Постанова

від 22.01.2020 по справі 243/1215/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 243/1215/19

Номер провадження 22-ц/804/196/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Соломахи Л.І.,

суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М.,

за участю

секретаря судового засідання Самойленко Г.В.

представника відповідача Ліцоєвої С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 243/1215/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування, стягнення сум заборгованості по страховим виплатам з апеляційною скаргою відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2019 року у складі судді Гусинського М.О., -

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування, стягнення сум заборгованості по страховим виплатам .

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 .

Вона є їх єдиним спадкоємцем за законом.

05 березня 2018 року вона звернулася до Першої горлівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

16 травня 2018 року Перша горлівська державна нотаріальна контора видала їй свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка складається:

- з суми заборгованості по страховим виплатам, яка зберігається у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та належить померлій на підставі довідки № 01/08-462 від 06 грудня 2017 року у розмірі 49 148,38 грн.;

- з суми заборгованості по страховим виплатам, яка зберігається у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права, на підставі довідки № 01/08-423 від 01 серпня 2017 року у розмірі 33 443,26 грн.

Посилаючись на те, що відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є правонаступником Горлівського міського відділення у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що відповідач не визнає її право на спадщину, яка складається з недоотриманих страхових виплат, просила:

- визнати за нею право власності на суму заборгованості по страховим виплатам у розмірі 49 148,38 грн. в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- визнати за нею право власності на суму заборгованості по страховим виплатам у розмірі 33 443,26 грн. в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- стягнути на з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на її користь заборгованість по страховим виплатам у розмірі 49 148,38 грн., яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та заборгованість по страховим виплатам у розмірі 33 443,26 грн., яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 2 - 4).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на суму заборгованості по страховим виплатам у розмірі 33 443,26 грн., яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після його смерті - померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на суму заборгованості по страховим виплатам у розмірі 49 148,38 грн., яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 :

- суму заборгованості по страховим виплатам у розмірі 33 443,26 грн., яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після його смерті - померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- суму заборгованості по страховим виплатам у розмірі 49 148,38 грн., яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- 825,92 грн. на відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10 квітня 1970 року батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 6зв).

16 лютого 1991 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , прізвище дружини після укладення шлюбу " ОСОБА_6 ", що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 21 лютого 1991 року (а.с. 6зв).

Тобто ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10 липня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Горлівка Микитівський район Донецька область (а.с. 7).

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10 жовтня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Горлівка Микитівський район Донецька область (а.с.7зв).

Згідно довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції № 1421005530 від 09 грудня 2014 року ОСОБА_2 перемістився з тимчасово окупованої території у м. Дзержинськ (а.с. 40).

07 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати у зв`язку із нещасним випадком на виробництві (а.с. 41).

У період з 01 жовтня 2014 року по день смерті ОСОБА_2 отримував щомісячні страхові виплати у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську, щомісячна страхова виплата складала 7 693,54 грн. (а.с.42, а.с. 43).

27 лютого 2015 року постановою № 0515/50526/50526/6 ОСОБА_2 припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності у зв`язку зі смертю з 01лютого 2015 року (а.с. 44).

Згідно довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції № 1421805725 від 09 грудня 2014 року, ОСОБА_3 перемістилася з тимчасово окупованої території у м Дзержинськ (а.с. 45).

04 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати у зв`язку із нещасним випадком на виробництві (а.с. 47).

У період з 01 листопада 2014 року по 31 травня 2015 року ОСОБА_3 отримувала щомісячні страхові виплати у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську, щомісячна страхова виплата складала 2 285,53 грн., а також отримувала витрати на постійний сторонній догляд в розмірі 609,00 грн. та на побутове обслуговування у розмірі 304,50 грн. (а.с. 48, а.с. 49).

Постановою № 0515/51154/51154/13 від 18 грудня 2015 року ОСОБА_3 припинено з 11 грудня 2015 року виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності у зв`язку із закінченням дії довідки ВПО (а.с. 50).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, яке посвідчено державним нотаріусом Першої горлівської державної нотаріальної контори Фоменко О.М., зареєстровано у реєстрі за № 3-245 16 травня 2018 року, спадкодавцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1949 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 , спадщина на яку видано це свідоцтво, складається із суми заборгованості по страховим виплатам, яка зберігається у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та належить померлій на підставі довідки № 01/08-462 від 06 грудня 2017 року на суму 49 148,39 грн. (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, яке посвідчено державним нотаріусом Першої горлівської державної нотаріальної контори Фоменко О.М., зареєстровано у реєстрі за № 3-246 16 травня 2018 року, спадкодавцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1949 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 , спадщина на яку видано це свідоцтво, складається із суми заборгованості по страховим виплатам, яка зберігається у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Страхова сума належить померлому на підставі довідки № 01-08/423 від 01 серпня 2017 року на суму 33 443,26 грн. (а.с. 10).

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є правонаступником Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області (а.с. 13 - 24).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені свідоцтва про право на спадщину за законом у встановленому законом порядку не скасовані.

Згідно пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", на який посилається відповідач як на підставу невиплати страхових виплат, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Проте відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, щодо виплати грошових коштів, не є достатньою правовою підставою для відмови у їх виплаті позивачу, враховуючи зміст та характер спірних правовідносин та норми спадкового права ЦК України, які мають вищу юридичну силу, ніж Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365.

У спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання належного їй спадкового майна (а.с. 86 - 87).

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що батько позивача - ОСОБА_2 до 01.10.2014 року перебував на обліку як потерпілий на виробництві у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області, що знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. З грудня 2014 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області як внутрішньо переміщена особа та з 01 жовтня 2014 року отримував у цьому відділенні щомісячні страхові виплати. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Несплаченими залишились щомісячні страхові виплати в розмірі 33 443,26 грн. за період з червня 2014 року по вересень 2014 року, які не були сплачені у зв`язку із відсутністю порядку виплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України щодо виплати грошових коштів, не є достатньою правовою підставою для відмови у їх виплаті позивачу.

Вважає, що суд першої інстанції порушив норми статті 117 Конституції України, відповідно до якої Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання та частини 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року № 1105-XIV, де зазначено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначається Кабінетом Міністрів України.

Щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеним особам до грудня 2018 року здійснювалися відповідно до Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2015 року за № 6/26451. Порядком була передбачена виплата раніше призначених та нарахованих сум страхових виплат (заборгованість за минулий період) потерпілим (членам їх сімей) Донецької та Луганської областей, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, за місцем фактичного проживання (перебування).

Відповідно до пункту 4 статті 47 Закону № 1105 виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більше як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

12 травня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365". Внесеними змінами передбачено, що орган, який здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, п. 16, п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/ перебування).

Аналогічні приписи містять і пункти Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 року № 27: суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України та обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.

Отже, з травня 2018 року здійснюються поточні виплати потерпілим на виробництві та членам їх сімей з дати звернення, а заборгованість за минулий період виплачується з урахуванням вимог пункту 4 статті 47 Закону № 1105 після затвердження Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Оскільки на сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України не затверджений порядок виплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, пройшло більше трьох років, у Фонду соціального страхування України відсутні законні підстави для виплати сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, в тому числі коштів, які були включені у свідоцтво про право на спадщину.

Також судом першої інстанції було встановлено, що мати позивача - ОСОБА_3 до 01 жовтня 2014 року перебувала на обліку як потерпіла на виробництві у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області, що знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. З грудня 2014 року перебувала на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області як внутрішньо переміщена особа та з 01 листопада 2014 року по 10 грудня 2015 року отримувала щомісячні страхові виплати у цьому відділенні. З 11 грудня 2015 року страхові виплати ОСОБА_3 відділенням Фонду у м. Дзержинську були припинені у зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Стягнувши з відповідача страхові виплати у сумі 49 148,38 грн. за період з 11 грудня 2015 року по 06 лютого 2017 року, суд першої інстанції порушив норми матеріального права.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 29.10.2014 року № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно частини 8 цієї статті довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видається структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії. Термін дії такої довідки становить шість місяців з моменту її видачі (редакція закону на момент виникнення спірних правовідносин). У випадку продовження дії обставин, що визначені у статті 1 цього Закону, термін дії такої довідки може бути продовжено на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до відповідного структурного підрозділу відповідної місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення.

Згідно пункту 6 Порядку оформлення та видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 (в редакції до 11.06.2016 року) строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі. У разі продовження дії обставин, що визначені в статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб " , строк дії такої довідки може бути продовжений на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 352 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509" були внесені зміни до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, які набули чинності з 11 червня 2016 року. Пунктом 6 нового Порядку встановлено, що довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону. В цій постанові законодавець встановив конкретний термін, з якого довідки вважаються безстроковими, - 20 червня 2016 року.

Судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_3 довідка видана до 20 червня 2016 року і станом на цю дату строк дії довідки закінчився, тому вона не є безстроковою та у органів Фонду не було законних підстав для продовження страхових виплат потерпілій. На цій підставі кошти в розмірі 49 148,38 грн. не були нараховані за життя потерпілій ОСОБА_3 .

Отже, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції порушив ряд нормативних актів, які передбачають здійснення Фондом соціального страхування України страхових виплат виключно після переміщення особи на територію, підконтрольну органам державної влади України, та виключно на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, про що свідчать висновки Верховного Суду України, які викладені в постановах від 12 квітня 2017 року по справі №6-51цс17, від 27 квітня 2017 року по справі № 243/2752/16-ц, згідно яких потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території, здійснення страхових виплат не передбачено.

Для реалізації свого права на страхові виплати ОСОБА_3 необхідно було переміститися на територію, підконтрольну органам державної влади України, продовжити термін дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та звернутися до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про призначення (продовження) страхових виплат та іншими документами, визначеними Порядком від 11.12.2014 року № 20.

Судом першої інстанції не був врахований той факт, що ОСОБА_3 за життя не скористалась своїм правом на отримання належних їй сум страхових виплат за спірний період, не продовжила термін дії довідки внутрішньо переміщеної особи та після 10 грудня 2015 року не звернулась до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщеній особі, доказів переміщення з окупованої території не надала, а тому стягнення страхових виплат за спірний період є незаконним.

Як на доказ наявності заборгованості перед ОСОБА_3 у розмірі 49 148,38 грн., суд першої інстанції послався на довідку Горлівського міського відділення у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 06 грудня 2017 року № 01-08/462.

Проте зазначена довідка не може бути доказом наявності нарахованої заборгованості ОСОБА_3 , оскільки на виконання рішення адміністративної комісії виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 листопада 2015 року з 01 грудня 2015 року призупинено здійснення нарахування страхових виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей) у відділеннях Фонду, які переміщені на територію, що контролюється українською владою, в тому числі і в Горлівському міському відділенні у Микитівському районі Фонду. Зазначена довідка носить лише інформативний характер про невиплачені суми, які могли бути нараховані ОСОБА_3 за умови продовження терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи та звернення до органів Фонду за продовженням страхових виплат. Судом першої інстанції не враховано те, що, починаючи з 01 грудня 2015 року, Горлівське міське відділення у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не здійснювало жодні нарахування страхових виплат, не приймало будь-які постанови про призначення страхових виплат ОСОБА_7 .І за спірний період, а тому виплата суми, зазначеної в свідоцтві про право на спадщину, відповідачем не може бути здійснена. Свідоцтво про право на спадщину є неналежним доказом наявності нарахованої заборгованості по страховим виплатам ОСОБА_3 , бо не підтверджена правом померлої особи на її отримання - в матеріалах справи відсутня довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з відміткою про продовження терміну дії з 11 грудня 2015 року та відсутні постанови Фонду про нарахування страхових виплат ОСОБА_3 за спірний період.

Оскільки відсутні кошти, які належали б спадкодавцям, суд першої інстанції необґрунтовано посилається на статтю 1227 ЦК України.

Навпаки, відповідно до частини 4 статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Згідно частини 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (а.с. 89 - 92).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2019 року за апеляційною скаргою відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відкрито апеляційне провадження (а.с. 99 - 101).

Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача була повідомлена відповідно до Закону України від 12.08.2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 03 грудня 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 104).

Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача позивачем ОСОБА_1 на час розгляду справи не надано.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року справа була призначена до розгляду у судовому засіданні на 22 січня 2020 року (а.с. 110 - 111).

В судовому засіданні апеляційного суду 22 січня 2020 року в режимі відеоконференції через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області брала участь представник відповідача Ліцоєва С.В., яка діє на підставі довіреності юридичної особи від 13.12.2019 року № 07-28/1157 (а.с. 151), доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи 22 січня 2020 року повідомлена відповідно до частини першої статті 1 1 Закону України від 12.08.2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 18 грудня 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу ухвали суду про призначення справи до розгляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 116).

Позивач причини неявки у судове засідання не повідомила і відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України вважається, що вона не з`явилася в судове засідання без поважних причин.

22 січня 2020 року до апеляційного суду надійшли пояснення адвоката Сіліверстової К.М., в яких вона просила розглянути справу у відсутність позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_8 (а.с. 152 - 159). Проте в матеріалах справи повноваження адвоката Сіліверстової К.М. представляти інтереси позивача ОСОБА_1 в Донецькому апеляційному суді відсутні. В матеріалах справи є ордер серії ЧК № 124705 від 18.07.2019 року, згідно якого адвокат Сіліверстова К.М. уповноважена на надання правової допомоги лише у Слов`янському міськрайонному суді Донецької області (а.с. 70зв).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, явка якої у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який до 01 жовтня 2014 року перебував на обліку як потерпілий на виробництві у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі міста Горлівки Донецької області.

Місто Горлівка Донецької області відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

07 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати у зв`язку із нещасним випадком на виробництві, надавши довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції № 1421005530 від 09 грудня 2014 року.

У період з жовтня 2014 року по день смерті ОСОБА_2 отримував щомісячні страхові виплати у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області.

27 лютого 2015 року постановою № 0515/50526/50526/6 ОСОБА_2 припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності у зв`язку зі смертю.

На час смерті ОСОБА_2 йому не були виплачені щомісячні страхові виплати у сумі 33 443,26 грн. за період з червня 2014 року по вересень 2014 року, тобто за період до продовження йому виплати Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області. Невиплату цих страхових сум відповідач обґрунтовує відсутністю окремого порядку виплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, визначеного Кабінетом Міністрів України, про що зазначено у постанові Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365.

Суд першої інстанції також встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка до 01 жовтня 2014 року перебувала на обліку як потерпілий на виробництві у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі міста Горлівки Донецької області.

04 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинськ Донецької області із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати у зв`язку із нещасним випадком на виробництві, надавши довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції № 1421805725 від 09 грудня 2014 року.

У період з листопада 2014 року по травень 2015 року включно ОСОБА_3 отримувала щомісячні страхові виплати у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві у м. Дзержинськ Донецької області.

18 грудня 2015 року постановою № 0515/51154/51154/13 ОСОБА_3 припинено з 11 грудня 2015 року виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності у зв`язку із закінченням дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Після 18 грудня 2015 року ОСОБА_3 за життя до будь-якого відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за продовженням раніше призначеної страхової виплати у зв`язку із нещасним випадком на виробництві не зверталася. На час її смерті їй не були нараховані до виплати щомісячні страхові виплати за період з 11 грудня 2017 року по 06 лютого 2017 року. Невиплату страхових сум у цей період відповідач обґрунтовує ненаданням ОСОБА_3 на підтвердження факту внутрішнього переміщення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Зазначені встановлені судом першої інстанції обставини відповідачем в апеляційній скарзі не оспорюються.

Судом першої інстанції також встановлено, що після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрилася спадщина.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, яке посвідчено державним нотаріусом Першої горлівської державної нотаріальної контори Фоменко О.М. у м. Бахмут Донецької області, зареєстровано у реєстрі за № 3-245 16 травня 2018 року, спадкодавцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1949 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 , спадщина на яку видано це свідоцтво, складається із суми заборгованості по страховим виплатам, яка зберігається у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та належить померлій на підставі довідки № 01/08-462 від 06 грудня 2017 року на суму 49 148,39 грн. (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, яке посвідчено державним нотаріусом Першої горлівської державної нотаріальної контори Фоменко О.М. у м. Бахмут Донецької області, зареєстровано у реєстрі за № 3-246 16 травня 2018 року, спадкодавцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1949 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 , спадщина на яку видано це свідоцтво, складається із суми заборгованості по страховим виплатам, яка зберігається у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Страхова сума належить померлому на підставі довідки № 01-08/423 від 01 серпня 2017 року на суму 33 443,26 грн. (а.с. 10).

Відповідач визнає та це підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є правонаступником Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області (а.с. 13 - 24).

Посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач в апеляційній скарзі, не навів жодних заперечень щодо зазначених встановлених судом першої інстанції обставин.

Отже за таких встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на її користь недоотриманих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 страхових виплат в сумі 49 148,39 грн. та 33 443,26 гривень, що увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються статтями 1216, 1227 ЦК України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України ).

Позивач ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 одержала два свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані 16 травня 2018 року державним нотаріусом Першої горлівської державної нотаріальної контори, згідно яких спадкоємцем зазначеного у цих свідоцтвах майна ОСОБА_3 , 1949 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто позивач по справі. Спадщина, на яку видані ці свідоцтва, складається, зокрема, із суми заборгованості по страховим виплатам, яка зберігається у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та належить померлій на підставі довідки № 01/08-462 від 06 грудня 2017 року на суму 49 148,39 грн. (а.с. 9) та із суми заборгованості по страховим виплатам, яка зберігається у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Страхова сума належить померлому на підставі довідки № 01-08/423 від 01 серпня 2017 року на суму 33 443,26 грн. (а.с. 10).

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області, на обліку у якому до початку антитерористичної операції перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" було переміщено із зони проведення АТО та було перереєстроване у м. Слов`янськ Донецької області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області (код ЄДРПОУ 25968323 ) припинено 19.08.2017 року, його правонаступником є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231 (а.с. 141 - 149), тобто відповідач по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що до складу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області входив до 01 січня 2018 року відокремлений підрозділ Горлівське міське відділення у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Тобто, свідоцтва про право на спадщину за законом Першою горлівською державною нотаріальною конторою були видані на підставі довідок про заборгованість по страховим виплатам, які були видані позивачу відокремленим підрозділом відповідача, тобто фактично відповідачем.

Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області визнає, що до теперішнього часу суми недоотриманих страхових виплат, зазначені в свідоцтвах про право на спадщину, позивачу не виплачені.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 за життя не скористалася своїм правом на отримання належних їй сум страхових виплат за період з 11 грудня 2015 року по 06 лютого 2017 року, не звернулася до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з заявою про продовження страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа, а тому виплата суми зазначеної у свідоцтві про право на спадщину не може бути здійснена, не ґрунтуються на законі.

Не ґрунтуються на законі і доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не може бути здійснена виплата невиплачених ОСОБА_2 за період з червня 2014 року по вересень 2014 року щомісячних страхових виплат у сумі 33 443,26 грн., які зазначені у свідоцтві про право на спадщину, через відсутність визначеного Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Відповідно до статті 1300 ЦК України зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені нотаріусом або в сільських населених пунктах - уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини лише за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені за рішенням суду.

У зазначених випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України якщо буде встановлено, що особа, якій видане свідоцтво про право на спадщину, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом, свідоцтво про право на спадщину за рішенням суду визнається недійсним.

На час розгляду справи апеляційним судом свідоцтва про право на спадщину за законом, які видано ОСОБА_1 , недійсним не визнано, а тому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що зазначені у свідоцтвах про право на спадщину невиплачені страхові суми не належали померлим на час їх смерті, оскільки уповноважені органи Фонду не приймали рішення про їх виплату, що довідки, на підставі яких видані свідоцтва про право на спадщину мають лише інформативний характер, не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, що згідно частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Проте правом на відшкодування шкоди потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скористалися за життя, їм обом були призначені страхові виплати ще до жовтня 2014 року та вони їх фактично отримували: ОСОБА_2 - по день смерті, ОСОБА_3 - по 10 грудня 2015 року, а тому на правовідносини, що виникли між сторонами, пункт 3 частини першої статті 1219 ЦК України не розповсюджується. Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми статті 1227 ЦК України.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 47 Закону України від 23.09.1999 року №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до частини десятої статті 47 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Внесення в свідоцтво про право на спадщину будь-яких змін за ініціативою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, крім визнання його недійсним, діючим законодавством не передбачено.

Оскільки свідоцтва про право на спадщину є діючими, відповідач має обов`язок здійснити ОСОБА_1 виплату недоотриманих страхових виплат у сумі 49 148,39 грн., яка належала ОСОБА_3 та зберігалася на час її смерті у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, та у сумі 33 443,26 грн., яка зберігалася у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відсутність у померлого спадкодавця ОСОБА_3 довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи в період після 11 грудня 2015 року по 06 лютого 2017 року, не є підставою для відмови у здійсненні виплати недоотриманих нею страхових виплат у сумі 49 148,39 грн., оскільки ці виплати увійшли до складу спадщини.

Суд також правильно зазначив, що відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, щодо виплати грошових коштів недоотриманих ОСОБА_2 за період з червня по вересень 2014 року, не є достатньою правовою підставою для відмови у виплаті недоотриманих страхових виплат позивачу, як спадкоємцю.

Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема частину третю розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в якій зазначено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначається Кабінетом Міністрів України, згідно постанов якого особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання страхових виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, також є необґрунтованими.

Посилаючись на те, що жодним нормативним актом, що регламентує порядок здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території, відповідач виходить з правової позиції Верховного Суду України, яка була викладена у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17.

Проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження 14-271цс18) від цієї правової позиції відступила та погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Відповідно не може бути підставою для невиплати страхових виплат ОСОБА_2 за період з червня 2014 року по вересень 2014 року до його переміщення на територію, яка контролюється органами державної влади України, відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, для виплати таких сум.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 цього рішення зазначено, що наведених міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдови за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів у межах своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Україна від зобов`язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала, оскільки у постанові Верховної Ради України N 462-VIII від 21 травня 2015 року, якою схвалено заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод", зазначено про відступ від окремих зобов`язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 08.06.2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 10.10.2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на які посилається відповідач, регламентують порядок призначення, продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам. Проте вони не стосуються спадкоємців, які мають право на отримання неодержаних за життя померлим страхових виплат, що увійшли до складу спадщини.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім наданим сторонами доказам, на підставі наданих доказів повно та правильно встановив фактичні обставини по справі та з додержанням норм матеріального права ухвалив судове рішення в частині захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по страховим виплатам.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення в цій частині або призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 306/2659/16-ц частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене такий спосіб захисту у цій справі як визнання за позивачем права власності на заборгованість по страховим виплатам у сумі 49 148,38 грн. та у сумі 33 443,26 грн. не є ефективним способом захисту її порушеного права. Право власності позивача на страхові виплати у сумі 49 148,38 грн. та у сумі 33 443,26 грн. підтверджується виданими їй свідоцтвами про право на спадщину за законом і повторного визнання за нею цього права у судовому порядку не потребує .

Ефективним способом захисту у цій справі є примусове виконання обов`язку в натурі, тобто стягнення належних позивачу в порядку спадкування сум з відповідача, який не здійснює їх виплату у добровільному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновку про задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на суми заборгованості по страховим виплатам, які належали померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов з порушенням норм статті 16 ЦК України, яка передбачає способи захисту порушеного права, та норм статей 2, 5 ЦПК України щодо ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права власності на суму заборгованості по страховим виплатам у розмірі 33 443,26 грн., яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після його смерті - померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на суму заборгованості по страховим виплатам у розмірі 49 148,38 грн., яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які увійшли до складу спадщини, про що позивачем отримані свідоцтва про право на спадщину за законом, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по страховим виплатам у розмірі 33 443,26 грн., яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після його смерті - померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та суми заборгованості по страховим виплатам у розмірі 49 148,38 грн., яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалено з додержанням норм матеріального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 825,92 грн. (а.с. 1) з заявлених позовних вимог на суму 82 591,65 грн.

З урахуванням скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на суми заборгованості по страховим виплатам, розмір задоволених судом першої інстанції позовних вимог не змінився і складає 82 591,65 грн., з яких підлягає сплаті судовий збір у розмірі 825,92 грн. Тобто, підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, яким з відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору 825,92 грн., відсутні.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 238,88 грн. (а.с. 94, а.с. 97).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , проте розмір задоволених позовних вимог фактично не змінився, висновки суду першої інстанції щодо суті спору - стягнення заборгованості по страховим виплатам апеляційний суд залишив без змін, підстави для відшкодування відповідачу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.

Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2019 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на суму заборгованості по страховим виплатам у розмірі 33 443,26 грн., яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після його смерті - померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на суму заборгованості по страховим виплатам у розмірі 49 148,38 грн., яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Відмовити ОСОБА_9 ОСОБА_10 у задоволенні позовних вимог до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування на заборгованість по страховим виплатам, на які видані свідоцтва про право на спадщину .

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 жовтня 2019 року в частині стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми заборгованості по страховим виплатам у розмірі 33 443,26 грн. та у розмірі 49 148,38 грн., в частині розподілу судових витратзалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 січня 2020 року.

Головуючий суддя: Л.І. Соломаха

Судді: О.Д. Канурна

Ю.М. Мальований