Рішення

від 22.01.2020 по справі 910/15853/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2020Справа № 910/15853/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт Груп" простягнення 78206,28 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт Груп" 78206,28 грн, з яких: 70000,00 грн основного боргу, 7533,13 грн пені та 673,15 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару №20-03/18 від 20.03.2018 в частині поставки обумовленого вказаним договором товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/15853/19; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 18.11.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м.Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 7, офіс 26/1.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №010305248418, відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 була вручена відповідачу.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач у позовній заяві, 20.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт Груп" як постачальником було укладено договір поставки товару №20-03/18 (договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов`язується належним чином прийняти товар і оплатити його вартість (ціну) на умовах цього договору, передача товару за даним договором здійснюється за цінами, у строки, номенклатурі, в кількості згідно рахунків до даного договору на кожну окрему поставку, які є невід`ємною частиною договору (п.п.1.1, 1.2).

Асортимент, кількість та ціна товару узгоджується сторонами і вказується в рахунках, які є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу. Ціна товару у рахунках встановлюється і вказується в національній валюті України - гривні, а також в її еквівалент в євро чи доларах США, який розраховується за курсом продажу євро чи долара США до гривні. При визначенні курсу валют, сторони домовилися керуватися інформацією на сайті http://ua.kurs.com.ua/privatbank станом на 9.00 годину ранку поточного дня. Покупець оплачує товар на умовах передплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі, на протязі 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку. Оплата здійснюються в українській національній валюті - гривні (п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору).

Загальна вартість договору визначається виходячи з цін, асортименту та загальної кількості (відповідно до всіх партій) поставленого товару, зазначених у відповідних рахунках, видаткових накладних до даного договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору базисом поставки товару за даним договором є - FCA (Україна, 08140, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул.Щорса, 98, TOB "ТД"Хімпродукт", тел. +380442280872), відповідно до "Інкотермс - 2010". Постачальник зобов`язаний провести поставку товару за даним договором у строки не пізніше 5 календарних днів з дати отримання передплати.

За порушення терміну поставки товару або недопоставку товару, постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за нараховувалася неустойка, від вартості непоставленого, недопоставленого товару за кожен день прострочення (п.7.2 договору).

Згідно п.10.5 договору всі документи, що мають відношення до виконання даного договору у вигляді електронних листів та електронних листів мають юридичну силу оригіналу до моменту їх заміни оригіналами документів. В подальшому для обміну інструкціями та електронними копіями документів постачальник використовує поштову скриньку sales@chem.com.ua, покупець.

Договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами і діє повного виконання сторонами взятих зобов`язань за даним договором (п.11.1 договору).

При цьому наданий позивачем до матеріалів справи примірник договору поставки товару №20-03/18 від 20.03.2018 містить печатку юридичної особи позивача та підпис його уповноваженої особи, а зі сторони відповідача вказаний примірник договору не підписаний, печаткою господарюючого суб`єкта не скріплений.

19.07.2018 постачальником було виставлено для оплати покупцем рахунок №332 на загальну суму 112500,00 грн, який позивачем було оплачено на суму 90000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" №31328 від 20.07.2018.

В подальшому, як вбачається з листування між сторонами, з огляду на відсутність на складі відповідача необхідного товару, останній зобов`язався повернути позивачу сплачену останнім попередню оплату на суму 90000,00 грн.

23.07.2018 позивач звернувся до відповідача з листом за №2346/03 про повернення перерахованих на підставі рахунку №332 від 19.07.2018 грошових коштів на суму 90000,00 грн.

Відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн - 24.09.2018, 5000,00 грн - 24.10.2018 та 5000,00 грн - 29.10.2018, а всього на суму 20000,00 грн.

21.06.2019 позивачем на адресу відповідача скеровано претензію за №2121/07 з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 70000,00 грн., однак цю претензію відповідач залишив без відповіді.

Спір у справі виник внаслідок того, що за твердженнями позивача, відповідачем порушено умови договору поставки товару №20-03/18 від 20.03.2018 в частині поставки товару у визначений цим договором строк, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 70000,00 грн попередньої оплати за не поставлений товар, 7533,13 грн пені та 673,15 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд відзначає, що долучений позивачем до матеріалів справи примірник договору поставки товару №20-03/18 від 20.03.2018 не підписаний відповідачем, а тому не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ укладення між сторонами означеного договору і, як наслідок, виникнення взаємних прав та обов`язків між сторонами на підставі цього договору.

В той же час, в матеріалах справи наявний виставлений постачальником для оплати покупцем рахунок №332 від 19.07.2018 на загальну суму 112500,00 грн, який оплачений позивачем на суму 90000,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол".

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

У ч.ч.1, 2 ст.640 вказаного вище нормативно-правового акту вказано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Тобто з наведеного полягає, що чинним законодавством України визначено істотні умови договору поставки, такі як і істотні умови договору купівлі-продажу, до яких віднесено, зокрема, предмет та ціну.

Як вже зазначалось судом, на підставі виставленого відповідачем рахунку, позивачем було перераховано 90000,00 грн попередньої оплати за товар, що за висновками суду свідчить про погодження між контрагентами всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду та укладення між ними договору поставки у спрощений спосіб, який є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов`язань. Відповідачем в процесі розгляду спору означених обставин спростовано не було.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивачем, як покупцем, було виконано обов`язок з перерахування відповідачу як постачальнику 90000,00 грн попередньої оплати за товар, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: платіжним дорученням №31328 від 20.07.2018.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

В той же час в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару на вказану суму.

При цьому на вимогу позивача про повернення грошових коштів за не поставлений товар відповідач повернув 20000,00 грн, а попередню оплату у розмірі 70000,00 грн не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як вже зазначалось судом 23.07.2018 та 21.06.2019 позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення сплачених позивачем грошових коштів, однак відповідач сплачені позивачем грошові кошти повернув частково, на суму 20000,00 грн.

При цьому за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань з поставки товару, так як і повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт Груп" про стягнення 70000,00 грн попередньої оплати підлягають задоволенню в повному обсязі.

За прострочення виконання зобов`язання з поставки товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7533,13 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, як вже зазначалось судом, відповідно до ст.547 та п.1 ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару у вигляді неустойки, розмір неустойки актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення неустойки, нарахованої позивачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних на суму 673,15 грн, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У контексті ст.ст.524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Водночас умови укладеного між сторонами у спрощеній формі договору поставки визначають наявність у відповідача обов`язку з поставки продукції, який не є грошовим зобов`язанням.

Як встановлено судом, відповідачем не було виконано зобов`язання з передання товару позивачеві, а тому позивач набув право реалізувати своє право вимоги повернення суми попередньої оплати, передбачене ст.693 Цивільного кодексу України.

У разі реалізації покупцем передбаченого ст.693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у постачальника, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором поставки, припиняється зобов`язання поставки товару та виникає грошове зобов`язання перед покупцем щодо повернення суми попередньої оплати у встановлений строк ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України строк, якщо інший строк повернення передплати не погоджений сторонами у договорі.

Отже, з моменту правомірної відмови покупця від поставки товару шляхом повідомлення про це продавця (отримання продавцем вимоги про повернення суми попередньої оплати) негрошове зобов`язання продавця (з поставки товару) припиняється та у останнього виникає грошове зобов`язання перед покупцем (з повернення суми попередньої оплати), невиконання якого має своїм наслідком застосування передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України міри відповідальності.

Тобто, у постачальника не може одночасно існувати за договором зобов`язання з поставки товару та зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

При цьому для реалізації передбаченого ст.693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати є необхідним пред`явити постачальнику претензію (лист, вимогу), в якій заявити вимогу про повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець звернувся до продавця з листом №2346/03 від 23.07.2018 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 90000,00 грн.

Відповідач, з посиланням на вказаний лист позивача, у вересні-жовтні 2018 року повернув позивачу 20000,00 грн, тобто постачальник був обізнаний про необхідність повернення суми попередньої оплати на вимогу покупця.

Отже враховуючи те, що відповідач не повернув на вимогу позивача суму попередньої оплати в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 673,15 грн, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на суму оплати за не поставлений товар, за розрахунком позивача, який судом перевірено та з яким суд погоджується.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт Груп" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт Груп" (01024, м.Київ, вул.Круглоуніверситетська, будинок 7, офіс 26/1, ідентифікаційний код 41169783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (71100, Запорізька обл., м.Бердянськ, вул.Будівельна, будинок 3-А, ідентифікаційний код 32365441) 70000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати, 3% річних у розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 1735 (одна тисяча сімсот тридцять п`ять) грн 96 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова