Ухвала

від 24.01.2020 по справі 909/228/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/228/18

У Х В А Л А

про видачу дублікату наказу

24.01.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Іфтимійчука Ю. Є. про видачу дублікату наказу, подану у справі

за позовом: Фізичної особи - підприємця Іфтимійчука Юрія Євгеновича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Логістікс"

про стягнення заборгованості в сумі 119 191, 04 гривень,

без виклику представників сторін,

В С Т А Н О В И В:

на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Фізичної особи - підприємця Іфтимійчука Ю. Є. (далі - ФОП Іфтимійчук Ю. Є.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Логістікс" (далі - ТОВ "Оріон Логістікс") про стягнення заборгованості в сумі 119 191, 04 гривень, за наслідком якого ухвалено рішення про часткове задоволення позову.

26.06.2018 видано наказ № 430 про стягнення з ТОВ "Оріон Логістікс" на користь ФОП Іфтимійчука Ю. Є. 23 625, 00 гривень боргу, 3 299, 00 гривень 3 % річних, 17 474, 75 гривень інфляційних втрат, 665, 98 гривень судового збору. Строк пред`явлення наказу до виконання з 27.06.2018 по 27.06.2021.

09.01.2020 до суду надійшла заява стягувача про видачу дублікату наказу. Подання такої заяви зумовлено втратою його оригіналу.

10.01.2020 суд, на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України, залишив заяву без руху та встановив строк для усунення її недоліків (десять днів з дня отримання ухвали) шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 63, 03 гривень.

23.01.2020 до суду подано докази сплати судового збору у відповідному розмірі.

При розгляді поданої заяви суд виходить з того, що за приписами пункту 19.4. розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234.

Позивач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу із дотриманням строків і порядку, передбаченому вимогами ГПК України.

За таких обставин, заява про видачу дублікату наказу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 326, пунктом 19.4 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Фізичної особи - підприємця Іфтимійчука Ю. Є. про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2018 № 430 у справі № 909/228/18 - задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2018 № 430.

3. Ухвала набирає законної сили з дня підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та порядку, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

4. Ухвалу підписано 24.01.2020.

Суддя В. В. Михайлишин