Ухвала

від 22.01.2020 по справі 683/1380/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 683/1380/18

провадження № 61-1025ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні господарськими будівлями,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив усунути перешкоди у користуванні господарськими будівлями шляхом знесення паркану.

Позов обґрунтовував тим, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 . У кінці 2017 року ОСОБА_1 , яка є суміжним власником житлового будинку, впритул до його господарських споруд встановила паркан, що є порушенням пункту 3.25* ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень та перешкоджає йому вільно розпоряджатись господарськими будівлями. У зв`язку з цим позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні Позивачем господарськими будівлями по АДРЕСА_1 шляхом знесення ОСОБА_1 паркану між будинковолодіннями АДРЕСА_2 або визначити інший спосіб захисту, який не суперечить закону. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 господарськими будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу металевого паркану, встановленого ближче одного метра від зазначених будівель. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . 704,80 грн судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2019 року залишено без змін.

ОСОБА_1 у січні 2020 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Предметом спору в даній справі є вимоги про усунення перешкод у користуванні господарськими будівлями шляхом знесення паркану.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначення у касаційній сказі про те, що суд першої інстанції не відніс справу до категорії малозначних не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять інших посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні господарськими будівлями відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков