Постанова

від 22.01.2020 по справі 759/4997/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 759/4997/18 Суддя першої інстанції: Ул`яновська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на проголошене о 12 годині 01 хвилині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року, повний текст якого складено 04 грудня 2012 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у місті Києві Управління з контролю за використанням та охороною земель Скряги Олександра Вікторовича, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до виконуючого обов`язки начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у місті Києві Управління з контролю за використанням та охороною земель Скряги Олександра Вікторовича (далі - Відповідач, Державний інспектор) про скасування постанови від 28.03.2018 року про накладення адміністративного стягнення №116-Дк/0021По/08/01/-18, складеної Державним інспектором, відповідно до якої притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також закриття справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16.01.2019 року залучено до участі у справі в якості Головне управління Держгеокадастру у Київській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - Третя особа, ГУ Держгеокадастру у Київській області).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням підтверджується тим, що на виконання припису про усунення порушень ТОВ Енвіл звернулося до Київської міської ради з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постанову про накладення адміністративного стягнення із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення. Свою позицію обґрунтовує тим, що часткова зміна виду використання земельної ділянки у межах однієї категорії земель не свідчить про її використання за нецільовим призначенням. Крім того, підкреслює, що саме по собі звернення ТОВ Енвіл до Київської міської ради з метою зміни її цільового призначення не підтверджує факту використання такої земельної ділянки, а також вину особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Державний інспектор просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства з огляду на порушення ТОВ Енвіл вимог п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України в частині обов`язку використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Окремо звертає увагу, що вчиненням дій з виконання припису ТОВ Енвіл підтвердило факт нецільового використання земельної ділянки.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від ГУ Держгеокадастру у Київській області не надійшло.

У судовому засіданні представник Позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підставі.

Відповідач наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибула.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що 28.03.2018 року Державним інспектором при перевірці дотримання вимог земельного законодавства при використанні ТОВ Енвіл земельної ділянки площею 1,5108 га за адресою: м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17 в Оболонському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:78:112:0007) для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, складів та столярного цеху, про що укладено договір оренди земельної ділянки від 19.12.2006 року №78-6-00402, строк дії договору - 15 років, встановлено порушення вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення від 28.03.2018 року №116-ДК/0019Р/07/01/-18 (а.с. 11-12).

В указаному протоколі зафіксовано, що на частині земельної ділянки з кадастровим №8000000000:78:112:0007 орієнтовною площею 0,8500 га розташована будівля, яка використовується під супермаркет Сільпо , облаштована парковка, встановлена тимчасова споруда (магазин), а також розташовані інші нежитлові будівлі. Крім того, вздовж вул. Скляренка розміщений відокремлений магазин, а ділянка має відокремлене частково огородження парканом з металевої сітки. Викладене, на переконання Державного інспектора, свідчить, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, відповідальність за що передбачено 53 КпАП України та п. ґ ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України. Примірник протоколу ОСОБА_1 отримав особисто.

За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, постановою Державного інспектора від 28.03.2018 року №116-ДК/0021По/08/01/1-18 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 9-10).

Окремо у постанові вказано на те, що відповідно до наданих документів та інформації ТОВ Енвіл подано до Київської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення - для експлуатації та обслуговування офісно-торгівельно-виробничо-складського комплексу та адміністративних корпусів), однак на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення рішення щодо вказаного клопотання не прийнято.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 38, 126, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 4, 9, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та ряду підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на фактичне підтвердження використання ТОВ Енвіл земельної ділянки не за цільовим призначенням шляхом звернення до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо зміни її цільового призначення.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, ст. 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу стягнення у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

У відповідності до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

У силу приписів ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписи п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України визначають, що землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

З аналізу змісту ст. 211 Земельного кодексу України вбачається, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Положення ст. 53 КпАП України передбачають адміністративну відповідальність громадян за використання земель не за цільовим призначенням у вигляді штрафу від п`яти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:112:0007 використовується ТОВ Енвіл на підставі договору оренди №78-6-00402 , укладеного з Київською міською радою 19.12.2006 року строком на 15 років, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 6-8). При цьому, згідно даного витягу цільове призначення земельної ділянки визначено як землі промисловості, комерційного використання і громадського призначення. Разом з тим, категорію земель в указаному витязі не визначено.

Відповідно до п. п. б , ж ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За правилами ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (ч. 1 ст. 66 ЗК України).

Судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що, як вже було зазначено вище, категорія земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:112:0007, яка перебуває у користуванні ТОВ Енвіл , не визначена. Натомість, вказане у ній цільове призначення одночасно охоплюється категоріями землі промисловості і землі житлової та громадської забудови .

Згідно класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, землі житлової та громадської забудови належать до секції В , яка передбачає, зокрема, землі житлової забудови для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (02.09), землі громадської забудови: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07). Також, згідно вказаної класифікації, землі промисловості належать до секції J та включають в себе, зокрема, землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02).

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що цільовим призначенням земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:112:0007 передбачається можливість її використання для будівництва та обслуговування будівель торгівлі будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок, а також для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що виключає підстави стверджувати про порушення Позивачем вимог п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України. Разом з тим, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що згадана земельна ділянки використовується за іншим, ніж передбачено у договору оренди від 19.12.2006 року №78-6-00402, цільовим призначенням. Невизначення категорії земельної ділянки органом державної влади чи місцевого самоврядування за умови можливості віднесення її до декількох категорій земель не може мати наслідком притягнення особи до відповідальності за порушення цільового використання такої земельної ділянки.

Викладене, на думку судової колегії, свідчить про необґрунтованість твердження суду першої інстанції щодо наявності доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КпАП України.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Апелянта про те, що сам факт звернення ТОВ Енвіл до Київської міської ради із клопотанням про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з огляду на встановлені вище обставини не може безумовно свідчити про порушення фізичною особою - директором підприємства вимог Земельного кодексу України в частині обов`язку використовувати земельну ділянку за призначенням.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого ст. 53 КпАП України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачується інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, встановлені Законом України Про судовий збір .

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 Про державне мито у редакцій, чинній до початку дії Закону України Про судовий збір , державне мито справлялося із позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України Про судовий збір , який із цієї дати не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-то правила ч. 4 ст. 288 КУпАП, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення позивач звільняється від сплати судового збору.

Отже, у разі звернення особи до суду з позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір у порядку та розмірах, встановлених Законом України Про судовий збір , не сплачується.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 року у справі № 21-1410а16, від 31.01.2017 року у справі № 298/1232/15-а та постановах Верховного Суду від 25.07. 2018 року у справі № 632/1929/16-а, від 19.06.2018 року у справі № 308/167/16-а.

Відтак, сума судового збору, сплачена ОСОБА_1 за подання позовної заяви, стягненню з Державного інспектора не підлягає, у той час як може бути повернута як помилково сплачена у порядку, визначеному Законом України Про судовий збір .

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати прийняту державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області - виконуючим обов`язки начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у місті Києві Управління з контролю за використанням та охороною земель Скрягою Олександра Вікторовича постанову від 28 березня 2018 року №116-ДК/0021По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення.

Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за правопорушення, передбачене статтею 53 Кодексу України про адміністративне правопорушення, - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 22 січня 2020 року.