Рішення

від 23.01.2020 по справі 339/338/19

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/338/19

140

2-а/339/1/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2020 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Поляниця М. М.

за участю: секретаря судового засідання Ганчар Л.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Дуткевича М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП №4 Стрийського ВП ГУПП у Львівській області Ловаса Йосифа Йосифовича, Стрийського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

встановив:

1. ОСОБА_1 18.12.2019 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом.

Стислий виклад позовних вимог.

2. Просить визнати недійсною та скасувати постанову серії БАА № 731574 від 07.12.2019 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Короткий виклад обгрунтування заявлених позовних вимог.

3. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що нею 07.12.2019 о 17 год.20 хв. не було порушено Правила дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом без включення фар ближнього світла, оскільки при запуску двигуна вказане світло включається автоматично. Оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Вважає, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства за відсутності її вини та без доказів про вчинення нею порушення ПДР, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення.

Процесуальні рішення по справі.

4. Ухвалою суду від 19.12.2019 провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до судового розгляду на 13:15 год. 28 грудня 2019 року (а.с.9-10).

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

5. В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали додатково зазначивши, що конструкцією автомобіля передбачено автоматичне включення фар ближнього світла при недостатності освітлення, просили задовольнити. При викладенні пояснень посилалися на обставини викладені в адміністративному позові.

6. Відповідач інспектор СРПП №4 Стрийського ВП ГУПП у Львівській області Ловас Й. Й. будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, двічі не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток та розміщення оголошення на веб-сайті Болехівського міського суду(а.с.12,23,24,25.27). При цьому відзиву на позовну заяву чи заяв з процесуальних питань не надіслав.

7. Представник Стрийського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області у судове засідання двічі не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток та розміщення оголошення на веб-сайті Болехівського міського суду, відзив на позов не подав (а.с.12,23,24, 25,27).

8. Як зазначено в ч.3 ст.268 КАСУ, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.

9. Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, приходить до наступного висновку.

10. Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 07.12.2019 інспектором СРПП №4 Стрийського ВП ГУПП у Львівській області Ловас Й. Й. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.2).

11. Інспектором інкримінується те, що ОСОБА_1 07.12.2019 о 17:15 год. О вул.. Болехівській в м. Стрий Львівської області керувала транспортним засобом марки TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 в якого в темну пору доби були не ввімкнені, не працювали передні фари в режимі ближнього світла. (а.с.2).

Норми права, що регулюють спірні правовідносини та мотиви їх застосування

12. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 .

13. Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного розїзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами звязку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

14. Ближнє світло фар відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів.

15. Пунктом 19 ПДР України передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами а саме, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

16. Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР України передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП .

17. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

18. Як вбачається, зі змісту ст.251 КУпАП та ч.1 ст.72 КАС України , доказами в зазначеній справі є будь - які фактичні дані, на основі яких компетентним органом (посадовою особою) або судом встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, в тому числі винність особи, обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

19. Зі змісту частини 1 статті 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

20. З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом доказування у даній справі є протиправність оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності вчинення адміністративного правопорушення та її скасування.

21. Позивач факт вчинення адміністративного правопорушення заперечила, зазначила, що ближнє світло фар було увімкнуто, оскільки конструкцією автомобіля передбачено його автоматичне включення після запуску двигуна. На підтвердження своїх показань надала суду витяг з технічної характеристики автомобіля Toyota Camry V 2.4 в якому зазначено, що зовнішнє освітлення має режим автоматичного включення при недостатності світла (а.с.28).

22. Суд вважає що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення його особою. Факт вчинення правопорушення підлягає фіксації у постанові, яка по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду правопорушення, якому передує його фіксування.

23. Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача, підтверджує правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, однак в даній справі правопорушення не було зафіксовано патрульним на фото або відеозапис, чи у інший встановлений законом спосіб і таких доказів не надано відповідачами.

24. Згідно приписів ч. 2 ст.77 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

25. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

26. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

27. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

28. Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах Шенк проти Швейцарії від 12.07.1988 року, Тейксейра де Кастро проти Португалії від 09.06.1998 року, Яллог проти Німеччини від 11.07.2006 року, Шабельник проти України від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

29. При цьому, в силу положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

30. Згідно ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення , ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

31. У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

32. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24 листопада 2000 року ).

33. Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

34. Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

35. У справі Надточій проти України Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п.21 рішення ).

36. Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23 - рп / 2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4. 1).

37. В рекомендації № R (9 1)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

38. Варто зазначити, що системний аналіз положеньКУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

39. Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства).

40. Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.256 КУпАП , крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП .

41. В іншому випадку, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.

42. Із оскаржуваної постанови не вбачається наявність даних про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис вчинення позивачкою інкримінованого правопорушення. Тобто, постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного порушення та таких не було надано суду не зважаючи на те, що судом вживались заходи, щодо виклику в судове засідання відповідачів, які двічі на виклики суду, будучи належним чином повідомленими, не з`явилися .

43. Візуальне спостереження за дотриманням ПДР працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

44. Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

45. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

46. За змістом ст. 247 КУпАП , провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Мотиви та висновки суду.

47. У даній справі, крім висновків відповідача, який склав постанову у справі про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачкою Правил дорожнього руху , у зв`язку із чим, з урахуванням положень ст.62 Конституції України , усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

48. Окрім того, суд враховує і те, що відповідно до ч.4 ст.159 КАС України не подання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом, як визнання позову.

49. Відповідачами відзиву на позовну заяву не надано, як і не долучено доказів правомірності постановлення оскаржуваної постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

50. А відтак, оскільки ОСОБА_2 категорично заперечила факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, надала доказ про те, що в керованому нею автомобілі встановлена функція автоматичного включення освітлення при недостатності світла, а відповідач належними та допустимими доказами факту правомірності своєї постанови через доведеність вини позивача у цьому адміністративному правопорушенні не довів, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню, а провадження закриттю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст. 122,293 КУпАП, ст.2,5,8,13,32,286 КАС України , суд,

у х в а л и в :

1. Позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП №4 Стрийського ВП ГУПП у Львівській області Ловаса Йосифа Йосифовича, Стрийського відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволити.

2. Визнати недійсною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 731574 від 07.12.2019 постановлену інспектором СРПП №4 Стрийського ВП ГУПП у Львівській області Ловасом Йосифом Йосифовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення . Провадження у справі закрити.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Болехівський міський суд.

6. Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

Позивач:

- ОСОБА_1 - с. Гузіїв Болехівської міської ради Івано-Франківська область, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , паспорт СЕ виданий 05.07.2006 року Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області, 05.07.2006 року.

Відповідачі:

-Інспектор ОРПП Стрийського Львівської області Ловас Йосиф Йосифович - місцезнаходження м. Стрий, вул. Драгоманова, 2 Львівської області.

-Стрийський відділ поліції Головного управління національної поліції у Львівській області - місцезнаходження м. Стрий, вул. Драгоманова, 2 Львівської області, код ЄДРПОУ 38565346.

Суддя Поляниця М.М.