07.2019 №29666/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення від 15.05.2019 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу..

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Українська паливно-енергетична група" та ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД .

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок, про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська паливно-енергетична група" приписів податкового законодавства, враховуючи те, що встановлені контролюючим органом дані і факти, що доводять нереальність господарської операції, дозволяють зробити висновки, що укладені між позивачем та контрагентом договори не опосередковувались виконанням операцій, які становлять їх предмет. На переконання відповідача, взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська паливно-енергетична група" та ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД спричиняють нереальність господарської операції та відповідно неправомірність (безпідставність) документального оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображені в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності. В акті перевірки зазначено, що позивачем було оформлено первинні документи по взаємовідносинам з контрагентом за відповідний період без наміру здійснення господарської діяльності. Так, оскільки реальність господарських операцій ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД належним чином документально не доведена, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, на переконання контролюючого органу, у ТОВ "Українська паливно-енергетична група" відсутні підстави для декларування сум податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товару у ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД .

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як свідчать матеріали справи між ТОВ "Українська паливно-енергетична група" (Покупець) та його контрагентом ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД (Постачальник) укладено договір від 01.06.2017, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Покупцю запчастини до рухомого складу згідно з рахунками, а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти Товар та оплатити його.

Пунктом 2.1 вказаного Договору встановлено, що якість Товару, що поставляється повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічні документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам). Постачальник повинен засвідчити якість Товару, що поставляється, належними документами: запчастини - сертифікатом відповідності (якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації в Україні), технічним паспортом (паспорт якості з відміткою ВТК підприємства виробника), гарантійним талоном та керівництвом з експлуатації, свідоцтвом про визнання (якщо продукція іноземного походження).

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що загальна сума договору становить 1 200 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 200 000, 00 грн.

Пунктами 5.1-5.2 Договору передбачено, що Товар повинен передаватись у власність покупця партіями згідно з рахунками, які оформлюються на кожну партію Товару.

Рахунки формуються на підставі заявок, наданих Покупцем Постачальнику відповідно до умов п. 5.3. Договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Українська паливно-енергетична група" та ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , позивачем надано суду копію договору від 01.06.2017, копії видаткових накладних та податкових накладних.

Разом з тим, суд наголошує, що позивачем не було надано всіх первинних документів, які підтверджують здійснення операцій між позивачем і контрагентом, зокрема, не було надано письмових заявок Покупця, рахунків, які оформлюються на кожну партію товару, сертифікатів якості товару.

Крім того, під час судового розгляду справи судом було встановлено, що економічна доцільність господарських операцій з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , про які зазначає позивач, складає 2%, а саме 24 307, 26 грн., при цьому, суд звертає увагу, що ціна Договору згідно з п. 3.2. Договору становить 1 200 000, 00 грн., відтак на переконання суду враховуючи ціну договору, розумна економічна обґрунтованість здійснення господарських операцій в даному випадку - відсутня.

Необхідно зазначити, що господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Аналогічна правова позиція щодо здійснення господарських операцій лише за наявності розумних економічних причин, викладена в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №813/1066/16.

Таким чином, враховуючи наведені вище приписи законодавства, а також встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що у взаємовідносинах позивача з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД відсутній факт розумної економічної доцільності.

З метою встановлення факту придбання контрагентом позивача - ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД товару, який в подальшому постачався позивачеві відповідно до умов зазначеного вище договору, в підготовчому судовому засіданні 05.09.2019 судом було витребувано реєстр податкових накладних ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД за період травень-червень 2017 року.

На виконання зазначених вимог суду, відповідачем 28.10.2019 через канцелярію суду було надано суду інформацію з бази даних ДФС ІС Податковий блок Єдиний реєстр податкових накладних (витяг податкових накладних) по ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД з моменту його реєстрації по дату перевіряємого періоду (з 13.02.2017 по 31.07.2017).

З наданих представником позивача документів вбачається, що за вказаних період контрагентом позивача було придбано низку товарів різноманітного призначення, зокрема, продукти харчування, продовольчі товари, квіти.

Разом з тим, з дослідженого судом переліку вбачається, що контрагентом позивача не придбавався товар, який в подальшому начебто був реалізований позивачеві згідно з видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме - запчастини до рухомого складу, позивачем під час судового розгляду справи не спростовано вказані обставини та не надано суду додаткових документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій згідно з Договором від 01.06.2017, укладеним з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД .

Проаналізувавши наведене в сукупності, суд враховує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відносно того, що при досліджені ланцюга постачання по ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД встановлено нереальність продажу товарів позивачеві з номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних товарів.

Зважаючи на встановлені обставини та правове регулювання суд, приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичне придбання товарно-матеріальних цінностей та їх подальшу реалізацію. Господарські операції з поставки товарів між позивачем та його контрагентом ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивач не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська паливно-енергетична група" (03170, м. Київ, вул. Велика Окружна, 4, корп. 1, літера "Ф", код ЄДРПОУ 40104620) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 січня 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа