Рішення

від 23.01.2020 по справі 910/14758/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2020Справа № 910/14758/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14758/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Солюшн ЛТД (61099, м. Харків, вул. Маршала Рибалко, буд. 25)

До Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмотрейд Плюс (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39Г)

Про стягнення заборгованості у розмірі 61 602, 23 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рітейл Солюшн ЛТД (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмотрейд плюс (далі - відповідач) про стягнення 61 602, 23 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані не виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на транспортне обслуговування №РС 18/06 від 18.06.2018, в частині оплати послуг, наданих позивачем, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 61 602, 23 грн, з яких: 47 650, 00 грн - основного боргу; 8 587, 13 грн - пені; 3 994, 26 грн - інфляційних втрат; 1 370, 84 грн - 3% річних, а також позивач просить покласти витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 позовну заяву було залишено без руху, встановлено Позивачі строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали шляхом: 1) подання до суду письмової заяви з зазначенням повного найменування позивача та відповідача, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідача або з зауваженням, що такі відомості щодо відповідача йому не відомі; 2) подання до суду письмової заяви з доданням до неї доказів відповідно до ст. 91 ГПК України; 3) подання документів, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів - оригінал опису вкладень у цінний лист та фіскального чеку на оплату поштових послуг із переліком всіх документів, що направляються стороні; 4) подання до суду письмової заяви з доданням до неї доказів сплати судового збору у визначеному розмірі.

13.11.2019 від Позивача надійшла заява на усунення недоліків, якою останній усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 29.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, з огляду на малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, без проведення судового засідання та виклику сторін, запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, може бути здійснено до суду у строк до 14.12.2019.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39Г.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051536103 отримав ухвалу суду від 14.11.2019 про відкриття провадження у справі 20.11.2019.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем, як замовником та відповідачем, як перевізником 18.06.2018 укладено договір № РС 18\06 на транспортне обслуговування (далі - Договір), за яким замовник замовляє, а виконавець надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях. Виконавець за дорученням і за рахунок замовника організовує перевезення вантажів найманим (укладає договори на придбання транспортних та/або допоміжних транспортних та експедиційних послуг у третіх осіб) або власним транспортом (п. 1.1. Договору).

Предметом Договору відповідно до п. 1.1. Договору та Актів надання послуг є послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях.

Замовник зобов`язується, подавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого Замовлення на перевезення , що є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги (п.п. 2.1.1. Договору). Забезпечити оформлення товарно-супровідних документів (п.п. 2.1.2. Договору). До прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення (п.п. 2.1.3. Договору). Провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню митного контролю, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу (п.п. 2.1.4. Договору). Організовувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу (п.п. 2.1.5. Договору). При отриманні від виконавця інформації в порядку п. 2.2.6. Договору замовник зобов`язаний в найкоротші строки надати виконавцю інструкції про наступні дії водія (п.п. 2.1.6. Договору). Своєчасно оплачувати послуги виконавця (п.п. 2.1.9. Договору).

На виконання вимоги п.п. 2.1.1. Договору сторони підписали та скріпили печатками договори - заявки на перевезення вантажу № 17/09 від 17.09.2018, № 6/09 від 06.09.2018, № 27/08 від 27.08.2018, № 8/10 від 02.10.2018, № 26/09 від 26.09.2018, № 2/10 від 02.10.2018. А також на виконання вимог п.п. 2.1.2. Договору сторони підписали та скріпили печатками товарно-транспортні накладні № Р81 від 26.09.2018, № Р82 від 02.10.2018, № Р107 від 27.08.2018, № Р76 від 05.09.2018, № Р79, 80 від 17.09.2018.

Виконавець у свою чергу відповідно до умов договору зобов`язаний у випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти замовнику підтверджене штампом виконавця Замовлення на перевезення з вказівкою водія та державного номера (-ів) автомобіля (-ів) (п.п. 2.2.1. Договору). Направляти у розпорядження замовника автомобілі у належному технічному стані (п.п. 2.2.2. Договору). Подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані в узгодженому Замовленні на перевезення (п.п. 2.2.4. Договору). Повідомляти замовника про виникнення будь-яких перешкод виконання перевезення (п.п. 2.2.6. Договору). Організувати перевезення, доставку і здачу вантажу вантажоодержувачу (п.п. 2.2.7. Договору). Укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу (п.п. 2.2.10. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах виконавця.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 5-10 банківських днів після отримання оригіналу рахунка-фактури виконавця, якщо в Замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у випадку затримки оплати вказаних у пунктах 3.1., 4.1. даного Договору, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору, сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (тобто: за настання обставин, котрі не залежать від волі сторін, а саме: військові дії, ембарго, блокади, економічні санкції, валютні обмеження, інші дії держав; пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища, такі як закриття шляхів, перевалів), які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов`язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань за даною угодою на час дії таких обставин. Якщо ці обставини будуть діяти більш 4-х місяців, то кожна із сторін має право на розірвання Договору і не несе відповідальності за таке розірвання у випадку, якщо вона повідомила про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 (двадцять) діб до розірвання.

Згідно з п. 8.2. Договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт виконаних робіт.

На виконання вимоги п. 8.2. Договору сторонами було складено, підписано та скріплено печатками Акти здачі - приймання робіт (надання послуг), а саме: №54 від 28.08.2018 на суму - 7 500, 00 грн; №29 від 07.09.2018 на суму 6 050, 00 грн; №67 від 18.09.2018 на суму 9 800, 00 грн; №68 від 18.09.2018 на суму 8 100, 00 грн; №78 від 28.09.2018 на суму - 6 400, 00 грн; №4 від 03.10.2018 на 9 800, 00 грн. Отже, таким чином загальна вартість наданих послуг складає - 47 650, 00 грн.

11.02.2019 позивач направив претензію (Вих. №2 від 07.02.2019) копія якої міститься в матеріалах справи на адресу: вул. Дубровицька, 28, оф. 208, Київ на ім`я директора ТОВ Алюмотрейд Плюс (відповідач), в якій позивач вимагав від останнього сплатити заборгованість в розмірі 47 650, 00 грн.

Докази які б підтверджували виконання вимог претензії відповідачем матеріали справи не містять та відповідачем не подані.

Всі суперечки, які можуть виникнути при виконанні цього Договору, передаються на розгляд Господарського суду відповідно до законодавства України (п. 7.1. Договору).

Відповідачем його зобов`язання щодо оплати наданих послуг в строк обумовлений Договором виконані не були, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 47 650, 00 грн основного боргу, 8 587, 13 грн пені (1 346, 30 - за актом надання послуг №54 в період з 12.09.2018 по 12.03.2019; 1 086, 02 грн - за актом №29 в період з 24.09.2018 по 24.03.2019; 1 768, 83 грн - за актом №67 в період з 03.10.2018 по 03.04.2019; 1 461, 99 грн - за актом №68 в період з 03.10.2018 по 03.04.2019; 1 155, 16 грн - за актом №78 в період з 13.10.2018 по 13.04.2019; 1 768, 83 грн - за актом №4 в період з 18.10.2018 по 18.04.2019), 1 370, 84 грн 3% річних (228, 70 грн - за актом №29 в період з 12.09.2018 по 17.09.2019; 281, 92 грн - за актом №67 в період з 03.10.2018 по 17.09.2019; 233, 01 грн - за актом №68 в період з 03.10.2018 по 17.09.2019; 178, 85 грн - за актом №78 в період з 13.10.2018 по 17.09.2019; 269, 84 грн - за актом №4 в період з 18.10.2018 по 17.09.2019), 3 994, 26 грн інфляційних витрат (660, 00 грн - за актом №54 в період з серпня 2018 по серпень 2019; 532, 40 грн - за актом №29 в період з вересня 2018 по серпень 2019; 862, 40 грн - за актом №67 в період з вересня 2018 по серпень 2019; 712, 80 грн - за актом №68 в період з вересня 2018 по серпень 2019; 563, 20 грн - за актом №78 в період з вересня 2018 по серпень 2019; 663, 46 грн - за актом №4 в період з жовтня 2018 по серпень 2019).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, і згідно ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність (далі - Закон 1955-VI), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 9 Закону 1955-VI зазначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 933 Цивільного кодексу України, клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором.

Згідно з ст. 9 Закону 1955-VI, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Наказ № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Підпунктом 2.1.2 Договору зазначено, що замовник зобов`язується забезпечити оформлення товарно-супровідних документів.

На виконання вимог п.п. 2.1.2. Договору та чинного законодавства, сторони підписали та скріпили печатками товарно-транспортні накладні № Р81 від 26.09.2018, № Р82 від 02.10.2018, № Р107 від 27.08.2018, № Р76 від 05.09.2018, № Р79, 80 від 17.09.2018.

Підпунктом 2.1.1. Договору встановлено, що замовник зобов`язується, подавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого Замовлення на перевезення , що є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

На виконання вимоги вище зазначеного підпункту Договору, сторони узгодили наступні договори-заявки на перевезення вантажу: № 17/09 від 17.09.2018 (маршрут: м. Красилівка - м. Дніпро; найменування вантажу: профіль; дата завантаження: 17.09.2018; дата розвантаження: 18.09.2018; сума оплати: 9 800 грн; автомобіль: МАН АВ6010ВК); № 6/09 від 06.09.2018 (маршрут: м. Красилівка - м. Луцьк - м. Надичі - м. Львів - м. Стрий; найменування вантажу: профіль; дата завантаження: 06.09.2018; дата розвантаження: 07.09.2018; сума оплати: 6 050 грн; автомобіль: Мерседес АА3878РЕ); № 27/08 від 27.08.2018 (маршрут: м. Красилівка - м. Дніпро; найменування вантажу: профіль; дата завантаження: 27.08.2018; дата розвантаження: 28.08.2018; сума оплати: 7 500 грн; автомобіль: РЕНО ВІ5319ВХ); № 8/10 від 02.10.2018 (маршрут: м. Одеса - м. Красилівка; найменування вантажу: - ; дата завантаження: 08.10.2018; дата розвантаження: 09.10.2018; сума оплати: 8 700 грн; автомобіль: МАН АА6970АА); № 26/09 від 26.09.2018 (маршрут: м. Красилівка - м. Херсон; найменування вантажу: профіль; дата завантаження: 26.09.2018; дата розвантаження: 27.09.2018; сума оплати: 6 400 грн; автомобіль: ДАФ АІ8522НС); № 2/10 від 02.10.2018 (маршрут: м. Красилівка - м. Дніпро; найменування вантажу: профіль; дата завантаження: 02.10.2018; дата розвантаження: 03.10.2018; сума оплати: 9 800 грн; автомобіль: Мерседес АЕ3187НТ).

Згідно з п. 8.2. Договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт виконаних робіт.

Сторонами було складено, підписано та скріплено печатками Акти здачі - приймання робіт (надання послуг), а саме: №54 від 28.08.2018 на суму - 7 500, 00 грн (маршрут: м. Красилівка - м. Дніпро; а/м: Рено ВІ5319ВХ); №29 від 07.09.2018 на суму 6 050, 00 грн (маршрут: м. Красилівка - м. Луцьк, м. Надичі, м. Львів, м. Стрий; а/м: Мерседес АА3878РЕ) ; №67 від 18.09.2018 на суму 9 800, 00 грн (маршрут: м. Крисилівка - м. Дніпро; а/м: МАН АВ6010ВК); №68 від 18.09.2018 на суму 8 100, 00 грн (маршрут: м. Красилівка - м. Харків; а/м: МАН АХ5715АХ); №78 від 28.09.2018 на суму - 6 400, 00 грн (маршрут: м. Красилівка - м. Херсон; а/м: ДАФ АІ8522НС); №4 від 03.10.2018 на 9 800, 00 грн (маршрут: м. Красилівка - м. Дніпро; а/м: Мерседес АЕ3178НТ).

Отже, позивач на виконання умов Договору № РС 18/06 від 18.06.2018 надав обумовлені в ньому послуги відповідачу на загальну суму 47 650, 00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, договорами-заявками на перевезення вантажу та актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 2.1.9 Договору замовник зобов`язується, своєчасно оплачувати послуги відповідачу.

Статтею 12 Закону 1955-VI передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як встановлено п. 14.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

Пунктом 14.4. вище зазначених Правил встановлено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 3.1. Договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах виконавця.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 5-10 банківських днів після отримання оригіналу рахунка-фактури виконавця, якщо в Замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Позивач не надав і матеріали справи не містять копій рахунків-фактури за надані послуги, виставлених відповідачу, та доказів їх направлення.

Проте, сам факт надання обумовлених послуг за Договором № РС 18/06 від 18.06.2018 позивачем доведений та відповідачем, у свою чергу, не спростований.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 та 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.02.2019 позивачем була направлена претензія (Вих. №2 від 07.02.2019) відповідачу, в якій позивач вимагав від останнього сплатити заборгованість в розмірі 47 650, 00 грн.

Докази які б підтверджували виконання вимог претензії відповідачем по оплаті заборгованості в розмірі 47650, 00 грн, матеріали справи не містять та відповідачем не подані.

Отже, відповідачем його зобов`язання по оплаті товару виконані не були, і належних та допустимих доказів іншого матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Таким чином, факт наявності боргу у Відповідача перед позивачем в сумі 47 650, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України настав, а тому позовні вимоги по стягнення боргу у розмірі 47 650, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з Відповідача суму пені у розмірі 8 587, 13 грн, суму інфляційних витрат у розмірі 3 994, 26 грн, та суму 3% річних у розмірі 1 370, 84 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

В п. 5.3. Договору сторони домовилися, що у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1., 4.1. даного Договору, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Позовна заяви містить розрахунки пені на загальну суму 8 587, 13 грн (1 346, 30 - за актом надання послуг №54 в період з 12.09.2018 по 12.03.2019; 1 086, 02 грн - за актом №29 в період з 24.09.2018 по 24.03.2019; 1 768, 83 грн - за актом №67 в період з 03.10.2018 по 03.04.2019; 1 461, 99 грн - за актом №68 в період з 03.10.2018 по 03.04.2019; 1 155, 16 грн - за актом №78 в період з 13.10.2018 по 13.04.2019; 1 768, 83 грн - за актом №4 в період з 18.10.2018 по 18.04.2019), інфляційних витрат на загальну суму 3 994, 26 грн (660, 00 грн - за актом №54 в період з серпня 2018 по серпень 2019; 532, 40 грн - за актом №29 в період з вересня 2018 по серпень 2019; 862, 40 грн - за актом №67 в період з вересня 2018 по серпень 2019; 712, 80 грн - за актом №68 в період з вересня 2018 по серпень 2019; 563, 20 грн - за актом №78 в період з вересня 2018 по серпень 2019; 663, 46 грн - за актом №4 в період з жовтня 2018 по серпень 2019) та 3% річних на загальну суму 1 370, 84 грн (228, 70 грн - за актом №29 в період з 12.09.2018 по 17.09.2019; 281, 92 грн - за актом №67 в період з 03.10.2018 по 17.09.2019; 233, 01 грн - за актом №68 в період з 03.10.2018 по 17.09.2019; 178, 85 грн - за актом №78 в період з 13.10.2018 по 17.09.2019; 269, 84 грн - за актом №4 в період з 18.10.2018 по 17.09.2019).

