Рішення

від 13.01.2020 по справі 802/395/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 січня 2020 р. Справа № 802/395/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.О.

представника позивача: Присяжнюка О.В.,

представників відповідача: Тимошевської Ю.Й., Лісевич Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вінницька аграрно - промислова група до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька аграрно - промислова група" з адміністративним позовом до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №555/2200/36604325 від 26.12.2013 року. В подальшому, відповідачем на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082200 від 21.01.2014 року та податкове повідомлення - рішення № 0000092200 від 21.01.2014 року. Позивач, не погоджуючись із прийнятими рішеннями, звернувся до суду із їх оскарженням та просив їх скасувати .

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду - без змін.

Разом із тим, постановою Верховного Суду від 15.08.2019 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19.09.2019 року матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року прийнято до свого провадження вказану адміністративну справу, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про заміну відповідача правонаступником задоволено та замінено Немирівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області.

17.10.2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в зв`язку з допущеними позивачем порушеннями норм Податкового кодексу, що зафіксовані в акті перевірки від 26 грудня 2013 року.

25.10.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, де надано пояснення щодо організації та здійснення транспортно-експедиційних послуг ТОВ Сігма-регіон як товару, який належав позивачеві, так і товару ТОВ СКХ`Вінницька промислова група та ПП Укрпромпостачсервіс , а також безпідставності виключення з витрат позивача за 4 квартал 2011 року відсотків, сплачених за кредитними договорами, які надавалися банківськими та фінансовими установами для поповнення оборотних коштів.

Разом із відповідю на відзив позивачем також надано додаткові документи на підтвердження здійснення транспортно-експедиційних послуг.

19.11.2019 року позивачем надано додаткові пояснення щодо висновків Верховного суду зазначеними в постанові від 15.08.2019 року.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судових засіданнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представники відповідача щодо заявлених вимог заперечували та просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зокрема зазначали, що податковий орган діяв у межах та у спосіб визначений законодавством України, а відтак податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки позивача є цілком правомірними та не підлягають скасуванню.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька аграрно-промислова група" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 23 липня 2009 року за реєстраційним №11741020000007861 та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва.

На підставі наказу від 18.11.2013 р. за №193 та направлень від 29.11.2013 року Немирівською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька аграрно-промислова група" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2013 р. № 555/2200/36604325.

Так, на думку податкового органу, зазначені порушення виникли у зв`язку із тим, що фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ "Сігма-регіон" не відносяться до господарської діяльності позивача.

На підставі викладених в акті перевірки даних, встановлено порушення пп.14.1.27 п. 14.1, пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 "е", п.138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток в загальній сумі 674684 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092200. Також, встановлено порушення п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, у зв`язку із чим позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 684790,00 грн., в тому числі за основним платежем 547832,00грн., та застосована штрафна санкція у розмірі 136958,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями №0000092200 від 21.01.2014 року та №0000082200 від 21.01.2014 року, оскаржив їх до суду.

Крім того, за результатами перевірки податковим органом прийняті податкові - повідомлення рішення № 0000101700 від 21.01.2014 року та №0000111700 від 21.01.2014 року, які позивач не оскаржує.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган робить висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, посилаючись на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Сігма-регіон" не відносяться до господарської діяльності позивача.

Зокрема, у акті перевірки зазначено наступне, що відповідно до наданих для перевірки документів, було встановлено, що ТОВ "Сігма-регіон" за 4 кв. 2011 року надавало ТОВ "Вінницька аграрно-промислова група" транспортно-експедиційні послуги по відвантаженню залізничним транспортом зерна кукурудзи 12106,66 тон та зерна сорго в кількості 5893,057 тон для подальшого їх експорту до Турції та Ізраїлю, про що зазначено у ж\д накладних. Проте, відповідно до ВМД та інформації з бази даних ГУ Міндоходів у Вінницькій області, позивач не здійснював експорт зерна сорго взагалі; кількість зерна кукурудзи, яке експортувалось позивачем, не відповідає кількості зазначеної в актах здачі-приймання робіт, яку перевозили; позивач здійснював експорт зерна до Єгипту, Нідерландів та до Лівії, а не до Туреччини та Ізраїлю.

