Окрема ухвала

від 23.01.2020 по справі 329/730/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 329/730/19

Провадження № 2/329/15/2020

ОКРЕМА УХВАЛА

23 січня 2020 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді - Богослова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після смерті останнього відкрилася спадщина, яка складалася із права власності на житловий будинок та господарські споруди, що були розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . За життя батько склав заповіт за яким заповів житловий будинок та господарські споруди, що були розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу. Позивач своєчасно прийняла спадщину звернувшись із відповідною заявою до державної нотаріальної контори. Однак державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю у позивача оригіналу документів, які підтверджували право власності на будинок із господарськими спорудами.

Під час судового розгляду справи було встановлено наступне.

Так, 08.05.2019 помирає ОСОБА_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть, виданим Комунарським районним у місті Запоріжжя відділом реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області від 20.06.2019.

Померлий ОСОБА_2 був батьком позивача згідно свідоцтва про народження, виданим Стульневським сільЗАЦС Чернігівського району Запорізької області від 17.07.1951 та свідоцтва про одруження, виданим Балабинською селищною радою Запорізького району від 20.02.1970 відповідно до якого позивач при одруженні змінила прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_2 склав заповіт від 19.09.2017, який був посвідчений в.о.старости Стульневського старостинського округу Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області. Згідно змісту заповіту ОСОБА_2 заповів позивачу належний йому на праві власності житловий будинок, який був розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На вищезазначений будинок був складений технічний паспорт від 19.07.1994 із зазначенням власника будинку ОСОБА_2 та видане Чернігівською районною радою народних депутатів свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок від 12.09.1994. Того ж дня право власності було зареєстровано в Пологівському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 112, що підтверджується відміткою в свідоцтві на право особистої власності на житловий будинок.

07 липня 2019 року позивач звернулася до Чернігівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом та заповітами. Окрім позивача спадкоємцями після померлого ОСОБА_2 були також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №15/19 від 21.06.2019.

В ОСОБА_7 о. державного нотаріуса Чернігівської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 у зв`язку із втратою всіх документів , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.08.2019.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.ст.1217,1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В статті 1233 ЦК України розтлумачено поняття заповіту, яким є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст.297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Статтею 4 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Згідно п.2 ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нотаріус є державним реєстратором.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор, яким також є нотаріус, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

На виконання ч.2. ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1127 від 25.12.2015 (в редакції постанови №553 від 23.08.2016), якою затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п.66 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

При цьому, відповідно до п.53 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію якого проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

З системного аналізу вищезазначених положень законодавства випливає, що позивач у разі втрати ним оригіналу свідоцтва про право власності на житловий будинок, який належав померлому повинна була отримати дублікат такого свідоцтва. У разі ж неможливості отримати дублікат з об`єктивних причин та подати такий дублікат нотаріусу, нотаріус в такому випадку повинен був, у разі відсутності даних в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, скористуватися інформацією, яка містилася на паперових носіях в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації.

В свою чергу, під час розгляду справи встановлено, що право власності за померлим було зареєстроване згідно діючого на той час законодавства в Пологівському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить запис у свідоцтві про право особистої власності на житловий будинок від 12.09.1994. Однак нотаріус не скористався відомостями, які містилися в БТІ на паперових носіях, не витребовував такі відомості з БТІ, про що свідчать матеріали спадкової справи №15/19 та безпідставно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через нібито втрату всіх документів навіть не перевіривши дійсну втрату таких документів в БТІ.

Таким чином, позивач не зміг отримати свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 не через втрату оригіналу свідоцтва про право власності, а через недбале виконання службового обов`язку відповідним нотаріусом, а саме в.о.державного нотаріуса Чернігівської державної нотаріальної контори Зиріною О.Ю.

Згідно ч.2 ст.2-1 Закону України Про нотаріат контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ч.ч.1,6,7 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

За таких обставин суд доходить до висновку, що в діяльності в.о. нотаріуса Чернігівської державної нотаріальної контори наявні порушення під час вчинення нотаріальних дій, а тому необхідно постановити та надіслати окрему ухвалу до Міністерства юстиції України з метою усунення таких порушень та недопущення їх повторенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 260-262, 354, суд, -

УХВАЛИВ:

Про неналежне виконання службових обов`язків під час вчинення нотаріальних дій в.о.державного нотаріуса Чернігівської державної нотаріальної контори Запорізької області Зиріною О.Ю. повідомити Міністерство юстиції України.

Міністерству юстиції України провести перевірку в діяльності зазначеного в.о.державного нотаріуса Чернігівської державної нотаріальної контори Запорізької області, забезпечити усунення порушень під час вчинення нотаріальних дій та запобігти їх повторенню.

Про вжиті заходи повідомити суд протягом місяця з дня отримання копії цієї ухвали.

Окрема ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Богослов