Постанова

від 16.01.2020 по справі 757/52358/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2020 року місто Київ

Справа № 757/52358/19-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Березовенко Р.В.,

Суханової Є.М.,

секретар судового засідання: Малашевський О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва, у складі судді Ільєвої Т.Г., від 03 жовтня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВЕЛОП ІНВЕСТ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяни Володимирівни, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з наведеним позовом. Просила визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя її та ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,0 в.м, житловою площею, 58,7 кв.м., кількість кімнат 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1490537680000, нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 227) (літера А), магазин меблів, загальною площею 233 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 481168180000, визнати недійсним та скасувати рішення № 1 від 29 травня 2019 року засновника товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВЕЛОП ІНВЕСТ в частині формування статутного капіталу майновим вкладом та внесення до статутного капіталу товариства наведеного нерухомого, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47225115 та 47224767від 06 червня 2019 року, прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. про державну реєстрацію права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВЕЛОП ІНВЕСТ на вказану квартиру та нежилі приміщення.

Того ж дня, нею подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти дії.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,0 кв.м., житловою площею. 58,7 кв.м. кількість кімнат - 3. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1490537680000.

Накладено арешт на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 227) (літера А) - магазин меблів, загальною площею 233 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 481168180000 та заборонено відчуження в будь-який спосіб.

Накладено арешт та заборонено відчуження в будь-який спосіб 100% частки в статутному капіталі ТОВ ДЕВЕЛОП ІНВЕСТ (код за ЄДРПОУ 43027518), номінальна вартість якої складає 4 219 342,00 грн.

Заборонено Міністерству юстиції України Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Управлінню державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Київ, нотаріусам України як суб`єктам державної реєстрації прав, іншим суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, здійснювати проведення державної реєстрації змін до установчих документів, а також будь-яких змін до відомостей про юридичну особу, які містяться з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВЕЛОП ІНВЕСТ .

У апеляційній скарзіОСОБА_1 просив скасувати ухвалу районного суду, як таку, що винесення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а заяву позивача про забезпечення позову залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України , позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями частин 1, 7 ст. 153 ЦПК України установлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, встановлюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, на думку колегії суддів, у даному конкретному випадку суд мав врахувати положення щодо непорушності права власності.

Так, положеннями ст. ст. 316, 317, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованих Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Непорушність положень статті 1 Першого протоколу підтверджена і сталою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції [(пункт 1 статті 32 Конвенції), (рішення від 23 вересня 1982 року в справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , рішення від 21 лютого 1986 року в справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства )].

Всупереч твердженням апелянта, при вирішенні питання про забезпечення позову по даній справі, районний суд, на думку колегії суддів, дав належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу, а також встановив наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможності цього заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірність утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу, а також запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям такого заходу прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Інші доводи апелянта щодо порушення судом його права власності, презумпції спільності права власності подружжя та юрисдикції справи в частині спору , який виник з корпоративних відносин господарськими судами, то вони зводяться до помилкового тлумачення відповідачем норм права і висновки суду першої інстанції в частині оскаржуваної ухвали теж не спростовують.

За наведеного, колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову співмірний із предметом позову, а тому ухвалу районного суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім того, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Тому, керуючись ч. 6 ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 268, 375, 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. У випадках визначених ст. 389 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судді: С.В. Лівінський,

Р.В. Березовенко,

Є.М. Суханова