Рішення

від 22.01.2020 по справі 561/1078/19

ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

смт Зарічне

22 січня 2020 року Справа № 561/1078/19

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Дідика А. В.,

при секретарі судового засідання Расевич Г. І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач, банк), діючи через свого представника по довіреності ОСОБА_2 , звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, боржник) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22 квітня 2016 року у розмірі 39 682 грн. 65 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що сторонами 22 квітня 2016 року було укладено Генеральну угоду з метою реструктуризації заборгованості, за кредитним договором № SAMDN510001361371962 від 28.01.2014 року за умовами якої відповідач зобов`язувався погашати заборгованість за вище вказаним кредитним договором до 30.04.2017 року. Відповідно п. 2.1. до вказаного договору відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 20 427,70 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 13 листопада 2019 року відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 39 685,65 грн., з яких 13 775,91 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4 531,07 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 20 338, 11 грн. заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання, 1 037,56 грн. штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, про що повідомлено учасників справи.

Відповідачу надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом із матеріалами позовної заяви, які він отримав 02 січня 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суду не подав.

20 січня 2020 року подав суду заперечення на позовну заяву з пропущенням строку встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі, а саме: п`ятнадцять днів з дня вручення йому цієї ухвали - 02 січня 2020 року та не долучив доказів про направлення його копії позивачеві. Вказане заперечення судом не приймається до уваги, оскільки воно подане поза межами строку визначеного судом та без наведення поважних причин пропуску цього строку , що є підставою у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов АТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом із копії Заяви відповідача 0015150300258135510 від 11 листопада 2011 року вбачається, що між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, а саме надання кредиту.

У Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. До позовної заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не підписані відповідачем.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку станом на 13 листопада 2019 року утворилася заборгованість за кредитним договором, укладеним ОСОБА_1 загальним розміром 39 685,65 грн., з яких 13 775,91 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4 531,07 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 20 338, 11 грн. заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання, 1 037,56 грн. штраф відповідно до п. 2. 2 Генеральної угоди.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), просить стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами і штраф відповідно до вимог Генеральної угоди.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення штрафів та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22 квітня 2019 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору та Генеральну угоду щодо реструктуризації боргу за кредитним договором № SAMDN510001361371962 від 28.01.2014 року.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Такий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі в застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заявлених до стягнення позивачем нарахованої пені в сумі 20 338,11 грн. та штраф в сумі 1 037,56 грн., що стосується п. 2.2 вимог Генеральної угоди про реструктуризацію боргу відповідача за іншим кредитним договором - № SAMDN510001361371962 від 28.01.2014 року, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити за недоведеністю.

Розглядаючи позовні вимоги в іншій частині судом встановлено, що згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку станом на 13 листопада 2019 року у відповідача наявна заборгованість за кредитом в сумі 13 775,91 грн. та 4 531,07 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, тому ці суми підлягають до стягнення з відповідача загальним розміром 18 306 грн. 98 коп.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 886 грн. 23 коп. (18 306,98 х 1 921, 00 / 39 682, 65).

Керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: місце знаходження 49094, м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором від 22 квітня 2016 року у розмірі 18 306 (вісімнадцять тисяч триста шість) гривень 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 886 (вісімсот вісімдесят шість) гривень 23 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. В. Дідик