Рішення

від 21.01.2020 по справі 906/1270/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1270/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мазур Р.В. - довіреність від 25.09.2019;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренамакс"

до Приватного підприємства "Дов-Полісся"

про стягнення 33925, 00 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

(Представник позивача приймав участь в судових засіданнях в режимі відео конференції).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренамакс" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Дов-Полісся" 34325,00грн заборгованості.

Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.01.2020.

Ухвалою суду від 02.01.2020 розгляд справи відкладено на 21.01.2020 о 12:00.

13.01.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої останній зазначає, що відповідач 18.12.2019 додатково провів оплати на загальну суму 400,00 грн, внаслідок чого загальна сума заборгованості склала 33925,00 грн.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалив прийняти вказану заяву до розгляду та вирішувати спір з урахуванням останньої.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Надав усні пояснення щодо договірних відносин між сторонами та порядку зарахування сплачених відповідачем коштів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, що вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 75).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 178 ГПК України, є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Ренамакс" (позивач) та ПП "Дов-Полісся" (відповідач) в спрощений спосіб укладено договір про надання послуг шляхом підписання актів виконаних робіт на загальну суму 60230,63грн.

За даними позивача, послуги ним були надані належним чином, проте відповідач частково оплатив їх вартість, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 33925,00грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

29.10.2019 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за надані послуги, однак остання залишена без відповіді та задоволення.

Не виконання відповідачем у повному обсязі зобов`язань в частині проведення розрахунків стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

В обґрунтування своєї позиції позивач зсилається на ст.11, 96, 509, 526, 625, 629, 712, 837, 901, 903 ЦК України та ст. 193, 216, 174, 179, 181, 230, 232, 265 ГК України.

Матеріали справи не містять відзиву, чи будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів(ч. 1 ст. 181 ГК України).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно підписаних сторонами актів виконаних робіт з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу №РН-00001327 від 27.06.2018, №РН-00001420 від 16.07.2018, №РН-00001563 від 31.07.2018, №РН-00001753 від 31.08.2018, №РН-00002053 від 17.10.2018, №РН-0000129 від 22.01.2019 (а.с. 13-18) позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 60230,63грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підписання сторонами актів виконаних робіт з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу свідчить про укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки сторони не обумовили строків проведення розрахунків за надані послуги, слід керуватися ч.2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України)

Судом встановлено, що 29.10.2019 відповідачу направлялась претензія з вимогою до 08.11.2019 оплатити заборгованість у розмірі 63111,67грн, яка отримана останнім 31.10.2019, що вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення та витягу із офіційного сайту "Укрпошта" (а.с. 39,40).

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджено, що відповідач частково оплатив надані позивачем послуги в сумі 26305,63грн (а.с. 25-36, 66-67). При цьому судом враховуються надані представником позивача в судовому засіданні пояснення про те, що між сторонами були довготривалі господарські відносини до 2018, які грунтувалися на договорі про надання послуг, а сплачені відповідачем 19.09.2018 кошти в сумі 5900,00грн частково були зараховані в погашення боргу за минулі періоди, згідно рахунку, який не має відношення до вказаних у позовній заяві актів виконаних робіт. Однак, зважаючи на переплату у розмірі 3000,00 грн за надані у попередньому періоді послуги, цю суму було зараховано на часткове погашення боргу за послуги, стан прозрахунків по яким є предметом дослідження у даній справі.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи те, що доказів погашення основного боргу в заявленому розмірі станом на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача 33925,00грн є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів суду належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 33925,00грн є правомірними, заявленими відповідно до чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, в порядку ч. 4,9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренамакс" до Приватного підприємства "Дов-Полісся" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дов-Полісся" (12525, Житомирська обл., Коростишівський р-н., с. Стрижівка, вул. Мікаберідзе, буд. 41-Н, ід.код 37927270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренамакс" (35360, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Велика Омеляна, вул. Присадибна, буд. 15, ід.код 37802144):

- 33925,00 грн заборгованості;

- 1921,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.01.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек.).