Таким чином, на думку податкового органу, позивач безпідставно включив до складу витрат за 4 кв.2011 року суму на транспортно-експедиційні послуги в сумі 2739160 грн, так як останні не пов`язані із господарською діяльністю позивача, тобто, немає доказу наявності витрат, доцільності їх здійснення, а також обґрунтування зв`язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача.

Крім того, позивачем також безпідставно включено до витрат за 4 квартал 2011 року відсотки, сплачені за кредитними договорами в сумі 220 706 грн.

Суд, надаючи правову оцінку таким висновкам податкового органу, виходив з наступного.

Як вбачається із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач у них зазначає про порушення позивачем пп. 138.10.3 "е", п.138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та п. 198.3, п.198.6 ст. 198 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.п.138.10.3 е ст.138 ПК України до складу витрат, зокрема, включаються витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Разом з тим, відповідно до п.п.139.1.9 ст. 139 ПК України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених статей Податкового кодексу вбачається, що, у даному випадку, підставами для не віднесення до складу витрат та до складу податкового кредиту господарських операцій є їх не підтвердження документами первинного бухгалтерського обліку та, відповідно, податковими накладними, чи митними деклараціями, або підтвердження документами, оформленими з порушенням.

Разом з тим, в акті перевірки виявлені порушення пов`язується не із недоліками або зауваженнями щодо повноти, правильності оформлення первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, складених на підтвердження зазначених господарських операцій, а з тим, що транспортно-експедиційні послуги не пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Такі висновки ґрунтуються на наступних твердженнях:

позивач не здійснював експорт зерна сорго взагалі;

позивач здійснював експорт зерна кукурудзи в кількості 12088,17 тон ( в актах здачі-приймання кількість становить 12106,66 тон);

експорт здійснювався до Єгипту, Нідерландів та до Лівії, а не до Туреччини та Ізраїлю.

Так, згідно ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Як вбачається із матеріалів справи, основними видами діяльності позивача, зокрема, є посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, оптова торгівля зерном. Зазначене підтверджується довідкою з ЄДПОУ.

Судом встановлено, що 01.09.2011 року позивач уклав з ТОВ "Сігма - регіон" договір транспортного експедирування №15/09 (т. 1 а.с. 79-85).

Згідно пп. 1.1 цього договору ТОВ "Сігма - регіон" (Експедитор) зобов`язується за плату та за рахунок ТОВ "Вінницька аграрно - промислова група" (Клієнт) організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (зернові та олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.

На підтвердження таких операцій позивач надав акти здачі - приймання робіт (надання послуг), а саме акт №ОУ-09 від 31.10.2011р. щодо кількості зерна кукурудзи 4685,210 тон, акт №ОУ-11 від 30.11.2011р. щодо кількості зерна кукурудзи 7295,351 тон та акт №ОУ-13 від 31.12.2011р. -126,099 тон (т.1 а.с. 86, 113, 114), залізничні накладні та податкові накладні (т. 1 а.с. 87-112, 115-149). Зазначені документи також були досліджені під час проведення перевірки, про що зазначено у акті.

У судовому засіданні представник позивач пояснив, що вищезазначений договір був укладений на виконання умов зовнішньоекономічних контрактів на поставку зерна кукурудзи. Так, позивач здійснював експорт зерна безпосередньо із хлібоприймальних підприємств, розташованих у м.Гнівані та м.Немирові. Зазначені ХПП мають залізничні колії та можливість відвантаження продукції залізничним транспортом. Для виконання взятих на себе зобов`язань по вищезазначених договорах, позивач скористався послугами ТОВ "Сігма регіон", яка здійснювала відвантаження зерна залізничним транспортом. Такі господарські операції пояснюються тим, що ТОВ "Сігма регіон" має у своєму розпорядженні залізничні вагони, цей вид діяльності є специфічним і у контрагента для здійснення такої діяльності були всі необхідні умови.

Крім цього, між позивачем та ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" укладено договір транспортного експедирування №01/09-11тр від 01.09.2011 року (т. 1 а.с. 150-156)

За умовами вищезазначеного договору позивач виступає як Експедитор, а ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" іменовано Клієнтом. Так, за цим договором Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.(пп.1.1 Договору)

Аналогічний договір був укладений між позивачем та ПП "Укрпромпостачсервіс" за №05/09-11тр від 01.09.2011 року.(т. 1 а.с. 184-187).

Представник позивача пояснив суду, що ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" та ПП "Укрпромпостачсервіс" також відвантажували свою продукцію із ХПП у м. Гнівані та м.Немировові. Зазначені контрагенти звернулись до позивача про надання їм послуг транспортного експедирування, так як у позивача уже був укладений договір із ТОВ "Сігма регіон". Так, на думку представників позивача, укладення таких договорів не суперечить основному виду діяльності підприємства, а саме посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною. Також, представник позивача зазначив, що за наслідками здійснення таких господарських операцій підприємство отримало прибуток, який в подальшому був оподаткований та сплачений до бюджету.

Щодо розбіжностей у кількості експортованого та відвантаженого зерна кукурудзи, то позивач пояснив це тим, що відповідно до п.2.2 контракту №Р103279 від 25.08.2011 рок (а.с.34-39, т.2) кількість поставленого товару є остаточною згідно вагою, зазначеною у довідці експедитора по розвантаженню транспортних засобів у пункті призначення товару, зазначеного в п.3.1 контракту (тобто в Миколаївському порту).

Відповідно до п.4.7 Договору транспортного експедирування №15/09 від 01.09.2011 року вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між вагою, переданою до перевезення в пункті відвантаження та вагою, визначеною в пункті призначення при перевезенні залізничним транспортом для зернових і олійних культур становить -0,5%. Тобто різниця між відправленим та доставленим зерном в межах втрат, які обумовлені договором і можуть виникати при перевезенні зерна.

Що стосується експорту зерна сорго в кількості 5893,057 тон, то представник позивача пояснив, що ТОВ Вінницька аграрно-промислова група дійсно не експортували таке зерно, його експортували контрагент ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" у кількості 3101,700 тон, проте транспортне експедирування здійснювало підприємство позивача в рамках договору з ТОВ Сігма-Регіон . Тобто в даному випадку позивач виступав експедитором, а не експортером зерна.

Зазначені обставини підтверджуються актом наданих послуг №109 від 31.12.11 року, податкова накладна №23 від 31.12.2011 року, реєстром залізничних накладних до акту №109 від 31.12.2011 року, залізничними накладними.

Крім того, позивачем здійснено транспортне експедирування зерна кукурудзи в кількості 2791,357 тон, яке належало ПП Укрпромпостасервіс , позивач також виступав експедитором згідно укладеного між ним та ПП Укрпромпосасервіс договором.

Наведене підтверджується актом наданих послуг №110 від 31.12.2011 року; податковою накладною №24 від31.12.2011 року, реєстром залізничних накладних до акту №110 від 31.12.2011 року та залізничними накладними.

Що стосується кількості зерна сорго в розмірі 5893,057 тон, що зазначено в акті перевірки, експорт яких не здійснювався позивачем, то представники відповідача не змогли надати пояснення яким чином податкових органом пораховано саме таку кількість зерна сорго і згідно яких документів.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що в даному випадку мова йде про все зерно і сорго, і кукурудзи, щодо якого позивач власником не був, а здійснював експедирування (сорго, що належить ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" у кількості 3101,700 тон + кукурудза, що належить ПП Укрпромпостасервіс в кількості 2791,357 тон=5893,057тон)

Щодо посилань податкового органу на те, що кінцевим споживачем продукції були не ті країни, які зазначені у залізничних накладних, то за договором транспортного експедирування ТОВ Сігма-Регіон здійснювала перевезення товару з вищезазначених ХПП до порту, що контрагент і зробив та про свідчать первинні бухгалтерські документи. Щодо кінцевого отримувача продукції, яка перевозилась, то дані умови врегульовуються договорами ЗЕД, виконання яких у даному випадку не ставиться під сумнів податковим органом.

Також суд звертає увагу на те, що Закон України Про транспортно-експедиторську діяльність №1955-IV визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

Так, відповідно до cт.1 Закону №1955- IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Експедитором (транспортний експедитор) є суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Статтею 9 Закону № 1955- IV встановлено вимоги до договору транспортного експедирування та його виконання. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Ст. 9 також встановлено істотні умови договору.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

В таких випадках, в межах виконання договору транспортного експедирування повинні оформлятися довіреності про право укладення договору перевезення від імені клієнта, договір перевезення,довіреність, видана експедитором організації перевізнику на право отримання вантажу ( у разі якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи.

Для підтвердження отримання експедиторських послуг позивачем від ТОВ Сігма-регіон , а також надання експедиторських послуг позивачем для ТОВ СХК Вінницька промислова група та ПП Укрпромпостасервіс до суду при новому розгляді справи позивачем надано наступні документи:

листи на ім`я керівників елеваторів з проханням здійснювати відвантаження зерна, що знаходиться на зберіганні через представника ТОВ Сігма регіон ОСОБА_3;

довіреності №42 від та №103 від 17 жовтня 2019 року типової форми №М-2 на отримання зерна кукурудзи від позивача на ім`я ОСОБА_3 ;

довіреність ТОВ Сігма регіон для представлення інтересів позивача перед третіми особами для здійснення повноважень по Договору №15/09 транспортного експедирування від 01.09.2011 року;

довіреності, які були надані позивачу від клієнтів ТОВ СХК Вінницька промислова група та ПП Укргіромпостачсервіс ;

довіреність ТОВ Сігма Регіон перевізнику Державному територіально-галузевому об`єднанню Південно-Західна залізниця на отримання вантажу;

довіреність №122 від 17 жовтня 2019 року типової форми №М-2 на отримання зерна сорго від ТОВ СКХ`Вінницька промислова група на ім`я ОСОБА_3 .;

довіреності №125 від 19 жовтня 2019 року типової форми №М-2 на отримання зерна кукурудзи від ПП Укрпромпостасервіс на ім`я ОСОБА_3 ..

Крім того, на запит позивача від 14.10.2019 року ТОВ Сігма регіон надано наступні документи:

договір №1079 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 12.07.2011 р. з Додатком №1 та внесеннями до нього змін;

договір №ГІОЦ 5242-1 ЦСК/ПЗЗ/11 від 03.10.2011р. з Додатком №1;

договір ТОВ Сігма регіон про надання послуг №0062і від 26.10.2011 р. з Вінницькою обласною державною хлібною інспекцією;

договір №123/09-11 від 29.09.2011 р. ТОВ Сігма регіон з Державною інспекцією з карантину рослин по Вінницькій області;

договір №94 про виконання ветеринарних робіт і надання послуг від 18.10.2011 р.;

договір про проведення робіт огляду (інспектування ) зерна та продуктів переробки від 11.01.2012 року;

довіреність №33 від 17.10.2011р. па ім`я ОСОБА_3 від ТОВ Сігма регіон ;

довідку АБ №4051515 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( ЄДРПОУ) від 23.06.2011 відносно ТОВ Сігма регіон ;

квитанцію №2 про отримання ДПІ у Немирівському районі звіту ТОВ Сігма регіон №1ДФ за IV квартал 2011 року;

фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва від 01.01.2013 ТОВ Сігма регіон .

Зазначені докази також спростовують доводи відповідача у відзиві, де вказується, що за аналізом інформаційних баз встановлено, що ТОВ Сігма регіон (код ЄДРПОУ 37336457) звітність за формою 1-ДФ за 4 кв. 2011 року не подавала, а в таблиці відомостей про види діяльності відсутній КВЕД 63.40.0 Організація перевезення вантажів.

Також до суду позивачем надано ВМД № 3451, яка також надавалася під час проведення перевірки, в якій експортером вказано ТОВ Вінницька аграрно-промислова група , одержувачем - компанія Bunge SA, вантаж кукурудза в кількості 3500,000 т.

Інших ВМД, які надавалися під час перевірки і зазначені в акті, зокрема №3643, 3644, 3922 в позивача не збереглося і вони не подавалися до суду разом із позовною заявою у 2014 році.

Щодо того в яких саме ВМД не зазначено позивача як експортера, відповідач пояснень не надав, відомості щодо зазначених обставин в акті перевірки також відсутні.

При оцінці наданих сторонами доказів, судом враховується, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому, придбання товарів, робіт та послуг має здійснюватись з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Судом з наданих представниками сторін доказів встановлено, що відбувся дійсний рух активів між учасниками зазначених операцій, а також встановлено наявність зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю позивача та використання цих товарів у господарській діяльності. Так, операції з отримання позивачем транспортно-експедиційних послуг від ТОВ Сігма регіон пов`язані з господарською діяльністю позивача із здійснення експорту власного зерна кукурудзи, а також із наданням таких послуг позивачем як експедитором для ТОВ СКХ`Вінницька промислова група та ПП Укрпромпостасервіс із транспортного експедирування зерна кукурудзи та сорго.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача з оптової торгівлі зерном та посередництва в торгівлі сільськогосподарською сировиною.

Крім того, ще одним порушенням, на думку податкового органу, було віднесення до складу фінансових витрат за 4 квартал 2011 року відсотків, сплачених за кредитним договором у сумі 220706,00 грн.

Зокрема у акті перевірки зазначено, що позивач у складі витрат відобразив суму процентів, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 141.2 ПК України. Так, перевіркою згідно даних бухгалтерського обліку та на підставі первинних документів, не встановлено фінансових витрат, до яких належить витрати на нарахування процентів. Зазначене, на думку податкового органу, призвело до порушення позивачем приписів п.п.138.10.5 ст.138 ПК України (т.1 а.с.17-18).

Суд, надаючи оцінку таким висновкам податкового органу, виходив з наступного.

У даному випадку, у акті перевірки, відповідач посилається на порушення позивачем п.141.2 ст. 141 ПК України та п.п.138.10.5 ст.138 ПК України.

Стаття 141 визначає особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 141.2 цієї статті, для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов`язаннями на користь таких нерезидентів та пов`язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Тобто, у даному випадку аналізу підлягає оцінка статутного фонду та відповідні розрахунки, зроблені з урахуванням приписів даної статті.

Разом з тим, згідно п.п. 138.10.5. до складу витрат належать, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Так, податковий орган, застосовуючи дію вищенаведених норм Податкового кодексу не дає ніякого обґрунтування щодо жодної з них.

Відповідач, просто робить висновок, що перевіркою згідно даних бухгалтерського обліку та на підставі первинних документів, не встановлено фінансових витрат, до яких належить витрати на нарахування процентів.

У судовому засіданні представники відповідача також не змогли пояснити підстави таких посилань податкового органу в акті перевірки та застосування вищезазначених норм у даному випадку.

В свою чергу, представник позивача пояснив суду, що відсотки, які були сплачені позивачем у 4 кварталі 2011 року, сплачувались на виконання умов кредитного договору від 16.06.2011 року № 08.13/11-ВКЛ. ( т.1 а.с.203). Так, зазначений кредитний договір був оформлений позивачем для поповнення оборотних коштів із відповідними умовами його погашення та сплатою відсотків.

Разом з тим, як зазначив представник позивача, висновками акту попередньої перевірки, податковий орган не ставив під сумнів віднесення сплачених відсотків за цим кредитом до суми витрат. Також, представник позивача звернув увагу суду, що період, який перевірявся, включав у себе з 01.10.2010 - 30.09.2011 року, на протязі якого зазначений кредит також діяв, але податковий орган не виключив із складу витрат суму процентів, сплачених за ним.

Такі обставинипідтверджуються сторінкою 3 (третьою) акту перевірки від 26.12.2013 року, яка залучена судом до матеріалів справи і містить відомості щодо останньої перевірки позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на його основі, є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0000082200 від 21.01.2014 року та № 0000092200 від 21.01.2014 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька аграрно - промислова група" сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 23.01.2020

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька аграрно - промислова група" (код ЄДРПОУ 36604325, вул. Леніна, 226А, м. Немирів, Вінницька область, 22800)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області ( код ЄДРПОУ 43142454, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна