Постанова

від 15.01.2020 по справі 160/6651/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6651/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання: Троянов А.С., за участю представника позивача Панкєєва Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (повний текст рішення складено 01.11.2019 року суддя Царікова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє" до Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рантьє" (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2019 року № 0019001419 (форми "Р").

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за наслідком проведеної Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Абсолют Дніпро (код 35608271) за період з 01.09.2018 року по 30.11.2018 року, з ТОВ Украгротеол (код 40642639) за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року та з ТОВ Тріго Трейд (код 40047479) за період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року, результати якої оформлені актом від 27.05.2019 року №29531/04-36-14-19/32949090, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення від 26.06.2019 року № 0019001419 (форми "Р").

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є висновок відповідача про нереальність господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю Рантьє із контрагентом ТОВ Абсолют Дніпро . Такі висновки позивач вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у періоді, що перевірявся є реальними, підтверджуються первинними документами, а на момент господарських правовідносин вказаний контрагент мав необхідний обсяг правосуб`єктності та був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомленням - рішенням від 26.06.2019 року № 0019001419 (форми "Р") протиправним та таким, що підлягає скасуванню, так як він не повинен нести відповідальність за поведінку своїх контрагентів, оскільки в податковому праві визнається принцип індивідуальної відповідальності платника податків за невиконання своїх податкових зобов`язань, отже ніхто не повинен відповідати за протиправну поведінку та невиконання своїх зобов`язань перед бюджетом третіми особами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у періоді, що перевірявся є реальними, підтверджуються первинними документами.

Відповідач, як доказ надав лише інформацію з ЄРПНН та власних інформаційно-аналітичних баз відносно контрагента та по ланцюгу постачання, яка носить виключно інформаційний характер, та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки посадовими особами відповідача проаналізовано номенклатуру товару, позначену у виписаних в адресу позивача ТОВ Абсолют Дніпро податкових накладних та встановлено відсутність джерела походження зазначеного товару, також під час перевірки встановлено, що підприємства постачальники ТОВ Абсолют Дніпро не є виробниками поставленого позивачу товару, тобто на території України такий товар не вироблявся, також ані ТОВ Абсолют Дніпро , ні його контрагенти - постачальники такий товар на територію України не завозили.

Судом у якості свідка допитаний директор ТОВ Абсолют Дніпро ОСОБА_1 , який показав, що своїх складських приміщень ТОВ Абсолют Дніпро не має, зберігання товару не здійснює, для виконання договору постачання від 23.08.2018 року №23/08 здійснювало закупівлю товару в інших підприємств та безпосередньо доставляло найнятим транспортом ТОВ Рантьє . Пошуком таких підприємств - продавців займався менеджер ТОВ Абсолют Дніпро , яким чином це відбувалося свідку невідомо. Яким саме чином відбувалося транспортування товару свідок не знає. Хто є виробником товару, що поставлений ТОВ Рантьє йому також невідомо. Свідок, як директор ТОВ Абсолют Дніпро пояснити суду, які документи, за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ Рантьє він підписував, не зміг.

Судом встановлено, що фактично товар, реалізований ТОВ Абсолют Дніпро позивачу, продавцем на баланс не приймався. Окрім того, представником відповідача надані суду фінансові звіти ТОВ Оріноко ЛТД , ПП Новинтех , ТОВ Ескулент , ТОВ Фірма СОНІКС та їх контрагентів постачальників, згідно з якими основні фонди у цих підприємств у 2018 році були відсутні.

Таким чином суд дійшов висновку, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарської взаємодії між ТОВ Рантьє та ТОВ Абсолют Дніпро є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаним підприємством не є реальними, оскільки судом не встановлено самого факту їх здійснення.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю РАНТЬЄ 17.05.2004р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівський район, село Нива Трудова, вулиця Каштанова, будинок 11, є платником ПДВ, основним видом діяльності його є, зокрема, розведення свиней, на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується даними акту перевірки від 27.05.2019р. (т.1 а.с.13).

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Абсолют Дніпро (код 35608271) за період з 01.09.2018 року по 30.11.2018 року, з ТОВ Украгротеол (код 40642639) за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року та з ТОВ Тріго Трейд (код 40047479) за період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року, результати якої оформлені актом від 27.05.2019 року №29531/04-36-14-19/32949090 (т.1 а.с.12-90).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Рантьє п.198.1, 198.2, 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість, з урахуванням наявного від`ємного значення на суму 809643,00 грн. в т.ч.: за вересень 2018 р у розмірі ПДВ 121329,00 грн.; за жовтень 2018 р. у розмірі ПДВ 445253,00 грн.; за листопад 2018 р. у розмірі ПДВ 243061,00 грн.

Відповідачем зроблено висновок про те, що операції з ТОВ Абсолют Дніпро у періоді, що перевірявся, не мали реального характеру. Так, згідно договору поставки №23/08 від 23.08.2018р. ТОВ Абсолют Дніпро у вересні, жовтні та листопаді 2018 року поставило ТОВ Рантьє пшеницю, кукурудзу, ячмінь та шрот соняшниковий. Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ Абсолют Дніпро за 9 місяців 2018 року та за 2018 року основні фонди станом на 01.01.2018 року та на кінець звітного періоду відсутні.

В усіх контрагентів - постачальників по схемах проходження товару встановлено недостатню кількість працюючих (одна особа - директор, або від 2 до 6 осіб, або взагалі інформація відсутня), також встановлено відсутність основних засобів, або обліковується незначна кількість основних засобів, що недостатньо для здійснення господарської діяльності, яка декларується. Відсутнє виробниче обладнання, транспортні засоби, тощо. Відповідно до даних ЄРПН більшість контрагентів не декларує сплату орендної плати, відсутня інформація щодо зберігання товару на складах, у зв`язку з чим неможливо встановить наявність складських приміщень у контрагентів, що ставить під сумнів зберігання і відвантаження товару. Більшість контрагентів здійснювали реалізацію на значну кількість покупців, які обліковуються в різних регіонах країни (Київська, Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Львівська, Закарпатська області та інші), що неможливо, з урахуванням часу та оперативності проведення операцій, відсутності майна, віддаленості контрагентів один від одного. Тобто, за результатами аналізу даних податкової звітності та даних ЄРПН неможливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктами господарювання господарських взаємовідносин із ТОВ Рантьє . Окрім того, контрагенти-постачальники ТОВ Абсолют Дніпро мають ознаки фіктивності і є фігурантами в кримінальних провадженнях. Посадові особи відповідача в акті перевірки зазначають, що згідно даних ЄРПН та встановлених схем проходження товару від підприємств - постачальників ТОВ Абсолют Дніпро та до покупця - ТОВ Рантьє встановлено невідповідність придбаного товару (продукції) та реалізованого, що свідчить про обрив ланцюга постачання, нереальність здійснення господарської операції та здійснення діяльності, направленої на надання вигоди третім особам. Таким чином, контролюючим органом встановлено відсутність належної обачності при виборі контрагента ТОВ Рантьє , що є ознакою штучного характеру оформленого договору, мета укладання якого - формування документообігу по нереальній господарській операції.

На підставі акта від 27.05.2019 року №29531/04-36-14-19/32949090 відповідачем прийнято оскаржене податкове повідомлення - рішення від 26.06.2019 року № 0019001419 (форми "Р"), за яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 1214464,50 грн., з яких: 809643,00 грн. - основне зобов`язання; 404821,50 грн. - штрафні санкції (т.1 а.с.92).

Як вбачається з матеріалів справи, із наданих документів, обставин у справі щодо реальності господарських операцій здійснених позивачем та його вищевказаним контрагентом у спірний період у сукупності із нормами чинного законодавства, судом було встановлено, що наведені вище висновки не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, у тому числі і щодо руху активів позивача по сплаті за придбаний товар (пшениці фуражної, ячменю, кукурудзи), виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За приписами п.201.10 ст.201 ПК України, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, вищезазначеними нормами передбачено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у досліджуваному періоді ТОВ Рантьє мало взаємовідносини з ТОВ Абсолют Дніпро на підставі договору поставки від 23.08.2018 року № 23/08, за яким позивачем було задекларовано придбання пшениці у кількості 244,94 т., шроту соняшникового у кількості 275,45 т., кукурудзи у кількості 520,24 т., ячміню - 30,09 т., висівок пшеничні - 44,06 т.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно -транспортні накладні, приймальні акти (а.с. 135 т. 1 а.с. 251 т.1, а.с. 1 т.2 а.с.11 т.2.) та платіжні доручення (а.с. 40 т.2 а.с. 92 т.2).

Разом з тим, ні актом перевірки, ні із наданих учасниками справи документів судом не встановлено відсутності у позивача податкових накладних по взаємовідносинах позивача з його контрагентом ТОВ Абсолют Дніпро у спірний період за наведеною у акті перевірки господарською операцією.

Навпаки, факт складання податкових накладних та реєстрації їх у ЄРПН продавцем товару - ТОВ Абсолют Дніпро та надання їх позивачеві як покупцеві товару підтверджується і змістом самого акту перевірки від 27.05.2019р. у якому зазначено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними складеними продавцем товару - ТОВ Абсолют Дніпро позивачем як покупцем товару було включено до податкового кредиту у вересні - листопаді 2018р., які відповідають даним Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість позивача, даним податкових декларацій з ПДВ за вересень-листолпад 2018р., а також відповідають даним ЄРПН (т.1 а.с.22).

Таким чином, отримання позивачем від свого контрагента ТОВ Абсолют Дніпро податкових накладних, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, є обов`язковими підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем протягом звітного періоду згідно до вимог ст.ст.198, 201 ПК України, що підтверджено змістом копії акту перевірки від 27.05.2019р.

Позивачем як до перевірки, так і до суду були надані копія укладеного між ТОВ Абсолют Дніпро (постачальник) та ТОВ Рантьє (покупець) договору поставки №23/08 від 23.08.2018р., що підтверджується його копією, наявною у справі (а.с.т.2 а.с.12-19 ).

За умовами п.1.1 договору постачальник зобов`язувався поставити покупцю продукцію, в асортименті, кількості та відповідно до заявок, а Покупець зобов`язувався його прийняти та оплатити на умовах, визначених цим Договором.

Умови поставки товару - СРТ відповідно до Інкотермс, якщо інше не передбачено окремим письмовим узгодженням сторін або додатками.

Проведення господарської операції за наведених договором поставки зернових культур підтверджено також і копіями видаткових накладних, копіями рахунків на оплату, копіями прийомних актів, копіями товарно-транспортних накладних про перевезення товару, а також платіжними дорученнями, зі змісту яких видно, що позивачем було здійснено оплату за придбаний товар на користь ТОВ Абсолют Дніпро , де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеним договором поставки (т.2 а.с. 12-92).

Аналіз зазначених вище досліджених судом документів, спростовують висновки посадової особи контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 27.05.2019р., щодо неможливості підтвердити реальність господарської операції із вищевказаним контрагентом, у тому числі і щодо руху активів позивача (сплати позивачем суми ПДВ в складі оплати вартості придбаного товару).

За таких обставин, висновки посадової особи контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства, спростовуються вище дослідженими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі фактом наявності у позивача як покупця товару податкових накладних виписаних продавцем товару ТОВ Абсолют Дніпро , що підтверджено змістом акту перевірки від 27.05.2019р., які були податковим органом зареєстровані у ЄРПН, що свідчить про дотримання вимог податкового законодавства позивачем, виходячи з того, що саме контролюючий орган був наділений повноваженнями зупинити реєстрацію таких податкових накладних та перевірити реальність вчинення господарської операції за такими податковими накладними у порядку, визначеному п.201.16 ст.201 ПК України.

Таким чином, аналіз вищенаведених документів свідчить про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання товару отримав від контрагента позивача - продавця товару ТОВ Абсолют Дніпро податкові накладні, які були зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством порядку, що давало позивачеві як покупцю право на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовою особою контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарської операції, суд приходить до висновку про відсутність порушення саме позивачем як покупцем товару вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, виходячи із того, що відбувся у відповідний період рух активів позивача по сплаті за придбаний позивачем товар (пшениці фуражної, ячменю, кукурудзи) на користь ТОВ Абсолют Дніпро , де у складі вартості придбаних послуг позивачем були і сплачені відповідні суми ПДВ, що підтверджено копією виписок банку та не спростовано відповідачем жодними належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

А виходячи з того, що рух активів платника податків (позивача) фактично відбувся, що не спростовано відповідачем жодними доказами, позивач придбав товар (пшеницю фуражну, ячмінь, кукурудзу) та прийняв його за видатковими накладними, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, висновки посадової особи контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.05.2019р., є лише припущеннями такої посадової особи та спростовуються оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст.1,2,9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не спростовані докази, які надані позивачем з урахуванням обставин встановлених судом у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення та відхиляються посилання відповідача про те що, аналізом ЄРПН було виявлено, що ТОВ Абсолют Дніпро було оформлено придбання зернових культур (пшениці фуражної, кукурудзи та ячменю), яке у подальшому було реалізовано позивачеві, у контрагентів постачальників, які не здійснювали придбання вищевказаних товарів згідно даних ЄРПН, що свідчить про те, що вказаним товариством здійснено первинне нереальне постачання товарів, що характеризується розривом ланцюгів у ймовірній схемі ухилення від оподаткування податком на додану вартість через не придбання такого товару, відсутність власного виробництва за період фінансово-господарської діяльності, оскільки вказані наведені обставини не можуть бути підставами для позбавлення саме позивача як покупця товару права на формування податкового кредиту за умови наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарської операції у відповідності до норм ст.ст. 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ст.44 ПК України та виходячи із того, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер за ст. 61 Конституції України, а, відповідно, позивач як кінцевий споживач придбаного товару не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Є безпідставними висновки відповідача про виявлені у ході перевірки недоліки у оформленні товарно-транспортних накладних, оскільки наведені у акті перевірки недоліки у зазначених товарно-транспортних накладних, не є безумовною підставою для сумнів здійснення господарських операцій з огляду на те, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а відповідно, товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, що також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 11.09.2018р. у справі №804/4787/16 (адміністративне провадження №К/9901/3335/17), яка є обов`язковою для застосування адміністративним судом згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є необґрунтованими і посилання відповідача на те, що позивачем не доведено прояву розумної обережності при укладенні договору поставки, не наведено обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договору, перевірки ділової репутації контрагента та повноважень осіб, що діють від імені такого підприємства, оскільки наведені доводи не є підставами за податковим законодавством для позбавлення покупця товару формування податкового кредиту виходячи з того, що наведені перелічені відповідачем обов`язки не покладені на позивача чинним законодавством, навпаки, саме до повноважень контролюючого органу покладено обов`язок перевіряти податкові накладні на предмет їх реальності та у разі ризиковості такої господарської операції саме контролюючий орган повинен за встановленими критеріями ризиковості зупинити реєстрацію такої податкового накладної за нормами п.201.16 ст.201 ПК України, тобто контроль по перевірці повноважень продавця товару (послуг) та реальності господарських операцій покладено саме на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача як суб`єкта господарювання.

Колегія суддів не приймає до уваги висновок суду першої інстанції про те, що допитаний в якості свідка директор ТОВ Абсолют Дніпро Дьомін ОСОБА_2 показав, що своїх складських приміщень ТОВ Абсолют Дніпро не має, зберігання товару не здійснює, для виконання договору постачання від 23.08.2018 року №23/08 здійснювало закупівлю товару в інших підприємств та безпосередньо доставляло найнятим транспортом ТОВ Рантьє . Пошуком таких підприємств - продавців займався менеджер ТОВ Абсолют Дніпро , яким чином це відбувалося свідку невідомо. Яким саме чином відбувалося транспортування товару свідок не знає. Хто є виробником товару, що поставлений ТОВ Рантьє йому також невідомо. Свідок, як директор ТОВ Абсолют Дніпро пояснити суду, які документи, за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ Рантьє він підписував, не зміг, так як судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначений свідок при відтворенні звукозапису надавав інші пояснення.

Згідно відтвореного звукозапису свідок директор ТОВ Абсолют Дніпро Дьомін Д ОСОБА_3 . показав, що позивачу поставлялися зернові і він контролював правильність заповнення документів. Цей товар вони придбали у своїх контрагентів, які поставляли його позивачу.

Також судом відхиляються і висновки про те, що контрагенти-постачальники ТОВ Абсолют Дніпро : ТОВ ОРІНОКО ЛТД (і.к. 41977212), ТОВ ЕЛАСТІКО (і.к. 42185303), ТОВ СТАРФАКС (і.к. 42201670), ТОВ ЛІРЕКСМАКС (і.к. 42169957), ТОВ БЕНСТЕЙТ (і.к. 42189554 ), ТОВ БРІКМАП (і.к. 42098200 ), ТОВ ГАРАН ЛТД (і.к. 41887056), ТОВ МЕРАНТІ ЛТД (і.к. 41194689), ТОВ Пульсар (і.к. 13433580), ТОВ ТРАНСЛОГІСТІКЛАЙТ (і.к. 41910949) та ТОВ АСМІК ТРЕЙД (і.к. 41951758), ТОВ ДОТС ТРАНЗИТ (і.к. 42131169), ТОВ Агролідер Плюс (і.к. 37303070), ТОВ Радмір-К (і.к. 41872385) мають ознаки фіктивності і є фігурантами в кримінальних провадженнях, а саме: підприємство ТОВ ОРІНОКО ЛТД , ТОВ СТАРФАКС , ТОВ ЛІРЕКСМАКС , ТОВ БЕНСТЕЙТ , ТОВ ЕЛАСТІКО , ТОВ БРІКМАП , ТОВ ГАРАН ЛТД є фігурантами в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2018 року за №32018000000000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, відповідно до якого впродовж 2015-2018 років невстановленими особами створено та придбано ряд юридичних осіб з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки; підприємство ТОВ МЕРАНТІ ЛТД (і.к. 41194689) є фігурантом в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2018 року за №32018000000000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, відповідно до якого впродовж 2015-2018 років невстановленими особами створено та придбано ряд юридичних осіб з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки; підприємство ТОВ Пульсар (і.к. 13433580) є фігурантом в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018110000000182 від 08.06.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України; підприємство ТОВ ТРАНСЛОГІСТІКЛАЙТ" (і.к. 41910949) та ТОВ АСМІК ТРЕЙД (і.к. 41951758) є фігурантом в кримінальних провадженнях: за №32019100110000014 від 05.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та №32018060000000036 від 01.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки вказані кримінальні провадження не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між ТОВ Рантьє та ТОВ Абсолют Дніпро , що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 (адміністративне провадження №К/9901/47560/18).

Окрім того, слід зазначити, що позивач та його контрагент ТОВ Абсолют Дніпро взагалі не є фігурантами вищенаведених кримінальних проваджень, доказів цього відповідачем суду не надано, а тому позивач не може бути притягнутий до відповідальності за дії контрагентів по всьому ланцюгу постачання товару, оскільки така відповідальність жодними нормами чинного законодавства України не передбачена.

Оскільки, відповідачем не надано доказів, а судом не встановлено винуватості ні посадових осіб позивача, ні посадових осіб ТОВ Абсолют Дніпро , ні посадових осіб контрагентів по ланцюгу постачання у даних взаємовідносинах, не надано доказів щодо встановлених фактів їхніх сумісних дій з приводу незаконної мінімізації податкових зобов`язань, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, слід дійти висновку, що порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту лише за умови встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Такі обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені, а відповідачем жодними доказами не підтверджені.

Вказана правова позиції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.06.2018р. у справі №822/1866/15 (адміністративне провадження №К/9901/8426/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також слід зазначити, що судом враховується і те, що позивач не може нести відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства контрагентом позивача, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер згідно ст. 61 Конституції України.

Окрім того, і відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у його постановах від 13.01.2009р., у постанові від 01.06.2010р., а також і у постановах від 26.12.2006р. №21-262, від 06.09.2008р., від 09.09.2008р. № 21-500во08, від 11.10.2006р. №21-593во06, від 31.01.2011р. №21-47а10.

Отже, доводи відповідача про те, що контролюючий орган при проведенні перевірки не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників (обрив (розрив) ланцюга), не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг за умови дотримання покупцем товару вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено було суму податку на додану вартість.

Отже, за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості товару на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару.

Також відповідачем не було надано жодних доказів і на підтвердження того, яким чином дії третіх осіб можуть впливати на дані податкового обліку позивача, а також і не наведено жодних підстав на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності і обережності та позивачу було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент та/або контрагенти його контрагентів, аж до виробників продукції.

При цьому, слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.

За викладеного, суд приходить до висновку, що із аналізу наданих первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірки у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність вищевказаних господарських операцій позивача із його контрагентом, з урахуванням обставин та норм чинного податкового законодавства досліджених судом.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентом позивача та постачальниками контрагента позивача, які викладені в акті перевірки від 27.05.2019р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може і не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

При цьому, судом враховується і те, що наведений акт перевірки взагалі не містить жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених правовідносинах з наведеним вище контрагентом до податкового кредиту, з урахуванням того, що як свідчать матеріали справи, розрахунки між позивачем із вищевказаним контрагентом по придбанню товару були проведені позивачем у безготівковому порядку та позивачем, як покупцем товару, було сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості товару, що не спростовано відповідачем наданими документами.

Тобто, позивач, сплативши податок на додану вартість у складі вартості товару як покупець, дотримався всіх умов, визначених податковим законодавством щодо сплати податку на додану вартість, включив вказані суми до податкового кредиту, а отже, має законні та обґрунтовані сподівання на їх відшкодування відповідно до вимог податкового законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що, при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0019001419 про збільшення позивачеві суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1214464.50 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 809643.00 грн., відповідач порушив право позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Абсолют Дніпро за період з 01.09.2018 року по 30.11.2018 року, передбачене нормами ст.198 ПК України та у порушення вимог ст. 123 ПК України застосував штрафні санкції, у зв`язку з чим таке порушене право підлягає судовому захисту та відновленню шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 27.05.2019р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0019001419 є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення №0019001419 є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення , прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243,272, 286, 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє" до Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє" до Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 року № 0019001419 (форми "Р"), за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Рантьє" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 1214464,50 грн., з яких: 809643,00 грн. - основне зобов`язання; 404821,50 грн. - штрафні санкції.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 січня 2020 року, в повному обсязі постанова складена 22 січня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко

суддя В.А. Шальєва