Постанова

від 22.01.2020 по справі 910/9729/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Справа№ 910/9729/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від

22.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019

у справі № 910/9729/19 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ АУТДОР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ"

про стягнення 136 237,25 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ АУТДОР" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" (далі - відповідач) про стягнення 136 237,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору про переведення боргу від 01.03.2019 щодо сплати заборгованості, у результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача 136 237,25 грн., з яких: 105 442,32 грн. - основна заборгованість, 9 706,47 грн. - пеня та 21 088,46 грн. - штраф.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ АУТДОР" основну заборгованість у сумі 105 442 грн. 32 коп., пеню в сумі 9 706 грн. 47 коп., штраф у сумі 21 088 грн. 46 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 300 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 043 грн. 56 коп.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач у порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати заборгованості не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженню та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019 справу № 910/9729/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі № 910/9729/19 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 065 грн. 34 коп.

28.11.2019 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додане платіжне доручення № 1167 від 21.11.2019 зі сплатою судового збору у розмірі 3 065, 34 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі № 910/9729/19 та розгляд справи призначено на 22.01.2020.

21.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" надійшла заява про перенесення судового засідання, яке мотивоване неможливістю директора з`явитись у судове засідання у даній справі у зв`язку із відрядженням.

Пунктом 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до положень частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені відповідно до закону, статуту, положення (само представництво юридичної особи), або через представника.

Так, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що відзив на позов та апеляційну скаргу підписував адвокат Борисов М.П. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ", повноваження якого підтверджуються ордером від 28.10.2019 (серія КВ№814365).

Отже, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника адвоката Борисова М.П. або іншого представника згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, наведені відповідачем у заяві про перенесення судового засідання причини неявки у судове засідання директора не визнаються поважними.

При цьому судом взято до уваги, що Північним апеляційним господарським судом явка представників сторін до суду не визнавалась обов`язковою.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача та відмовляє у задоволенні заяви про перенесення судового засідання.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 22.01.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТ МЕДІА" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" (новий боржник) та Товариством обмеженою відповідальністю "СВ АУТДОР" (кредитор) укладено договір про переведення боргу (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених договором, первісний боржник переводить свій борг перед кредитором у розмірі 209 942,32 грн., який виник у первісного боржника на підставі укладеного з кредитором додатку №96 від 01.12.2018 до договору №59/2014 про проведення рекламної кампанії від 01.01.2014 (далі - зобов`язання), на нового боржника з моменту підписання цього договору.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання первісного боржника на суму, яка визначена у п. 1.1 договору та має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Протягом 30-ти днів з моменту підписання цього договору первісний боржник передає новому боржнику всі документи, що засвідчують борг який переводиться з первісного боржника на нового боржника (пункт 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що новий боржник зобов`язаний сплатити кредитору грошові кошти до 31.03.2019.

Положеннями пункту 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, в тому числі і перед третіми особами, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Умовами пункту 5.3 договору визначено, що у разі непогашення грошових зобов`язань у строк, визначений в п. 3.1 понад десять календарних днів, новий боржник має додатково виплатити кредитору штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного зобов`язання.

Звертаючись з позовом, позивач вказав, що відповідачем порушено умови договору про переведення боргу від 01.03.2019 щодо сплати заборгованості, у зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача 136 237,25 грн., з яких: 105 442,32 грн. - основна заборгованість, 9 706,47 грн. - пеня та 21 088,46 грн. - штраф.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказувалось вище, пунктом 3.1 договору визначено, що новий боржник зобов`язаний сплатити кредитору грошові кошти у розмірі 209 942,32 грн. до 31.03.2019.

Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" сплатило частину боргу у розмірі 104 500 грн., що відповідачем не заперечувалось.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надало підтвердження факту сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ АУТДОР" заборгованості у розмірі 105 442,32 грн.

Таким чином, у порушення вимог п. 3.1 договору та статті 610 Цивільного кодексу України, свої зобов`язання по сплаті заборгованості у повному обсязі відповідач не виконав, у результаті чого виникла заборгованість, яка становить 105 442,32 грн. (209 942,32 грн. (переведений борг) - 104 500 грн. (сплачений борг) =105 442,32 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 105 442,32 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені в сумі 9 706,47 грн. та штрафу в сумі 21 088,46 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Положеннями пункту 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, в тому числі і перед третіми особами, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 9 706,47 грн. є арифметично правильною.

Стосовно штрафу колегія суддів вказує, що розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою в ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами пункту 5.3 договору визначено, що у разі непогашення грошових зобов`язань у строк, визначений в п. 3.1 понад десять календарних днів, новий боржник має додатково виплатити кредитору штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного зобов`язання.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем у позовній заяві, колегія суддів дійшла висновку, що сума штрафу у розмірі 21 088,46 грн. є арифметично правильною.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції визнає посилання апелянта про відсутність підстав у позивача для нарахування штрафних санкцій безпідставним, оскільки умовами пунктів 5.2 та 5.3 договору сторонами визначено стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором.

Позивач також просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин 1, 3 статті Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У матеріалах справи наявний договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.08.2018 № 2-О, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням "Феміда".

Так, позивачем, в підтвердження здійснення оплати наданих послуг за вказаним договором поданий до суду акт про надання правничої допомоги від 01.07.2019 № 1 та платіжне доручення від 08.07.2019 № 1309 на суму 4.300,00 грн. про оплату на користь адвокатського об`єднання наданих останнім позивачу послуг.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому було сплачено кошти, наявні докази надання адвокатом правової допомоги у даній справі та фактичного перерахування коштів на підставі договору, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення 4 300 грн. як витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо тверджень скаржника, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженню та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження, колегія суддів вказує наступне.

Положеннями частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Приписами частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, зважаючи на те, що ціна спору у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції не порушив процесуальні норми, призначивши розгляд справи №910/9729/19 за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі № 910/9729/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі № 910/9729/19 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі № 910/9729/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі № 910/9729/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОРТ".

4. Матеріали справи №910/9729/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.01.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк