Постанова

від 21.01.2020 по справі 520/9016/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 р. м. ХарківСправа № 520/9016/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М. (повний текст складено 11.11.19) по справі № 520/9016/19

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00008211306 від 31.05.2019 про застосування штрафу в розмірі 50 % у сумі 44808,50 грн. за відсутність складення та реєстрації податкових накладних;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №00008191306 від 31.05.2019 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 10137 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 задоволено позов ФОП ОСОБА_1 .

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні, які мали бути складені у зв`язку із надходженням на рахунок позивача грошових коштів. Також вказує, що придбання позивачем бензину автомобільного та автогуми не пов`язане із здійсненням господарської діяльності, а тому не може включатися до податкового кредиту.

Позивач у справі не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку як платник податків.

ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.05.2019 №1647/20-40-13-06-08/2832704817 (а.с.40-67).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем було подано заперечення до акту перевірки (а.с.68-76).

За наслідками розгляду заперечень листом ГУ ДФС у Харківській області від 28.05.2019 №13404/ФОП/20-40-13-06-16 позивачу було надіслано відповідь про розгляд заперечень на акт перевірки, якою висновки акту перевірки залишено без змін (а.с.77-83).

На підставі висновків проведеної перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення, в тому числі:

- від 31.05.2019 № 00008211306, яким застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 44808,50 грн. за відсутність складення та реєстрації податкових накладних (а.с.35);

- від 31.05.2019 № 00008191306, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 10137,00 грн. (а.с.36).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази не містять доказів наявності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами стосовно необхідності перерахування коштів, які в подальшому були повернуті як помилково перераховані. Враховуючи зазначене та положення п. 187.1 ст. 187 ПК України, відсутні факти виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг за відповідними операціями і, як наслідок, відсутня база для нарахування ПДВ по даним помилково перерахованим коштам, а тому відсутній обов`язок позивача складати та реєструвати в ЄРПН відповідні податкові накладні Також суд першої інстанції відмітив, що придбання позивачем бензину автомобільного та автогуми у контрагентів було необхідно для здійснення господарської діяльності, оскільки дані ТМЦ забезпечують умови для неспеціалізованої оптової торгівлі (картонних коробок з маркуванням) контрагенту - покупцю - ТОВ "Нова Пошта", договір з яким прямо передбачає супроводження позивачем реалізованого товару до отримувача для підписання акту приймання-передачі відповідного товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Проведеною податковим органом перевіркою позивача, за результатами якої складено акт від 15.05.2019 №1647/20-40-13-06-08/2832704817, встановлено порушення позивачем, в тому числі:

- п. 198.5 (г) ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2018 року на загальну суму 10137,00 грн.;

- п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено факт не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений термін податкових накладних на загальну суму ПДВ 89617,01 грн., у тому числі: за травень 2017 року на суму 28350,00 грн., за листопад 2017 року на суму 11916,67 грн., за січень 2018 року на суму 33600,0, грн., за травень 2018 року на суму 5613,34 грн., за грудень2018 року на суму 10137 грн.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Особливості правового регулювання оподаткування податком на додану вартість встановлено положеннями ст.ст.180-211 розділу V Податкового кодексу України.

Положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.п.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Разом з тим, відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що обов`язок платника податків скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну безпосередньо пов`язаний із датою виникнення податкових зобов`язань, яка, в свою чергу, випливає із моменту здійснення платником податків дій, спрямованих на виконання господарських зобов`язань щодо постачання товарів/послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що на банківські рахунки ОСОБА_1 від ТОВ "Артмакс 2010" та ТОВ "Електроконтакті технології" надходили грошові кошти з призначенням платежу як оплата товарів/послуг.

Однак, вказані грошові кошти в подальшому на підставі листів вказаних підприємств були повернуті позивачем його контрагентам як помилково перераховані, а саме:

- за платіжним дорученням № 945 від 10.05.2017 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ "Укрсиббанк" надійшли кошти від ТОВ "Артмакс 2010" (код ЄДРПОУ 37458404) у сумі 170100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 28350,00 грн.) з призначенням платежу "сплата за доку фікс прозорий С5 зг. Рахунку № 009/001 від 05.05.2017". Повернуто відправнику 26.05.2017 на підставі листа 305/25/1 від 25.05.2017 (а.с.23-24);

- за платіжним дорученням № 1563 від 20.11.2017 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ "Ідея банк" надійшли кошти від ТОВ "Електроконтактні технології" (код ЄДРПОУ 39592208) у сумі 71500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 11916,67 грн.) з призначенням платежу "за плівку згідно рах № 009/003 від 20.11.2017". Повернуто відправнику 28.11.2017 на підставі листа №11/22-1 від 22.11.2017 (а.с.19-20);

