Рішення

від 22.01.2020 по справі 910/15556/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2020 Справа № 910/15556/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/15556/19

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС МАРКЕТ" (вул. Сметаніна, буд.3-А, Сєверодонецьк, місто Луганська область, 93404)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС 2015" (Спортивна площа, буд. 1А, місто Київ 1, 01001)

про стягнення 154 873,07 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКС МАРКЕТ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС 2015" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що ним у 2018 році здійснювалися поставки нафтопродуктів на підставі договору № МО 100417/01 від 10.04.2017. За договором було відпущено нафтопродуктів: 07.05.2018 видаткова накладна № 127 (ТТН № 00000000355) на суму 303 856, 80 грн; 06.06.2018 видаткова накладна № 153 (ТТН № 00000000447) на суму 51 000, 000 грн; 11.06.2018 видаткова накладна № 159 (ТТН № 00000000458) на суму 51 000, 00 грн. Позивач зазначає, що за нафтопродукти, отримані згідно видаткової накладної № 127 від 07.05.2018 відповідач здійснив оплату частково на суму 296 447, 36 грн, а за нафтопродукти, відпущені 06.06.2018 та 11.06.2018, оплату здійснено не було.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 154 873, 07 грн заборгованості за договором, з яких 109 409, 44 грн основної заборгованості за договором, 45 463, 63 грн - штрафних санкцій - відсотків за користування чужими коштами та 2 323, 10 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду письмової заяви з доданням до неї доказів відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

18.11.2019 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про залучення письмових доказів до матеріалів справи (заява про усунення недоліків), направлена до суду 15.11.2019 засобами поштового зв`язку, якою останній усунув недоліки визначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.11.2019.

Ухвалою Господарського суду від 20.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/15556/19 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Також цією ухвалою суд запропонував відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення його позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 910/15556/19, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: поштовий індекс: 01001, м. Київ, вул. Спортивна, 1 А (поштовий конверт (відправлення 0103052388280 повернувся із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання, не розшукано, не зареєстровано").

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі № 910/15556/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, і за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 10.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікс Маркет" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега-Сервіс 2015" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір на поставку нафтопродуктів № МО100417/01 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар), кількість, номенклатура, ціна якого вказані в рахунках на передоплату. Постачальник зобов`язується у випадках передбачених цим договором, надавати покупцеві послуги з автомобільного перевезення партії товару (далі - послуги), вартість яких визначається в рахунках на передоплату, а покупець зобов`язується оплатити надані постачальником послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна вартість партії товару та вартість наданих послуг вказується в рахунках на передоплату, що виставляються постачальником на підставі заявок покупця.

Згідно з п. 1.3 договору загальна вартість договору складає сума всіх рахунків.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка партії товару здійснюється за допомогою його передачі в ємностях автоцистерн (бензовозів) покупця, постачальника або перевізника.

Покупець здійснює приймання партії товару за кількістю та якістю відповідно до вимог, встановлених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої спільними наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв`язку, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171578/155 від 20.05.2008 (далі Інструкція), відповідно до чинного законодавства України, а також відповідно до умов цього договору та додаткових угод до нього (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, ціна товару, що поставляється і вартість послуг узгоджується сторонами для кожної партії товару шляхом виписки постачальником рахунку на передоплату і здійснення покупцем передоплати за даним рахунком в межах терміну дії рахунку на передоплату. Термін дії рахунку на передоплату (термін оплати партії товару) - вказується в рахунках на оплату.

Згідно п. 6.3 договору покупець зобов`язаний повідомити постачальника про здійснення платежу в день перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. При цьому передбачені в цьому пункті договору платіжні документи повинні містити посилання на призначення платежу, номер виставленого постачальником рахунка на передоплату, найменування партії товару, номер і дату до договору.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що датою платежів за цим договором вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За письмовим зверненням покупця, постачальник може призвести відпуск товару покупцю з відстрочкою платежу на термін вказаний покупцем в зверненні (п. 6.5 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору у разі порушення покупцем термінів оплати вартості партії товару (п.6.5 цього договору), постачальник має право пред`явити, а покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2 % за кожен день прострочення від суми заборгованості та штраф у розмірі 5 % вартості відпущеної партії товару.

