Рішення

від 21.01.2020 по справі 922/3913/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. Справа № 922/3913/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Джерелій В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка 2018", м. Харків про стягнення коштів 185334,46 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ", м. Запоріжжя (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка 2018", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 185334,46 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар відповідно до договору поставки № 0713/К-1 від 13.07.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2019 зазначену позовну заяву прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для судового розгляду справи по суті на 26.12.2019.

Протокольною ухвалою від 26.12.2019 судове засідання відкладено на 09.01.2020.

Позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 31589 від 26.12.2019), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка 2018" суму основного боргу у розмірі 185334,46 грн., 3% річних у розмірі 7799,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 19330,38 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2020 зазначену заяву позивача задоволено, та розгляд позовних вимог продовжено з її урахуванням; відкладено розгляд справи на 21.01.2020.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області 02.12.2019.

На судове засідання 21.01.2020 сторони своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адреси їх реєстрації, які зазначені в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань копії ухвал від 02.12.2019, від 26.12.2019 та від 09.01.2020. Позивач отримав надіслану судом на його адресу поштову кореспонденцію. Проте надіслані на адресу відповідача копії зазначених ухвал повернулись на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній" (а. с. 31-34, 52-55).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду. Відповідач в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 13.07.2018 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 0713/К-1 (далі за текстом - договір; а. с. 11), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором товар (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 2.1-2.2 договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець сплачує вартість товару на наступних умовах: передоплата 100% вартості товару, визначеної в рахунку продавця, якщо інше не було обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.

Пунктом 3.1 передбачено, що продавець зобов`язується відвантажити, а покупець прийняти товар в терміни, що узгоджені у видаткових накладних та/або специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 9.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У разі, якщо за 10 днів до дати закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не направила в письмовій формі повідомлення про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії договору.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений договором товар за видатковою накладною № РНК-2307/4 від 23.07.2019 (а. с. 12) та товарно-транспортною накладною № РРНК-230 від 23.07.2019 (а. с. 13) на загальну суму 185334,46 грн.

З метою оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу відповідний рахунок № 2494 від 23.07.2018 на суму 185334,46 грн.

Однак, відповідач за даний товар з позивачем не розрахувався.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 2808/3 від 28.08.2019, в якій вимагав сплатити існуючий борг, однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення (а. с. 15-17).

Обставини щодо стягнення зазначеного боргу в сумі 185334,46 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі. Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань, позивач на підставі відповідних вимог чинного законодавства України нарахував до стягнення з відповідача 7799,11 грн. 3% річних за період прострочення з 24.07.2018 по 17.12.2019 та 19330,38 грн. інфляційних з серпня 2018 по листопад 2019 включно.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 185334,46 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов`язань з його оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору № 0713/К-1 від 13.07.2018 та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 185334,46 грн. заборгованості за отриманий товар.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд констатує, що його здійснено з певними арифметичними помилками. Однак, з огляду на те, що в силу положень ст. 14 ГПК України формування позовних вимог є диспозитивним правом позивача, а суд розглядає позов в межах заявлених нею вимог, в даному випадку є підстави для задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 19330,38 грн. інфляційних втрат та 7799,11 грн. 3% річних.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 3186,96 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка 2018" (адреса: 61082, м. Харків, пр.-т Московський, буд. 144; код ЄДРПОУ 41994039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ" (адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5; код ЄДРПОУ 37941143; на р/р НОМЕР_1 в АТ КредоБанк ; р/р НОМЕР_2 в АТ ОТП Банк ):

185334,46 грн. основного боргу;

19330,38 грн. інфляційних втрат;

7799,11 грн. 3% річних;

3186,96 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "22" січня 2020 р.

Суддя О.І. Байбак