- за платіжним дорученням № 1666 від 15.01.2018 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ "Ідея банк" надійшли кошти від ТОВ "Електроконтактні технології" (код ЄДРПОУ 39592208) у сумі 201600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 33600,00 грн.) з призначенням платежу "за плівку п/е згідно рахунку-фактури № 009/004 від 12.01.2018". Повернуто відправнику 22.01.2018 на підставі листа №01/19-1 від 19.01.2018 (а.с.16-18);

- за платіжним дорученням № 1950 від 16.05.2018 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ "Укрсиббанк" надійшли кошти від ТОВ "Електроконтактні технології" (код ЄДРПОУ 39592208) у сумі 13001,28 грн. (у т.ч. ПДВ 2166,88 грн.) з призначенням платежу "оплата за згідно Рахунку № 009/005 від 16.05.2018". Повернуто відправнику 23.05.2018 на підставі листа №05/22-1 від 22.05.2018 (а.с.14-15);

- за платіжним дорученням № 1982 від 29.05.2018 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ "Укрсиббанк" надійшли кошти від ТОВ "Електроконтактні технології" (код ЄДРПОУ 39592208) у сумі 20678,76 грн. (у т.ч. ПДВ 3446,46 грн.) з призначенням платежу "оплата за згідно Рахунку № 009/005 від 29.05.2018". Повернуто відправнику 14.06.2018 на підставі листа №06/11 від 11.06.2018 (а.с.11-12).

Повернення позивачем коштів вказаним суб`єктам господарювання також підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунках в банках.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що позивач вказує про відсутність договірних правовідносин із ТОВ "Артмакс 2010" та ТОВ "Електроконтактні технології" на виконання яких могли бути перераховані зазначені грошові кошти, а також позивач наголошує на тому, що ним не виписувались на адресу даних контрагентів відповідні рахунки на оплату.

Податковим органом, в свою чергу, не надано будь-яких доказів та не наведено достатніх, обгрунтованих та беззаперечних доводів стосовно наявності відповідних господарських правовідносин.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено наявність фактів господарських операцій стосовно постачання позивачем вказаним контрагентам товарів/послуг, які спричиняли б необхідність перерахування вказаними підприємствами відповідних грошових коштів в якості оплати товарів/послуг, що свідчить про помилковість перерахування таких коштів.

Враховуючи, що обов`язок платника ПДВ щодо складення податкової накладної та її реєстрації в ЄРПН пов`язаний з датою виникнення податкових зобов`язань, яка виникає при здійсненні відповідних господарських операцій, то відсутність господарських операцій свідчить про відсутність обов`язку складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 28 березня 2019 року по справі №809/1420/17 (адміністративне провадження №К/9901/41111/18).

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем п.198.5 (г) ст.198 ПК України, зокрема, заниження податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2018 року на загальну суму 10137,00 грн. у зв`язку із придбанням бензину автомобільного 1800 л та автогуми в кількості 4 шт., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.198.5 "г" ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно із п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

Таким чином, системний аналіз вказаних правових норм свідчить про необхідність з`ясування факту використання/невикористання в господарській діяльності позивача відповідних товарів (бензин автомобільний 1800 л та автогума в кількості 4 шт.) на загальну суму 10137,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, і це не заперечується відповідачем (а.с.43), у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності використовував автомобіль Skoda Octavia, 2005 р.в. (а.с.26, 103).

Для забезпечення діяльності даного автомобілю позивачем було придбано у ТОВ "С КАРД СЕРВІС", ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "НАФТАТРЕЙД РЕСУРС" бензин автомобільний 1800 л та автогума в кількості 4 шт. (а.с.27-34, 104-105, 110-112, 116-117).

При цьому, вказаний транспортний засіб використовувався ФОП ОСОБА_1 в межах здійснення господарської діяльності (а.с.10106-109, 113-115), в тому числі, для виконання умов договору поставки, укладеного з ТОВ "Нова Пошта" (покупець) від 23.12.2015 №15-11. (а.с.129)

Так, згідно умов вказаного договору поставки від 23.12.2015 №15-11 поставка попередньо промаркованої продукції здійснюється за рахунок постачальника (ФОП ОСОБА_1 ) на вантажний термінал ТОВ "Нова Пошта" за адресою: м . Харків, вул. Плехванівська, 126.

Отже, придбання позивачем бензину автомобільного та автогуми було необхідною умовою для забезпечення належного здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

В той же час колегія суддів відмічає, що податковим органом не надано будь-яких доказів та не наведено достатніх, обгрунтованих та беззаперечних доводів стосовно невикористання позивачем вказаних товарів в межах здійснення господарської діяльності. Так само таких доводів та доказів не наведено в акті перевірки від 15.05.2019 №1647/20-40-13-06-08/2832704817.

З огляду на вказане, наявні підстави для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст.316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі № 520/9016/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 22.01.2020.