Проте, як уже вище зазначалося, відповідно до п. 3.1. та 4.1. Договору, ціни на послуги вказуються у рахунках-фактурах, а оплата здійснюється протягом 5-10 банківських днів після отримання оригіналу рахунка-фактури виконавця.

Отже, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних повинно здійснюватися відповідно до рахунків-фактури, а не до актів здачі-приймання робіт (надання послуг), як це робить позивач.

Позивач не надав і матеріали справи не містять копій рахунків-фактури та доказів їх направлення. Натомість матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачу претензії за договором, з вимогою оплатити надані послуги, яка була направлена відповідачу 11.02.2019, та з врахуванням нормативів поштового обігу по Києву, була отримана відповідачем 15.02.2019.

Відповідно, з огляду на положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач був зобов`язаний оплатити надані йому послуги за договором протягом 7 днів з моменту отримання вимоги, тобто до 22.02.2019 включно.

За вказаних обставин прострочення відповідача має місце з 23.02.2019, а не з 12.09.2018, як розраховує позивач.

З огляду на вимоги Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Отже, позивачем невірно визначений початок періоду прострочення відповідача, за розрахунком суду прострочення відповідача має місце з 23.02.2019 по 18.04.2019 щодо пені, та з 23.02.2019 по 17.09.2019 щодо нарахувань по ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 5.3. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, у розмірі визначеному судом, оскільки розрахунок позивача здійснений виходячи із іншого періоду прострочення ніж був встановлена судом. За розрахунком суду, зробленим за допомогою системи ЛІГА, за період прострочення з 23.02.2019 по 18.04.2019 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення грошового зобов`язання в розмірі 2 584, 85 грн.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

Суд зазначає, що розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем здійснено за загальний період з серпня 2018 року по серпень 2019 року, при цьому, як встановлено судом прострочення відповідача мало місце лише з 23.02.2019, відповідно розрахунок інфляційних втрат в даному випадку необхідно здійснювати за період з березня 2019 року по серпень 2019 року.

Враховуючи зазначене суд здійснив перерахунок суми інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача за порушення грошових зобов`язань, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду прострочення. За розрахунком суду за період з березня 2019 року по серпень 2019 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 568, 04 грн.

Розрахунок 3% річних наданий позивачем здійснено за загальний період прострочення з 12.09.2018 по 17.09.2019, що не відповідає встановленим судом обставинам справи. За розрахунком суду, за період прострочення з 23.02.2019 по 17.09.2019 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 810, 70 грн.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позивні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Солюшн ЛТД підлягають задоволенню в частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 47 650, 00 грн основного боргу, 2 584, 85 грн пені, 568, 04 грн інфляційних втрат та 810, 70 грн 3 % річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати наданих послуг за Договором № РС 18/06 від 18.06.2018, водночас відповідач не надав жодних доказів, які б спростували факт отримання ним обумовлених послуг за вказаним Договором.

Позивач не надав доказів обумовлених у п.3.1. та 4.1. Договору, які б у свою чергу, підтвердили правильність нарахування ним пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 76, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Солюшн ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмотрейд Плюс про стягнення 61 602, 23 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алюмотрейд Плюс (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39Г; ідентифікаційний код: 41913033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл Солюшн ЛТД (61099, м. Харків, вул. Маршала Рибалко, буд. 25; ідентифікаційний код: 41389012) суму основного боргу у розмірі - 47 650 (сорок сім тисяч шістсот п`ятдесят) грн 00 коп., суму пені у розмірі 2 584 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) грн 85 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 568 (п`ятсот шістдесят вісім) грн 04 коп., суму 3 % річних у розмірі 810 (вісімсот десять) грн 70 коп. та суму витрат на сплату судового збору у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн 51 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог, в частині стягнення пені у розмірі 6 002, 28 грн, інфляційних витрат у розмірі 3 426, 22 грн та 3% річних у розмірі 560, 14 грн відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.01.2020.

Суддя Г.П. Бондаренко