Постанова

від 22.01.2020 по справі 201/6478/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/248/20 Справа № 201/6478/18 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про визнання безпідставним списання коштів з рахунку,-

В С Т А Н О В И Л А:

13 червня 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання безпідставним списання коштів з рахунку та просив визнати безпідставними списання АТ КБ ПриватБанк грошових коштів з картки для виплат № НОМЕР_1 у сумі 9100 грн. на рахунок ОСОБА_2 , за яким обліковуються операції з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 ; з картки Універсальна № НОМЕР_3 у сумі 27000 грн. на рахунок ОСОБА_2 (плюс 1525,74 грн. комісія банку за проведення платежів), в тому числі в рахунок 32800,61 грн. кредитного ліміту; а також списання ПАТ КБ ПриватБанк грошових коштів з рахунку підприємства ТОВ ДДК-ГАРАНТ (код ЄДРПОУ 40276168) № НОМЕР_4 (карта Ключ до рахунку № НОМЕР_5 ) у сумі 5025,13 грн.; зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 до такого стану, у якому він був перед виконанням вказаних безпідставних списань, шляхом нарахування на рахунок № НОМЕР_3 коштів у розмірі 32800,61 грн.; зобов`язати відповідача відновити залишок коштів на рахунку ТОВ ДДК-ГАРАНТ № НОМЕР_4 до такого стану, у якому він був перед виконанням вказаних безпідставних списань, шляхом нарахування на рахунок № НОМЕР_4 коштів у розмірі 5025,13 грн. (а.с.1-7).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ ПриватБанк про визнання безпідставним списання коштів з рахунку - відмовлено (а.с.120-123).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи (а.с. 130-131).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ ПриватБанк , і користувався послугами банку відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, розпоряджався коштами по платіжним карткам, в тому числі, за допомогою електронної системи Приват24 . З приводу подій, а саме несанкціонованого зняття з карткових рахунків грошових коштів, які мали місце 04 травня 2018 року Соборним відділенням поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області внесені відомості до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (а.с.59).

Як вбачається з матеріалів справи, що одержувачем за спірними операціями проведеними через Приват24 з рахунку позивача є ОСОБА_2 , а ціль платежів є обмін електронної валюти (а.с.84-87). В ході перевірки причетність ОСОБА_2 до крадіжки грошових коштів з рахунків ОСОБА_1 не виявлено, а при проведенні операції з перерахування використовувались не лише дані для входу у Приват24 номер фінансового телефону, код доступу та електрона скринька позивача (підтверджено позивачем у судовому засіданні, що він є користувачем електронної скриньки: ІНФОРМАЦІЯ_1), операції було проведено з IP ІНФОРМАЦІЯ_2, що є робочою ІР-адресою (єдиний інтернет роутер на 3 комп`ютери) самого позивача за місцем роботи. Додатково встановлено, що на робочому комп`ютері клієнта встановлена програма teamviewer - програма віддаленого доступу до робочого комп`ютера. Віддалений доступ мав не тільки ОСОБА_1 , а також і його бухгалтер (для проведення платежів), для цього в кінці робочого дня комп`ютер не вимикався.

Судом встановлено, що зі сторони ОСОБА_1 був порушений п. 1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг, за яким Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS - повідомленні ПіН - коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 або проведених Клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів. 1.1.5.13. Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки /рахунку/ на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не підтверджені позовні вимоги, відсутні докази факту вчинення операцій сторонніми особами чи інших порушень, що були допущені під час проведення операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.1.6, 1.7 постанови НБУ №22 від 21.01.2004 року, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів, згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно п.1.15 Постанови НБУ №22 від 21.01.2004 року доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Відповідно до п.1.19. Постанови НБУ №22 від 21.01.2004 року, Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення,усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України. Спірні питання між банками та їх клієнтами розглядаються ними відповідно до законодавства України. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Відповідно до п.2.35 постанови НБУ №22 від 21.01.2004 року, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Тобто Постановою НБУ №22 від 21.01.2004 року та ст. 1212 ЦК України, чітко визначено, що відповідальність за незаконне отримання грошових коштів несе отримувач, а не особа яка їх обслуговує.

Відповідно до ст. 5.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

Відповідно п.5.1 Постанови НБУ №22 від 21.01.2004 року та ст. 1071 ЦК України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.

Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України в справі № 6-71цс15, відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктами 7, 8 Постанови НБУ від 05.11.2014 року №705, визначено, що Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 10 Закону України Про захист прав споживачів , містить вичерпний перелік вимог із якими особа може звернутись до суду, при цьому, позивачем не конкретизовано, яким саме правом на захист, визначеним вказаною статтею він бажає скористатись та просить суд застосувати, тому, в ході розгляду справи судом не встановлено порушень зі сторони відповідача прав позивача як споживача фінансових послуг.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд України в своїй постанові від 31.10.2012 року в справі №6-53цс12 зробив висновок про те, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не підтверджені позовні вимоги, відсутні докази факту вчинення операцій сторонніми особами чи інших порушень, що були допущені під час проведення операції, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ ПриватБанк про визнання безпідставним списання коштів з рахунку є такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що обов`язок доказування щодо розголошення відомостей, що становлять конфіденційну інформацію по банківських картках лежить на Банку, а Банком не доведено розголошення ним конфіденційної інформації щодо себе або банківської картки, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена спростовується Витягом з умов та правил на які, сам позивач посилається.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: