Постанова

від 21.01.2020 по справі 1.380.2019.003349

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003349 пров. № 857/12501/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Запотічного І.І. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Биць І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування рішення щодо скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, наказу про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт (суддя суду І інстанції: Коморний О.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16 год. 19 хв. 16.10.2019р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 21.10.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

05.07.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати:

рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції /ДАБІ/ у Львівській обл. № 5МБ від 18.06.2019р. про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Реконструкція громадських будівель А-1 та Г-1 під торговий комплекс (з перенесенням будівлі Б-1) на вул.Шептицького, 19а в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської обл., які затверджені наказом керівника відділу № 035муо-21/06 від 08.05.2018р. (замовник ОСОБА_1 );

наказ Департаменту ДАБІ у Львівській обл. № 07/05-Д від 05.07.2019р., яким анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ 112182920647 від 19.10.2018р. по об`єкту Реконструкція громадських будівель А-1 та Г-1, під торговий комплекс (з перенесенням громадської будівлі Б-1), на вул.А.Шептицького, 19-а у с.Сокільники, Пустомитівського р-ну Львівської обл. (а.с.4-6, 46-47).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані рішення Департаменту ДАБІ у Львівській обл. № 5МБ від 18.06.2019р. про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Реконструкція громадських будівель А-1 та Г-1 під торговий комплекс (з перенесенням будівлі Б-1) на вул.Шептицького, 19а в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської обл., які затверджені наказом керівника відділу № 035муо-21/06 від 08.05.2018р.; наказ Департаменту ДАБІ у Львівській обл. № 07/05-Д від 05.07.2019р. про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт № ЛВ 112182920647 від 19.10.2018р. по об`єкту Реконструкція громадських будівель А-1 та Г-1, під торговий комплекс (з перенесенням громадської будівлі Б-1), на вул.А.Шептицького, 19-а у с.Сокільники Пустомитівського р-ну Львівської обл. ; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ДАБІ України на користь позивача судовий збір в розмірі 1538 грн. 80 коп. (а.с.90-97).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ДАБІ України, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (а.с.215-222).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення планової перевірки на об`єкті нагляду відділу містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації /РДА/ Львівської обл. встановлено, що Відділом містобудування та архітектури Пустомитівської РДА Львівської обл. видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Реконструкція громадських будівель А-І та Г-І під торговий комплекс (з перенесенням будівлі Б-І) на вул.Шептицького, 19а в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської обл., які затверджені наказом керівника відділу № 035муо-21/06 від 08.05.2018р. (замовник - ОСОБА_1 ).

Наведені містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта видані з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Зокрема, у п.3 розділу містобудівних умов та обмежень Загальні дані (відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні) зазначена земельна ділянка площею 0,6244 га, кадастровий номер 4623686400:01:001:0212, з функціональною відповідністю її Генеральному плану с.Сокільники Пустомитівського району Львівської обл.

Разом з тим, на момент видачі містобудівних умов та обмежень та на час проведення перевірки план зонування або детальний план забудови території, які б стосувалися ділянки, на якій запроектоване будівництво, не розроблено та не затверджено. Також у п.1.3 Посилання на містобудівну документацію зазначено лише про Генеральний план забудови населеного пункту.

Таким чином, на момент видачі містобудівних умов та обмежень уповноваженим органом містобудування та архітектури було прийнято рішення про видачу містобудівних умов та обмежень на підставі Генерального плану, який по своїй суті не містить планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, майданчиків для паркування автомобілів та інших вимог до об`єктів будівництва.

Крім цього, згідно містобудівного розрахунку, розробленого ФОП ОСОБА_2 , майданчик для паркування автомобілів на 44 м/м, що передбачено п.7.51.ДБН 360-92**, буде розташований поза межами земельної ділянки, кадастровий номер 4623686400:01:001:0212. У замовника є відсутнім право власності чи користування земельною ділянкою, на якій буде розташований майданчик для паркування автомобілів, а містобудівною документацією (Генеральним планом) не передбачено розміщення паркувальних майданчиків на відповідних територіях. Детальний план території, який би уточняв генеральний план та відповідно до ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначав би містобудівні умови та обмеження, є відсутнім, що слід вважати порушенням вимог п.п.1, 3 ч.4 ст.29, п.6 розділу Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , в редакції, діючій на момент видачі містобудівних умов обмежень.

Відповідно до містобудівного розрахунку та викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 в межах вищезазначеної земельної ділянки запланована реконструкція частини об`єктів під торговий комплекс, які вказані в містобудівних умовах та обмеженнях, а саме: літ.А-І та літ.Г-І. В частині проектування іншої частини, що зазначена у назві об`єкту будівництва - перенесення будівлі- літ.Б-І., вказує на те, що такого виду будівельних робіт як перенесення не існує - це окремий об`єкт нового будівництва. Таким чином порушено п.1 ч.5 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Судом першої інстанції під час вирішення спору не взято до уваги ту обставину, що в містобудівних умовах та обмеженнях вищевказаного об`єкту будівництва в п.1 (загальні дані) вказано, що вид даного будівництва вказується як новий, а в дозволі, який був виданий відповідачем у графі вид будівництва вказано реконструкція.

Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Нове будівництво - це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі, добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Таким чином, судом невірно встановлений факт непослідовності дій відповідача під час прийняття оскаржуваних рішень.

Представником позивача - адвокатом Биць І.А. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.124-126).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, відповідно до наказу № 294 від 25.03.2019р. Про затвердження плану перевірок уповноважених органів містобудування та архітектури на II квартал 2019 року , направлення на проведення планової перевірки № 8-мб/пл. від 06.05.2019р. головними інспекторами будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту ДАБІ у Львівській обл. в період з 06.05.2019р. по 01.06.2019р. проведено планову перевірку Відділу містобудування та архітектури Пустомитівської РДА Львівської обл. (а.с.39-40, 41).

Наказом № 592 від 03.06.2019р. Про продовження строку планової перевірки (а.с.37) та направлення № 11-мб/пл. від 03.06.2019р. строк проведення планової перевірки продовжено з 03.06.2019р. до 15.06.2019р. (а.с.38).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 18.06.2019р. прийнято рішення № 5МБ від 18.06.2019р. про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Реконструкція громадських будівель А-1 та Г-1 під торговий комплекс (з перенесенням будівлі Б-1) на вул.Шептицького, 19а в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської обл., які затверджені наказом керівника відділу № 035мую-21/06 від 08.05.2018р. (а.с.7-9).

Підставою прийняття вказаного рішення слугувало встановлення перевіркою порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки на момент видачі спірних містобудівних умов та обмежень та на час проведення перевірки план зонування або детальний план забудови території, які б стосувалися ділянки, на якій запроектоване будівництво, не розроблено та не затверджено.

Також згідно містобудівного розрахунку, розробленого ФОП ОСОБА_2 , майданчик для паркування автомобілів на 44 м/м, що передбачено п.7.51.ДБН 360-92**, буде розташований поза межами земельної ділянки, кадастровий номер 4623686400:01:001:0212. Відповідно до містобудівного розрахунку та викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 в межах вищезазначеної земельної ділянки запланована реконструкція частини об`єктів під торговий комплекс, які вказані в містобудівні умовах та обмеженнях, а саме: літ.А-І та літ.Г-І. Для проектування іншої частини, що зазначена у назві об`єкту будівництва перенесення будівлі літ.Б-І , зазначено, що такого виду будівельних робіт як перенесення не існує - це окремий об`єкт нового будівництва, що є порушенням п.1 ч.5 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Враховуючи вищевказане рішення, відповідачем 05.07.2019р. прийнято наказ № 07/05-Д, яким анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛB 112182920647 від 19.10.2018р. по об`єкту Реконструкція громадських будівель А-1 та Г-1, під торговий комплекс (з перенесенням громадської будівлі Б-1), на вул.А.Шептицького, 19-а у с.Сокільники Пустомитівського р-ну Львівської обл. (а.с.85).

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Генерального плану села Сокільники проектована земельна ділянка віднесена до територій складів, баз, будівельних та транспортних організацій, комунальних підприємств.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - торгово-складський комплекс.

Згідно наданих позивачеві містобудівних умов та обмежень назва об`єкта будівництва - реконструкція громадських будівель під торговий комплекс. Отже, наміри забудови позивача відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - Генеральному плану с.Сокільники, який у відповідності до вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні.

Таким чином, слід вважати помилковими твердження відповідача про те, що містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта видані позивачеві з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки визначення та надання містобудівних умов та обмежень на підставі генплану, якщо він містить актуальні проектні рішення на територію перспективного будівництва, законодавством не заборонено.

Також видані позивачеві містобудівні умови та обмеження не надають позивачеві права для розташування майданчика для паркування автомобілів поза межами земельної ділянки кадастровий номер 4623686400:01:001:0212, відтак при їх видачі відділом містобудування та архітектури Пустомитівської РДА Львівської обл. не допущено порушень вимог діючого законодавства.

Щодо решти доводів відповідача наголосив на тому, що згідно технічного паспорта та експлікації, будівля Б-І є торгово-складською будівлею, яка розташована на фундаменті і складена з сендвічпенелей, тобто, є розбірною конструкцією. При цьому, відповідачем допущено непослідовність у своїх діях та рішеннях, оскільки ним був виданий позивачу 19.10.2018р. дозвіл на виконання будівельних робіт, згідно якого дозволено позивачеві проведення реконструкцію громадських будівель А-1 та Г-1, під торговий комплекс (з перенесенням громадської будівлі Б-1), на вул. А.Шептицького, 19а у у с.Сокільники Пустомитівського р-ну Львівської обл. .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що спірні рішення та наказ є протиправними, через що підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затв. постановою КМ України № 698 від 19.08.2015р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому КМ України.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно пп.6 п.5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затв. постановою КМ України № 698 від 19.08.2015р., у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Виходячи з наведеного убачається, що головні інспектори будівельного нагляду вправі перевіряти законність у сфері містобудівної діяльності, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства.

В частині порушення спірним рішенням прав та інтересів позивача колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За приписами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої ст.55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011р. № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів ст.1, другого речення ч.3 ст.8, ст.55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої ст.55 Конституції України, ст.ст.2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку про те, що спірні рішення Департаменту ДАБІ у Львівській обл. № 5МБ від 18.06.2019р. про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва Реконструкція громадських будівель А-1 та Г-1 під торговий комплекс (з перенесенням будівлі Б-1) на вул.Шептицького, 19а в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської обл., які затверджені наказом керівника відділу № 035муо-21/06 від 08.05.2018р. (замовник ОСОБА_1 ); наказ Департаменту ДАБІ у Львівській обл. № 07/05-Д від 05.07.2019р., яким анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ 112182920647 від 19.10.2018р. по об`єкту Реконструкція громадських будівель А-1 та Г-1, під торговий комплекс (з перенесенням громадської будівлі Б-1), на вул.А.Шептицького, 19-а у с.Сокільники, Пустомитівського р-ну Львівської обл. є актами індивідуально дії. Їх видання зачіпає конкретні права позивача, який вжив заходів для виконання скасованих містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Щодо виявлених порушень під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил колегія суддів зазначає про таке.

Ключовим правовим питанням у справі є законність містобудівних умов та обмежень у контексті відповідності намірів забудови земельної ділянки по на вул.Шептицького, 19а в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської обл. Генеральному плану села Сокільники та законність дій відповідача по їх скасуванню.

Відповідно до ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто, така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень

При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідно до Генерального плану села Сокільники (а.с.58) проектована земельна ділянка віднесена до територій складів, баз, будівельних та транспортних організацій, комунальних підприємств (а.с.58).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - торгово- складський комплекс (а.с.60).

Згідно наданих позивачеві містобудівних умов та обмежень назва об`єкта будівництва - Реконструкція громадських будівель під торговий комплекс.

З огляду на наведене, здійснення позивачем проектування забудови земельної ділянки відповідно до містобудівних умови та обмежень відповідає містобудівній документації на місцевому рівні.

Щодо доводів апелянта про неможливість видачі містобудівних умов та обмежень до затвердження план зонування або ж детальний план забудови території в с.Сокільники колегія суддів виходить із такого.

Згідно із ч.1 ст.16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною 1 ст.17 вказаного Закону передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до ч.1 ст.18 вказаного Закону план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Положеннями ч.1 ст.19 названого Закону передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (ч.1 ст.25 цього Закону).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відтак, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану.

Таким чином, відсутність розробленого та затвердженого детального плану території та/або плану зонування території, за наявності чинного генерального плану, не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов чи їх скасування.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 11.07.2019р. у справі № 369/9003/16-а.

Окрім цього, наявність у містобудівному розрахунку паркувального майданчика поза межами земельної ділянки позивача, не може бути підставою для скасування наданих позивачу містобудівних умов та обмежень, оскільки останніми позивачу не надавались права на спорудження такого майданчика, а відтак при їх наданні Відділом містобудування та архітектури Пустомитівської РДА Львівської обл. не допущено порушень вимог діючого законодавства.

Твердження апелянта про те, що не існує такого виду будівельних робіт, як перенесення будівлі не відповідає дійсності, водночас, таке не може бути підставою для скасування виданих позивачу містобудівних умов та обмежень.

Зокрема, в матеріалах справи наявний технічний паспорт будівлі Б-1, згідно якого це торгово-складська будівля, яка розташована на фундаменті і складена із сендвічпанелей, тобто, є розбірною конструкцією (а.с.73-78).

Також відповідач 19.10.2018р. видав позивачу дозвіл на виконання будівельних робіт, яким дозволив проведення реконструкції громадських будівель А-1 та Г-1, під торговий комплекс (з перенесенням громадської будівлі Б-1), на вул.А.Шептицького, 19-а у с.Сокільники Пустомитівського р-ну Львівської обл., чим надав дозвіл на перенесення громадської будівлі Б-1 (а.с.14-15).

У розглядуваній ситуації скасування рішення об`єкта нагляду є крайнім заходом, спрямованим на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Цей захід застосовується у випадках, коли у контролюючого органу відсутні інші можливості до забезпечення дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, зокрема, у випадку неможливості усунення виявлених порушень під час перевірки.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Рисовський проти України зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п.70).

Принцип належного урядування , як правило не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення Москаль проти Польщі ). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки ). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються .

За усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявлених вимог, а тому розглядуваний позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ДАБІ України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2019р. в адміністративній справі № 1.380.2019.003349 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 22.01.2020р.