Згідно п. 7.2 договору при поставці партії товару в автоцистерну (и) (бензовоз)и) покупця, перевізника, обраного покупцем, покупець несе відповідальність відповідно до "Угоди про відповідальність сторін за забезпечення безпеки праці на території ПП "Укрбудпостач і К" (Додаток №1), що є невід`ємною частиною даного договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018. Якщо жодна зі сторін не сповістить іншу сторону про розірвання договору за місяць до закінчення строку його дії, термін дії договору автоматично продовжується на один рік на тих самих умовах (п. 11.1. договору).

Даний договір містить підписи представників позивача та відповідача та відтиски печаток ТОВ "Вега-Сервіс 2015" та ТОВ "Мікс Маркет".

На виконання договору позивачем було відпущено відповідачу 07.05.2018 нафтопродуктів: бензин А-92 Евро 5-Е5 в кількості 2000 літрів на суму з ПДВ 52 008,00 грн, паливо дизельне ДП-3-Евро5-ВО в кількості 9994 літрів на суму з ПДВ 251 848, 80 грн, всього на загальну суму з ПДВ 303 856, 80 грн, за видатковою накладною № 127 від 07.05.2018 та товарно-транспортною накладною №00000000355, копії яких наявні в матеріалах справи. 06.06.2018 та 11.06.2018 позивачем також було поставлено відповідачу нафтопродуктів: паливо дизельне ДП-Л-Евро5-ВО в кількості 2000 літрів на суму з ПДВ 51 000, 00 грн та паливо дизельне ДП-Л-Евро5-ВО в кількості 2000 літрів на суму з ПДВ 51 000, 00 грн, за видатковими накладними №153, 159 та товарно-транспортними накладними №00000000447, №000000000458 від 06.06.2018 та 11.06.2018 відповідно.

У позовній заяві позивач зазначає, що вартість поставленої продукції поставлена по видатковій накладній № 127 від 07.05.2018 була оплачена відповідачем частково на загальну суму 296 447,36 грн, згідно платіжних доручень: № 381 від 06.08.2018 на суму 3 090,80 грн, № 402 від 15.08.2018 на суму 6 818,60 грн, № 423 від 16.08.2018 на суму 50 000,00 грн, № 429 від 17.08.2018 від 1 218,00 грн, № 429 від 20.08.2018 на суму 1 218,00 грн, №289 від 22.08.2018 від 50 000, 00 грн, №295 від суму 23.08.2018 на суму 588,00 грн, № 431 від 27.08.2018 на суму 1 467, 90 грн, №435 від 28.08.2018 на суму 588, 00 грн, №444 від 31.08.2018 на суму 650,00 грн, №441 від 31.08.2018 на суму 1 762,00 грн, №457 від 10.09.2018 на суму 296,00 грн, №456 від 10.09.2018 на суму 592,00 грн, № 454 від 10.09.2018 на суму 710,40 грн, № 448 від 14.09.2018 на суму 1 338,00 грн, №459 від 14.09.2018 на суму 100 000,00 грн, №451 від 18.09.2018 на суму 1 338,00 грн, №456 від 21.09.218 на суму 1 295,00 грн, №457 від 24.09.2018 на суму 1 355,00 грн, №458 від 24.09.2018 на суму 39 322,62 грн, №469 від 01.10.2018 на суму 2 760,00 грн, № 474 від 09.10.2018 на суму 1 345,00 грн, №498 від 17.10.2018 на суму 2 085,00 грн, №517 від 30.10.2018 на суму 1 406,00 грн, №538 від 09.11.2018 на суму 207,00 грн, №536 від 09.11.2018 на суму 805,00 грн, №537 від 09.11.2018 на суму 10 000,00 грн, №546 від 16.11.2018 на суму 2 048,57 грн, №553 від 20.11.2018 на суму 679, 29 грн, №571 від 27.11.2018 на суму 1 338,00 грн, №586 від 30.11.2018 на суму 670,00 грн, №617 від 22.12.2018 на суму 566,00 грн, №664 від 18.01.2019 на суму 278,50 грн, №671 від 25.01.2019 на суму 351,00 грн, №691 від 05.02.2019 на суму 321,00 грн, №698 від 18.02.2019 на суму 1 120,00 грн, №593 від 04.03.2019 на суму 460,00 грн, №613 від 15.03.2019 на суму 960,00 грн, № 621 від 20.03.2019 на суму 502,00 грн, №630 від 28.03.2019 на суму 1 030,00 грн, №597 від 08.04.2019 на суму 1 090,00 грн, №609 від 15.04.2019 на суму 1 140,00 грн, №618 від 23.04.2019 від 1 132,00 грн, №624 від 06.05.2019 від 498,40 грн.

За нафтопродукти відпущенні 06.06.2018 та 11.06.2016 відповідач жодних оплат не провів.

Отже, борг відповідача за договором, за розрахунок позивача, складає 109 409, 44 грн (303 856,80 - 296 447, 36) + 51 000, 00 + 51 000, 00 = 109 409, 44). Доказів сплати такого боргу матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 109 409,44 грн основного боргу за поставлений товар та 45 463, 63 грн штрафних санкцій - відсотків за користування чужими коштами, в розмірі облікової ставки НБУ, за загальний період прострочення з 07.05.2018 по 31.10.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 405 856, 80 грн (303 856, 80 + 51 000, 00 + 51 000, 00 = 405 856, 80).

За умовами договору оплата товару, поставка якого обумовлена договором, здійснюється на умовах передплати (п. 6.1. договору), або за письмовим зверненням покупця з відстрочкою платежу, на термін визначений у зверненні (п. 6.5. договору).

Судом встановлено, що передплата за товар поставлений по видатковим накладним № 127, 153, 159 здійснена не була, і при цьому матеріали справи не містять доказів із яких би вбачалося, що відповідач звертався до відповідача із письмовим зверненням щодо поставки товару на умовах відстрочки платежу. Водночас товар на загальну суму 405 856, 80 грн був поставлений позивачем відповідачу.

Отже своїми конклюдентними діями сторони змінили умови договору щодо порядку оплати товару поставленого відповідно до договору, і при цьому не визначили строк оплати поставленого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань судам роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Отже, враховуючи положення ст. 692 ЦК України відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений йому позивачем товар по видаткових накладних № 127, 153, 159 після прийняття відповідного товару, тобто на наступний день - 08.05.2018, 07.06.2018 та 12.06.2018 відповідно. Проте відповідач у вказані строки оплату в повному обсязі не здійснив, поставлений товар відповідач в період з 06.08.2018 по 06.05.2019 оплатив лише частково на суму 296 447,36 грн.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був оплачений частково на суму 296 447,36 грн, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 109 409, 44 грн (405 856, 80 - 296 447,36 = 109 409, 44), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати боргу у розмірі 109 409, 44 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 109 409,44 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 109 409,44 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 45 463, 63 грн відсотків (процентів) за користування грошовими коштами, то заявлені вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на нижчевикладене.

Статтею 536 ЦК України внормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Договір, укладений між сторонами не містить умов щодо встановлення розміру процентів за користування чужими коштами, також розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі несвоєчасної оплати поставленого товару не встановлено законом або іншим актом цивільного законодавства, відтак у суду відсутні підстави для задоволення відповідних вимог.

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами за договором поставки, внаслідок безпідставного прострочення сплати грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України.

Положення ч. 6 ст. 231 ГК України, на які посилається позивач не визначають розмір процентів за користування чужими грошима, ними визначений порядок встановлення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань. Такий розмір встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України (подвійній, потрійній, тощо).

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за поставлений за договором товар у розмірі 109 409, 44 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованість за поставлений товар за договором, у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС МАРКЕТ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС 2015" про стягнення 154 873, 07 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГА-СЕРВІС 2015" (Спортивна площа, буд. 1А, місто Київ 1, 01001; ідентифікаційний код 39901872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС МАРКЕТ" (вул. Сметаніна, буд. 3-А, місто Сєверодонецьк, Луганська область, 93404; ідентифікаційний код 33432796) 109 409 (сто дев`ять тисяч чотириста дев`ять) грн 44 коп. основної заборгованості та 1 641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн 14 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 45 463, 63 грн відсотків (процентів) за користування чужими грошовими коштами, відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко