Рішення

від 22.01.2020 по справі 910/16123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2020Справа № 910/16123/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/16123/19

За позовом Комунального некомерційного підприємства "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ КОМИШАНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ";

До Фізичної особи-підприємця Текліна Олександра Петровича;

Про cтягнення боргу, штрафних санкцій та процентів 97261,07 грн.

Без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги Комишанської сільської ради" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Текліна О. П. про стягнення 97 261,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з повернення коштів, які були сплачені позивачем на підставі договору № 39 від 11.11.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 90 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 700,00 грн., 3% річних у розмірі 369,86 грн. та пеню у розмірі 4 191,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/16123/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 20.11.2019 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.11.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Повно і всебічно з`ясувавши обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2018 року між Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги Комишанської сільської ради" (покупець) та фізичною особою-підприємцем Текліном Олександром Петровичем (продавець) було укладено договір купівлі- продажу № 39.

Відповідно до п.1.1, п.1.2 вищевказаного договору, продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цих договором продати товар: Електрокардіограф "Юкард 100" - 2 шт, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цих договором, прийняти й оплатити товар.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що ціна товару встановлюється в національній валюті України. Сума договору складає 90000,00 грн. без ПДВ. Продавець відвантажує товар покупцю по виписаних накладних.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний у договору товар був оплачений позивачем згідно рахунку-фактури № 52 від 11 грудня 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 19 грудня 2018 року.

Позивач отримавши товар виявив, що поставлені Електрокардіографи "Юкард 100", у кількості 2 шт. не відповідають умовам договору, оскільки виявилися не новими, а бувшими у використанні, за наслідками чого сторонами був складений акт про виявлені дефекти устаткування № 1 від 28 грудня 2018 року.

Сторони дійшли згоди внести зміни до договору купівлі-продажу № 39 від 11 грудня 2018 року, а саме п. 6.3. договору було доповнено: у разі істотного порушення вимог щодо якості отриманого товару покупець має право повернути отриманий товар продавцеві. Продавець може замінити товар. Зазначена зміна не призведе до збільшення суми, викладеної в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив заміну товару - електрокардіограф "Юкард 100", у кількості 2 шт. на біохімічний аналізатор крові Biochem SA Plus Biochemistry Analyzer, у кількості 1 шт.

Отримавши біохімічний аналізатор крові Biochem SA Plus Biochemistry Analyzer, позивач виявив, що вищезазначений прилад також є бувшим у використанні, внаслідок чого сторонами було слкадено акт про виявленні дефекти устаткування № 1 від 17 липня 2019 року.

Позивачем було повернуто відповідачу поставлений товар - електрокардіограф "Юкард 100", у кількості 2 шт. та біохімічний аналізатор крові Biochem SA Plus Biochemistry Analyzer, що підтверджується накладною повернення постачальнику № 1 від 01.08.2019 року та № 2 від 02.08.2019 року, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Позивач звернувся до відповідача листом від 02.08.2019 р. вих. № 116 з вимогою повернути сплачені кошти за договором протягом семи днів у розмірі 90000,00 грн. Вказиний лист-вимогу було отримано відповідачем 10.09.2019 р., що підтверджується підписом та печаткою останнього на копії листа, який міститься в матеріалах справи.

Огрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору не повернув покупцю кошти за повернений неналежної якості товар у розмірі 90000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі- продажу (ст. 675 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 678 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після підписання сторонами накладних про повернення товару постачальнику № 1 від 01.08.2019 року та № 2 від 02.08.2019 року, не повернув покупцю кошти за поставлений неналежної якості товар.

Докази повернення відповідачем коштів за неналежної якості товар у розмірі 90 000,00 грн. за договором купівлі- продажу № 39 від 11.12.2018 в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів повернення коштів за товар, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі- продажу № 39 від 11.12.2018 в розмірі 90 000,00 грн.

Позивач за прострочення строків повернення коштів нарахував та просить стягнути з відповідача за період з 17.09.2019 по 05.11.2019 р. 2 700,00 грн. інфляційних втрат та 369,86 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних, що складають 369,86 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань суд встановив, що розрахунок позивача є невірним. За перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 630,00 грн. інфляційних втрат відповідно до наступного розрахунку.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргу 17.09.2019 - 05.11.2019 90000 1.007 630.00

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 191,78 грн. господарський суд зазначає наступне.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З п.2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Наразі, умовами договору купівлі-продажу № 39 від 11.12.2018 року. не передбачено відповідальності продавця за порушення строків повернення коштів за неналежної якості товар.

Суд також зазначає, що інших доказів забезпечення виконання зобов`язань з оплати товару за вказаним договором пенею у формі, що передбачена чинним цивільним законодавством, сторонами до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, оскільки сторонами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі порушення строків повернення коштів за поставлений неналежної якості товар, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 4 191,78 грн.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Текліна Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ КОМИШАНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ" (42721, Сумська область, Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська, буд. 1, ідентифікаційний код 41855129) 90 000 (дев`яносто тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 630 (шістсот тридцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 369 (триста шістдесят дев`ять) грн. 86 коп. 3% річних та 1 797 (одну тисячу сімсот дев`яносто сім) грн. 33 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судово засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко