Рішення

від 16.01.2020 по справі 738/1756/19

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/1756/19

№ провадження 2/738/15/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді: Савченка О.А.

з участю

секретаря: Лях Н.М.

позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_1

представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_2

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_3

представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому засіданні в м. Мена Чернігівської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину в спільному сумісному майні подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з первісним позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину в спільному сумісному майні подружжя.

20 грудня 2019 року позивачем ОСОБА_1 до суду було подано позовну заяву про збільшення позовних вимог за позовною заявою про визнання права власності на частину в спільному сумісному майні подружжя.

В обґрунтування повних вимог зазначається, що з ОСОБА_3 позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з 19 липня 2003 року по 30 березня 2015 року. Під час шлюбу було придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Згоди на добровільний поділ майна між ними не досягнуто. Тому просить визнати вищевказане майно спільним майном подружжя та здійснити його поділ.

Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 в жовтні 2019 року було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2019 року вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя об`єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину в спільному сумісному майні подружжя.

В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_3 подав до суду заяву в якій беззаперечно визнав позовні вимоги ОСОБА_1 , що були заявлені до нього, а також подав заяву про закриття провадження за його зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З огляду на те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, прийшов до висновку про можливість постановлення рішення в підготовчому судовому засіданні відповідно до норми ч. 4 ст. 200 ЦПК України.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 липня 2003 року (а.с. 34).

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 30 березня 2015 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 35).

В період шлюбу сторони придбали наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 ; гараж, який розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 7423010100:01:004:0591, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 7423010100:01:004:0733, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку площею 0,085 га, кадастровий номер 7423010100:01:002:0410, яка розташована по АДРЕСА_2 , цільове призначення: землі промисловості; автомобіль марки ВАЗ 2111, НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 (а.с. 8, 9, 17, 32, 44, 45, 71-74, 95, 98-105, 151-153).

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд а дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України передбачено - об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором - є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При чому, ч. 2 ст. 65 СК України передбачає, що при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно із ст. 68 СК України - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна - суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статті 69-71 СК України передбачають, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченим ЦК України.

Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтями 368, 372 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У разі поділу майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Також, стаття 369 ЦК України вказує, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.п. 22, 23, 25, 30 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя - вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст.65 СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину в спільному сумісному майні подружжя підлягає задоволенню, а провадження за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя необхідно закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Стороною первісного позивача по справі були понесені наступні, документально підтверджені, судові витрати: 6 263 гривень 13 копійок сплаченого судового збору (а.с. 1, 118), 6 800 гривень 00 копійок витрати на проведення експертних досліджень (а.с. 47, 128), 9 000 гривень 00 копійок витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 171-172).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину в спільному сумісному майні подружжя - задовольнити.

Визнати об`єктними спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наступне майно:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 ;

- гараж, який розташований по АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 7423010100:01:004:0591, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 7423010100:01:004:0733, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- земельну ділянку площею 0,085 га, кадастровий номер 7423010100:01:002:0410, яка розташована по АДРЕСА_2 , цільове призначення: землі промисловості;

- автомобіль марки ВАЗ 2111, НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/2 ідеальну частину набутого за час шлюбу наступного нерухомого майна:

- житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 ;

- гаража, який розташований по АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 7423010100:01:004:0591, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- земельної ділянки площею 0,05 га, кадастровий номер 7423010100:01:004:0733, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

Провести поділ спільного сумісного рухомого та нерухомого майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Виділити ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,085 га, кадастровий номер 7423010100:01:002:0410, яка розташована по АДРЕСА_2 , цільове призначення: землі промисловості.

Виділити ОСОБА_3 автомобіль марки ВАЗ 2111, НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок за перевищення ідеальної частки в спірному майні подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з 6 263 (шести тисяч двохсот шістдесяти трьох) гривень 13 копійок сплаченого судового збору, 6 800 (шести тисяч восьмисот) гривень 00 копійок витрат на проведення експертних досліджень, 9 000 (дев`яти тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Провадження за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - закрити.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні зустрічної позовної заяви судового збору (код квитанції 1761-5708-7577-2399 від 28.10.2019), що становить 2 202 (дві тисячі двісті дві гривні) 53 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко