Постанова

від 22.01.2020 по справі 360/3395/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року справа № 360/3395/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (повний текст складено 16 вересня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/3395/19 (суддя в 1 інстанції - Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії від 10.07.2019 № 1685/2019 та зобов`язати відповідача прийняти нове рішення про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах по списку №1 від 30.05.2019 з урахуванням доданих до заяви довідок від 25.03.2019 №№894-902.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по списку №1. До заяви позивач додав копію паспорта, ідентифікаційного коду, довідки ВПО, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (№№ 895, 898 та 901), довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (№№ 894, 896, 897, 899, 900 та 902), копію трудової книжки.

Разом з тим, УПФУ не врахувало вищезазначені довідки №№ 894-902 та відмовило позивачу в призначенні пенсії.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 360/3395/19 позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в призначені пенсії від 10.07.2019 № 1685/2019 ( ОСОБА_1 ); зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 травня 2019 року, зареєстровану за № 1685, про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк.справи 9-11), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк.справи 7), довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк.справи 8).

30.05.2019 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою, зареєстрованою за № 1685, про призначення пенсії за віком (за списком 1) (арк.справи 40), надавши документи: військовий квиток (копія) УН № 0267659, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (копія) № 919025803, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №№ 901,898, 895, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру (копія) 2534906157, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників №№ 896,894,899, 902, 900, паспорт ЕК 315914, трудові книжки НОМЕР_2 та АЖ №633836.

В заяві про призначення пенсії позивачу зазначено перелік документів, яких не достатньо: оригіналів документів, які надано в копіях (арк.справи 40 зворотній бік).

Згідно із протоколом від 26.06.2019 повний страховий стаж позивача становить 35 роки 20 днів, в тому числі робота за списком № 1 - 9 років 10 місяців 6 днів (арк.справи 41).

Рішенням № 1685/2019 ( ОСОБА_1 ) від 10.07.2019 відповідач відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за заявою від 30.05.2019 в зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного пільгового стажу (арк.справи 43-44).

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058), Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зареєстровано в Міністерстві юстиції 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць).

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон № 1058 доповнено розділом XIV-1 Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій .

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Спірним питанням у даній справі є наявність чи відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу роботу позивача з 30.08.1991 по 01.04.1993 на Первомайському ремонтно-механічному заводі ім. А.І. Бахмутського гірником монтажником підземним з повним робочим днем під землею 3 р. - 1 рік 7 місяців 3 дні; з 01.04.1993 по 01.08.1996 в Управлінні по гасінню і профілактиці породних відвалів та рекультивації землі п-о Первомайскуголь гірником монтажником підземним з повним робочим днем під землею 3 р. - 2 роки 9 місяців 1 день; з 12.08.1996 по 24.01.1999 на ДВАТ шахта ім. Меженського гірником монтажником підземним з повним робочим днем під землею 4 р. - 2 роки 4 місяці 13 днів.

Щодо доводів апеляційної скарги на правомірність висновків, викладених у рішенні № 1685/2019 ( ОСОБА_1 ) від 10.07.2019, про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу вищезазначених періодів, колегія суддів зазначає наступне.

У трудовій книжці НОМЕР_3 , яка видана 20.02.1990 на ім`я ОСОБА_1 , містяться, зокрема, такі записи:

Завод ім. Карла Маркса

1. 13.02.1990. Прийнятий в механічно-збірний цех 12 учнем токаря;

2. 01.04.1990. Присвоєно другий розряд токаря;

3. 29.07.1991. Звільнений за власним бажанням.

4. 02.07.1987 - 12.06.1989. Служба в лавах Радянської армії

Первомайский ремонтно-механічний завод ім. А.І. Бахмутського

5. 30.08.1991. Прийнятий гірником монтажником підземним з повним робочим днем під землею 3 р.;

6. 01.04.1993. Звільнений з переведенням у зв`язку з реорганізацією в Первомайське спеціалізоване управління;

Управління по гасінню і профілактиці породних відвалів та рекультивації землі п-о Первомайскуголь

7. 01.04.1993. Прийнятий за переведенням гірником монтажником підземним з повним робочим днем під землею

8. 01.08.1996. Звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

ДВАТ шахта ім. Меженського

9. 12.08.1996. Прийнятий гірником монтажником 4 розряду підземним з повним робочим днем під землею

10. 01.11.1999. Переведено гірником по ремонту гірських виробок 3- го розряду підземним з повним робочим днем під землею.

11. 05.10.2000. Звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць, атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом № 1788 (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

З системного аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що для підтвердження пільгового стажу позивач повинен був надати уточнюючі довідки підприємства.

Крім того, відповідними записами у трудовій книжці позивача, в тому числі щодо атестації робочих місць підтверджено зайнятість на посаді, яка надає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у спірні періоди, а тому посилання відповідача, як на підставу для не врахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача є необґрунтованими та безпідставними.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження зайнятості на згаданих вище роботах надано до суду довідки про заробітну плату від 25.03.2019 за №№895, 898, 901 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 25.03.2019 за №№ 894, 897, 900 (арк.справи 12-14, 17-19, 22-23).

Зазначені довідки також надавались позивачем до УПФУ разом із заявою про призначення пенсії.

Рішенням про відмову в призначенні пенсії відповідач не зарахував спірні періоди роботи позивача, тобто фактично не надавши оцінки довідкам зазначивши, що позивач не надав довідки відповідно до Порядку підтвердження наявності трудового стажу (арк.справи 43 зворотній бік).

Спірні періоди роботи позивача підтверджуються довідками про наявність трудового стажу для призначення пенсії навіть за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме: довідки про заробітну плату від 25.03.2019 за №№ 895, 898, 901 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 25.03.2019 за №№ 894, 897, 900, які завірені печаткою органу підприємства, яке знаходиться на тимчасово окупованій території.

Щодо зазначених довідок, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] .

Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Таким чином, колегія суддів вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо завірення зазначених довідок печатками органів, незаконно створеними формуваннями, які перебувають на непідконтрольній українській владі території з огляду на те, що спірні періоди, зазначені в довідках, фактично підтвердженні записами у трудовій книжці записами №№ 5 - 10 (арк.справи 27-28).

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подані позивачем довідки містять усі необхідні відомості про трудовий стаж позивача у визначений спірний період, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати.

Тобто, інформація, зазначена у вказаних довідках повинна бути врахована відповідачем при визначенні пільгового стажу позивача.

Отже, колегією суддів встановлено, що позивачем виконані вимоги чинного законодавства у повному обсязі, а відповідач безпідставно, без обґрунтування своєї позиції відмовив в зарахуванні позивачу спірних періодів роботи до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Разом з тим колегією суддів встановлено, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 30.05.2019 зареєстрованою за № 1685 неправильно обчислено страховий стаж на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України за результатом чого прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Порушене право позивача полягає у неправильному обчисленні територіальним органом Пенсійного фонду України страхового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а не у відмові зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах певних періодів роботи. Крім того, відповідачем зараховані до страхового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, 9 років 10 місяців 6 днів.

Колегією суддів встановлено, що відповідач, зробивши висновок щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах з раніш зазначених підстав, не надав оцінки та не зазначив підстав відхилення записів наявних в трудовій книжці позивача за спірні періоди.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 360/3395/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 360/3395/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 січня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць