Постанова

від 16.01.2020 по справі 906/411/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року Справа № 906/411/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Мельник О.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача:Кецко В.Я.

відповідача: Мотрук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кооперативу "Горизонт" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.19р. у справі №906/411/19, ухвалене суддею Прядко О.В., повний текст складено 21.10.2019 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп"

до Кооперативу "Горизонт"

про стягнення 198 693, 21

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" звернулось до господарського суду з позовом до Кооперативу "Горизонт" про стягнення 198 693, 21 грн, із яких 179 747,54 грн заборгованості, 3 693,00 грн - 3 % річних та 15 252,67 грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №01/06 від 04.01.2016 про надання послуг, за умовами якого сторони домовилися, що Виконавець - ТОВ «Захід Транс Груп» на підставі Договору з Коростенською дирекцією залізничних перевезень №3050 від 21.05.2014 про подачу та забирання вагонів при станції Новоград-Волинський орендує на території залізничної станції ділянку, достатню для доставки кооперативом «Горизонт» , як Замовником послуг, видобутої зі свого власного гранітного кар`єра в с. Романівка щебеневої продукції для її подальшого відправлення залізницею. Позивач також вказує, що відповідач свої зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг згідно вказаного договору виконував неналежним чином, остання оплата була здійснена 30.06.2017 в сумі 14993,60 грн, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за період з 2017 по січень 2019 року у розмірі 179747,54 грн та відповідні нарахування 3 % річних та інфляційних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.10.2019 р. у справі №906/411/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" до Кооперативу "Горизонт" про стягнення 198 693,21 грн задоволено частково. Стягнуто з Кооперативу "Горизонт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" 85 005,20 грн - основного боргу; 1 753,67 грн - 3% річних; 7213,23 грн - інфляційних нарахувань; 1409,58 грн - судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Кооператив "Горизонт" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2019 р. у справі №906/411/19 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Захід Транс Груп у задоволенні позовної заяви.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник стверджує, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки ТзОВ Захід Транс Груп не надавалися Кооперативу Горизонт будь-які послуги за договором № 01/06 від 04 січня 2016 року. Вказане випливає з того, що просячи стягнути з Кооперативу Горизонт борг за зазначеним договором № 01/06 від 04 січня 2016 року, позивач не надав суду докази надання послуг за цим договором.

Так, для підтвердження надання Кооперативу Горизонт послуг з організації та складування вантажів позивачем не надано суду замовлень Кооперативу Горизонт на складування вантажів, товарно-транспортних накладних, які б свідчили про перевезення Кооперативом Горизонт вантажів на територію ТзОВ Захід Транс Груп , актів приймання-передачі наданих послуг за договором №01/06 від 04 січня 2016 року, на також будь-яких інших документів, які б свідчили про надання послуг за договором № 01/06 від 04 січня 2016 року.

Єдиною підставою, на який ґрунтується оскаржуване рішення, є надані позивачем акти надання послуг, які не мають жодного стосунку до договору № 01/06 від 04 січня 2016 року, оскільки у всіх цих актах йдеться про послуги надані за договором № 15/05/14-1 від 15 травня 2014 року.

Крім того, скаржник стверджує, що згідно зареєстрованих відомостей про ТзОВ Захід Транс Груп у позивача відсутній такий вид діяльності який включав би у себе організацію та складуванню вантажів (КВЕД 52.10). Відтак, позивач не міг у законний спосіб здійснювати таку діяльність, а тому суд першої інстанції не міг ухвалювати рішення про стягнення коштів з Кооперативу Горизонт лише виходячи а наданих позивачем актів надання послуг.

Також, апелянт акцентує увагу на тому, що серед актів, на підставі яких суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове задоволеним позовних вимог ТзОВ Захід Транс Груп , були і акти за листопад і грудень 2017 року, не зважаючи на те, що ці акти не тільки не містять посилання на договір 01/06 від 04 січня 2016 року, але й не містять підпису уповноваженої особи Кооперативу Горизонт та відтиску печатки кооперативу.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд врахував їх тому, що ці акти направлялися позивачем Кооперативу Горизонт , а також тому, що вартість наданих позивачем відповідачу послуг була відображена останнім в податкових деклараціях з податку на додану вартість, що на думку суду, свідчить про отримання відповідачем послуг від позивача на зазначену в актах суму. Також суд вказує, що доказів існування інших правовідносин сторін у вказаний період суду не надано. Слід зазначити, що доведення самої наявності податкових зобов`язань (за певний період ) абсолютно не пов`язане з наявністю господарської операції в цей період. Більше того, абсолютно надумано судом, що податкові зобов`язання з ПДВ мають стосунок до договору, що є предметом спору, та ї є доказом в даній справі взагалі.

Податкова декларація з податку на додану вартість не містить реквізитів договору, а тому твердження про те, що вона підтверджує наявність боргу, та ще й за договором 01/06 від 04 січня 2016 року, є всього лише припущенням суду першої інстанції.

Відтак, скаржник звертає увагу, на те, що оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, рішення господарського суду Житомирської області підлягає скасуванню.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кооперативу "Горизонт" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2019р. у справі №906/411/19, справу призначено до розгляду.

04.12.2019 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Кооперативу "Горизонт" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та призначення судового засідання в режимі відеоконференції з господарським судом Львівської області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "16" січня 2020 р. о 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2, клопотання Кооперативу "Горизонт" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/411/19- задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Львівської області ( 79014, м.Львів, вулиця Личаківська,128).

05.12.2019 р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу Кооперативу Горизонт на рішення господарського суду Житомирської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.2019 р. - без змін.

19.12.2019 р. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/411/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/411/19 - задоволено. Доручено забезпечити проведення відеоконференції господарському суду Львівської області (79014, м.Львів, вулиця Личаківська,128).

У судовому засіданні представник Кооперативу "Горизонт" підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, вважає що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування власної правової позиції, вважає що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням суду першої інстанції позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" до Кооперативу "Горизонт" задоволено частково, стягнуто з Кооперативу "Горизонт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" 85 005,20 грн - основного боргу; 1 753,67 грн - 3% річних; 7 213,23 грн - інфляційних нарахувань; 1409,58 грн - судового збору. Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі сукупної оцінки доказів прийшов до висновку, що сторонами виконувався договір про надання послуг з організації і складуванню вантажів, укладений 04.01.2016 №01/06, і надання послуг підтверджується за період з січня 2016 по лютий 2018 року. Оскільки за цей період оплата послуг здійснена частково, сума боргу відповідача за цей період становить 85 005, 20 грн.

2.Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

21.05.2014 між ТОВ «Захід Транс Груп» (далі - позивач) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" було укладено договір №3050 про подачу та забирання вагонів при станції Новоград-Волинський Південно-Західної залізниці.

З червня 2015 року ТОВ «Захід Транс Груп» надавались послуги Кооперативу "Горизонт" (далі - відповідач) з організації складування вантажів, про що свідчать відповідні акти та виписки з рахунків про оплату наданих послуг.

04.01.2016 між ТОВ «Захід Транс Груп» та Кооперативом "Горизонт" було укладено договір №01/06 (далі - Договір № 01/06), за умовами якого виконавець (позивач) зобов`язується за завданням замовника (відповідач) надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1., 2.1.1. Договору № 01/06, згідно з цим Договором, виконавець надає замовнику наступні послуги: Організація та складування вантажів.

За умовами п.4.1.1.1 Договору №01/06, в обов`язки виконавця входить, зокрема, своєчасно та якісно надавати послуги зазначені в п.2.1. цього Договору.

Відповідно до п.4.2.2.,4.2.3. в обов`язки замовника входить, зокрема, оплачувати послуги, на умовах та порядку зазначеному в п.3 цього Договору та приймати від виконавця послуги, що надаються згідно з цим Договором.

Розділом 3 Договору № 01/06 сторони обумовили ціну та умови оплати.

Так, відповідно до п.3.1. Договору № 01/06, вартість послуг визначається сторонами в актах виконаних робіт.

Акт про надання послуг підписується сторонами в кінці місяця за звітний місяць. Замовник зобов`язаний перерахувати попередню оплату зазначену в акті про надані послуги за один місяць до 17 числа поточного місяця (п. 3.2.-3.3. Договору №01/06).

Розділом 5 Договору № 01/06, сторони визначили відповідальність сторін та вирішення спорів.

Згідно п.5.1. -5.2. даного договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

В пункті 6.1. Договору № 01/06, сторони обумовили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, з моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно п.6.4. Договору № 01/06 після закінчення строку договору, якщо сторони не подали заяву про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, на таких самих умовах.

Доказів подачі відповідної заяви та розірвання договору №01/06 від 04.01.2016 сторонами не надано.

В матеріалах справи містяться акти надання послуг з організації та складування вантажів, складені за період з січня 2016 до січня 2019 на загальну суму 279 641,14 грн.

Судом встановлено, що вартість наданих позивачем послуг за актами з січня 2016 до лютого 2018 була відображена відповідачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, що вбачається з наданих на запит суду ГУ ДФС України в Житомирській області із супровідним листом №1982/06-30-10-05 від 16.09.2019 належним чином завірених копій таких декларацій з додатками 5 за відповідний період січня 2016 до лютого 2018.

Також встановлено, що послуги за актами за період з лютого 2016 року до березня 2017 року відповідачем було частково оплачені на загальну суму 111 693,60 грн, про що свідчать виписки по рахунках. Відповідач в призначенні платежу вказував конкретний місяць та рік, за який здійснюється оплата наданих послуг за організацію та складування вантажів, без вказівки на будь-який договір або рахунок, остання оплата була здійснена відповідачем 30.06.2017 в сумі 14993,60 грн з призначенням платежу "за організацію складування вантажів за лютий-березень 2017 року".

Виробничий підрозділ Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Південно-західна залізниця "АТ "Українська Залізниця", у своєму листі-відповіді від 30.08.2019 на запит господарського суду Житомирської області (за ухвалою від 28.08.2019) підтвердив факт навантаження вагонів Кооперативу "Горизонт" у січні та лютому 2018 при залізничній станції Новоград-Волинський з під`їзної колії ТОВ "Захід Транс Груп" та нарахування плати за подачу та забирання вагонів Кооперативу "Горизонт", за період до 2018 року відомості не були надані у зв`язку із закінченням термінів зберігання документації.

30 липня 2018 року ТОВ «Захід Транс Груп» звернувся до Кооперативу "Горизонт" з претензією - вимогою №13/ю-л щодо сплати заборгованості за надані послуги з організації та складування вантажів, а саме 80466,00 грн заборгованості за 2017 рік та 46114,82 грн за січень-червень 2018 року, а також здійснених на суму боргу нарахувань.

08.08.2018 відповідач у відповідь на претензію зазначив, що акти виконаних робіт зі сторони замовника підписано не уповноваженою особою, а також вважає, що зазначені в актах послуги не носили реального характеру (були фіктивними).

Враховуючи викладене, позивач, звертаючись до господарського суду Житомирської області з позовом, посилався на те, що в порушення умов договору № 01/06 від 04.01.2016 про надання послуг з організації та складування вантажів, відповідач ухиляється від виконання зобов`язань зі сплати вартості наданих послуг за період з 2017 по січень 2019 року у розмірі 179 747,54грн, у зв`язку з чим просить стягнути зазначену суму з відповідача. Позивач також просить стягнути з відповідача 3693,00грн 3 % річних та 15252,67 грн інфляційних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.10.2019 р. у справі №906/411/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" до Кооперативу "Горизонт" про стягнення 198 693,21 грн задоволено частково. Стягнуто з Кооперативу "Горизонт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Груп" 85 005,20 грн - основного боргу; 1 753,67 грн - 3% річних; 7213,23 грн - інфляційних нарахувань; 1409,58 грн - судового збору. В решті позову відмовлено.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не вбачає підстави для задоволення поданої апеляційної скарги враховуючи наступне.

3. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

4. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Як стверджує апелянт, що підтверджується матеріалами справи, між сторонами укладалось декілька договорів, а саме: Договір №01/06 від 04.01.2016 та Договір №20/05 від 20.05.2014.

Позивач в суді першої інстанції надавав для огляду оригінал договору №01/06 від 04.01.2016. Щодо договору №20/05 від 20.05.2014 позивач пояснив, що оскільки відповідачем на момент виписки актів не було повернуто надісланого для підписання оригіналу договору № 20/05 від 20.05.2014, то йому було присвоєно внутрішній номер та дата договору клієнта (15/05/14-1 від 15.05.2014). Відповідач під час розгляду справи також не підтвердив укладення сторонами договору № 20/05 від 20.05.2014. Договір, на який наявне посилання в актах надання послуг, суду також не надавався, докази укладення такого договору (№15/05/14-1 від 15.05.2014) в матеріалах справи відсутні, обставини його укладення сторонами не підтверджуються. Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з 04.01.2016 послуги з організації та складування вантажів надавались позивачем відповідачу саме на виконання умов Договору №01/06, посилання в актах надання послуг на інший договір є помилковим. Крім того, строк дії договору №01/06 від 04.01.2016 відповідно до п.6.4. договору було продовжено після 31.12.2017 за відсутності заяви будь-якої із сторін про його розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що надані послуги за актами з лютого 2016 до березня 2017 відповідачем було сплачено, про що свідчать виписки по рахунках, зокрема, остання оплата була здійснена 30.06.2017 в сумі 14 993,60 грн з призначенням платежу "за організацію складування вантажів за лютий-березень 2017 року".

При цьому судом першої інстанції враховано приписи п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, згідно з якими, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивачем про зміну призначення платежу за платіжними дорученнями в установленому порядку.

Також відповідачем не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів щодо порушення правил обліку, зберігання чи використання печатки Кооперативу "Горизонт", доказів втрати чи викрадення зазначеної печатки, проведення службового розслідування за фактом її незаконного використання, а також за фактом проведення оплат наданих послуг, в т.ч. звернення у зв`язку з цим до правоохоронних органів. Тому, за відсутності доказів в підтвердження факту неправомірного використання печатки на відповідних актах наданих послуг (складених за період з січня 2016 року по лютий 2018 року), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що особа, підпис якої на відповідних актах зі сторони кооперативу скріплений печаткою Кооперативу "Горизонт", є уповноваженою на їх підписання.

Щодо актів надання послуг за листопад і грудень 2017 року, то колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що вказані акти хоча і не містять підпису уповноваженої особи відповідача, однак направлялись йому для підписання та вартість наданих позивачем відповідачу послуг була відображена останнім в податкових деклараціях з податку на додану вартість (додатку 5 розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), що свідчить про отримання відповідачем послуг від позивача на зазначену в актах суму за листопад і грудень 2017 року. Доказів існування інших правовідносин сторін у вказаний період суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки, що підтверджують оплату відповідачем актів надання послуг за період з жовтня 2016 до лютого 2017, які також не містять підпису уповноваженої особи з боку відповідача та вартість яких була відображена останнім в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказаний період.

Оцінюючи акти наданих послуг за період з березня 2018 року до січня 2019 року, судами враховується також лист виробничого підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Південно-західна залізниця "АТ"Українська Залізниця", що підтвердив факт навантаження вагонів Кооперативу "Горизонт" при залізничній станції Новоград-Волинський з під`їздної колії ТОВ "Захід Транс Груп" та нарахування плати за подачу та забирання вагонів Кооперативу "Горизонт" лише за період до лютого 2018 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з організації та складування вантажів за період з січня 2016 року до лютого 2018 року за договором №01/06 від 04.01.2016 на загальну суму 195 605,20 грн та оплата їх відповідачем лише частково з урахуванням визначеного позивачем призначення платежу з лютого 2016 року до березня 2017 року. Відтак, сума боргу відповідача перед позивачем за період з квітня 2017 до лютого 2018 року складає 85 005,20 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач мав здійснити остаточну оплату наданих послуг у семиденний строк з моменту отримання претензії від 20.07.2018, яка була залишена без задоволення.

Враховуючи підтвердження надання позивачем послуг з організації та складування вантажів за період до лютого 2018 року, та відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості за період з квітня 2017 року до лютого 2018 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог про стягнення основного боргу в цій частині у розмірі 85 005,20 грн.

Відтак, в частині стягнення 94 742,34 грн основного боргу за інший період, що є предметом позову, судом першої інстанції правомірно відмовлено за безпідставністю.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% у розмірі 3 693,00 грн та 15 252,67 грн інфляційних нарахувань, судом апеляційної інстанції враховується наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем при заявлені до стягнення 3 693,00 грн - 3% річних визначено період нарахувань з 08.08.2018 до 15.04.2019 та в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 15 252,67 грн визначено період серпень 2018 - березень 2019, заявлені на суму заборгованості зазначену в позові - 17 9747,54 грн.

З огляду на часткове задоволення вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 85 005,20 грн судом першої інстанції було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних, в результаті чого вірно визначено, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1753,67 грн та 7213,23грн інфляційних втрат за визначений позивачем період прострочення.

Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про часткове задоволення позову на загальну суму 93 972,10 грн, з яких: 85 005,20 грн основного боргу, 1 753,67 грн 3 % річних та 7 213,23 грн інфляційних втрат.

Доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки апелянтом не наведено та не надано жодних допустимих та належних доказів, які б підтверджували про наявність належно оформленого іншого договору про надання послуг, та який відповідно діяв в період виникнення даної заборгованості, не надано жодного доказу, який б підтверджував факт щодо неправомірності дій уповноваженої особи апелянта з приводу проставлення печатки та підпису в актах надання послуг, також апелянтом не надано жодного доказу, в якому відображена не згода апелянта щодо актів надання послуг та щодо податкових декларацій.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кооперативу "Горизонт" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.10.19р. у справі №906/411/19 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/411/19 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "22" січня 2020 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Василишин А.Р.