Постанова

від 20.01.2020 по справі 620/2492/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2492/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Бараненка І.І., суддів: Бабенка К.А., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Чернігівського Головного управління ДФС у Чернігівській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу від 14.05.2019 №Ф-11658-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Чернігівського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області від 14.05.2019 №Ф-11658-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального прав, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції помилково визначив підставою для визнання протиправною та скасування вимоги порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки) та не врахував наявність/відсутність у позивача відповідного статусу та обов`язку зі сплати платежів; вимога про сплату боргу (недоїмки) відповідає формі, встановленій Інструкцією № 449, приймаючи зазначену вимогу відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. Позивач перебував у статусі фізичної особи - підприємця по 20.08.2019 та регулярно не сплачував єдиний внесок, а тому вимога від 14.05.2019 № Ф-11658-17 є законною. Крім того, апелянт вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що вимога про сплату боргу не відповідає меті п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , де вказано, що збір такого страхового внеску здійснюється в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки такий захист позивач вже отримує від свого роботодавця, заперечуючи його тим, що законодавством не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, які одночасно перебувають у трудових відносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач надає свої заперечення з посиланням на обставини справи і норми законодавства, аналогічні викладеним у позовній заяві та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року - без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року Головне управління ДФС у Чернігівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39392183) замінено в порядку правонаступництва на Головне управління ДПС у Чернігівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 43143966).

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради 10.10.2003 в якості фізичної особи - підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. На обліку в ГУ ДФС у Чернігівській області фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував з 17.10.2003 та був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державну реєстрацію припинення позивача як фізичної особи - підприємця проведено 20.08.2019 згідно із рішенням про припинення № 20640060003033296.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач працює за наймом з 2004 року, що підтверджується записами в його трудовій книжці і єдиний соціальний внесок за нього сплачує роботодавець, про що відображено довідках від 20.08.2019 № 12 та від 20.08.2019 № 09-21/13.

Натомість, відповідачем сформовано на ім`я позивача вимогу від 14.05.2019 № Ф-11658-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі, який станом на 30.04.2019 року в розмірі 21030,90 грн.

Суд першої інстанції зазначив про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, однак відповідачем порушено строки обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, що свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону №2464).

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Відповідач зазначає, що позивачу згідно даних інтегрованої картки платника інформаційної системи ГУ ДФС у Чернігівській області станом на дату формування вимоги (14.05.2019) нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. та за 1,2,3 квартали 2018 року в сумі 7371,54 грн., що є загальною заборгованістю в сумі вимоги - 15819,54 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що мало місце порушення відповідачем строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.

Колегія суддів також звертає увагу, що в разі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, в даному випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), в поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним.

Недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило позивача можливість передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , відповідно до якого фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а тому саме з цього часу особа позбавляється і статусу платника єдиного внеску варто зауважити наступне.

Так, ініційована позивачем процедура зняття з обліку платників податків та припинення підприємницької діяльності була завершена 20.08.2019, а тому позивач у розумінні чинного законодавства до 20.08.2019 був суб`єктом господарювання - платником податків і зборів та інших загальнообов`язкових платежів і цього позивач не спростовує Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в даному випадку однією з підстав для скасування оскаржуваної вимоги є порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не наявність/відсутність у позивача відповідного статусу та обов`язку зі сплати платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення та відповідності його критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Наразі, судом встановлено невідповідність оскаржуваної вимоги від 14.05.2019 №Ф-11658-17 про сплату боргу (недоїмки) приписам, що встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) та критеріям, що визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Також, на підставі належних доказів судом встановлено, що позивач з 2004 року працює по найму і єдиний соціальний внесок за нього сплачує роботодавець, в тому числі позивач працював по найму і в період, за який йому нараховано борг (недоїмка) з єдиного соціального внеску, а тому це є також підставою для скасування вимоги Чернігівського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області від 14.05.2019 № Ф-11658-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у справі №440/2149/19, в якій зроблено висновок щодо того, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

А отже, винесення вимоги ГУДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-11658-17 не відповідає меті п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", де вказано, що збір такого страхового внеску здійснюється в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки такий захист позивач вже отримує від свого роботодавця.

Відтак, вимога Чернігівського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області від 14.05.2019 №Ф-11658-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування спірної вимоги.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно, а тому апеляційна скарга Головного управління ДФС у Чернігівській області задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України Шостий апеляційний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС (ДФС) у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки, визначені статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, передбачених частиною п`ятою статті 291, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови складено 20 січня 2020 року.

Доповідач - суддя І.І. Бараненко

судді: К.А. Бабенко

Є.В. Чаку