Рішення

від 22.01.2020 по справі 910/16363/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2020Справа № 910/16363/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БАУМАСТЕР

до Товариства з додатковою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ БУДІНЖСЕРВІС

про стягнення 61 151,16 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БАУМАСТЕР (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ БУДІНЖСЕРВІС про стягнення 61 151,16 грн на підставі Договору № 170816 від 17.08.2016 та додаткових угод до нього, з яких: 28 061,00 грн основного боргу, 13 273,48 грн пені, 15 644,58 грн інфляційних втрат, 4 172,10 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив роботи, виконані позивачем згідно акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року.

Безпосередньо у позовній заяві позивач заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи з викликом сторін, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на встановлене судом одночасне існування умов, визначених частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БАУМАСТЕР прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16363/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

28.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/16363/19 надійшла заява про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/16363/19.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

17.08.2016 між Товариством з додатковою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ БУДІНЖСЕРВІС (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БАУМАСТЕР (підрядник, позивач) було укладено Договір № 170816 (далі - Договір або Договір № 170816 від 17.08.2016), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати на об`єкті замовника, що знаходиться в м. Києві, по вул. І. Франко, 11 (надалі - об`єкт), своїми силами із матеріалів замовника штукатурку стін і їх шпаклювання з попереднім улаштуванням стеклохолсту (надалі - роботи) за ціною та в строк, що встановлені цим Договором. Замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, а також оплатити їх вартість.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили вартість та орієнтовний обсяг робіт.

Відповідно до пункту 3.2 Договору вартість фактично виконаних робіт визначається сторонами на підставі актів приймання виконаних робіт.

Згідно п. 3.4 Договору замовник здійснює оплату вартості робіт підряднику поетапно, на протязі 5 (п`яти) робочих днів після підписання сторонами кожного акту приймання виконаних робіт.

Пунктом 11.6 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати по Договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати по Договору, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент виконання зобов`язання.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року (п. 13.4 Договору).

В подальшому між сторонами було підписано шість додаткових угод з протоколами узгодження договірної ціни на виконання робіт до кожної додаткової угоди окремо, а саме: додаткова угода № 1 від 25.08.2016, додаткова угода № 2 від 31.08.2019, додаткова угода № 3 від 06.09.2016, додаткова угода № 4 від 09.09.2016, додаткова угода № 5 від 06.10.2016 та додаткова угода № 6 від 17.10.2016, в кожній з яких було погоджено виконати додатковий об`єм робіт та встановлено відповідну плату за виконані роботи.

Статтею 875 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

У вересні 2016 року між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, на підставі яких відповідачем було прийнято виконані позивачем роботи на суму 68 014,80 грн.

15.09.2016 та 10.10.2016 відповідачем було поетапно сплачено зазначено суму, що підтверджується позивачем доданими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку позивача за 15.09.2016 та 10.10.2016.

19.12.2016 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, на підставі яких відповідачем було прийнято виконані позивачем роботи на суму 98 061,00 грн.

З урахуванням положень п. 3.2 Договору відповідач був зобов`язаний провести остаточний розрахунок протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (19.12.2016), тобто у строк до 26.12.2016.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач взяті на себе згідно Договору № 170816 від 17.08.2016 зобов`язання щодо остаточного проведення розрахунків на суму 98 061,00 грн за виконані позивачем роботи виконав частково та з порушення строків, встановлених Договором.

Так, відповідачем було здійснено частковий розрахунок за виконані позивачем роботи згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року в загальній сумі 70 000,00 грн, а саме: відповідачем було сплачено 50 000,00 грн та 20 000,00 грн 06.11.2017 та 21.11.2017 відповідно. Наведене підтверджується позивачем доданими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку позивача за 06.11.2016 та 21.11.2016

З огляду на зазначене у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 28 061,00 грн (98 061,00 грн - 70 000,00 грн = 28 061,00 грн) за виконані останнім роботи на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача 61 151,16 грн на підставі Договору № 170816 від 17.08.2016 та додаткових угод до нього, з яких: 28 061,00 грн - основний борг, 13 273,48 грн - пеня, 15 644,58 грн - інфляційні втрати, 4 172,10 грн - 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Оскільки факт виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості робіт у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 28 061,00 грн (основний борг) підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 15 644,58 грн інфляційних втрат за періоди з 27.12.2016 по 05.11.2017, з 06.11.2017 по 20.11.2017 та з 21.11.2017 по 07.10.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановив, що інфляційні збитки за вказані позивачем періоди складають 15 435,59 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 644,58 грн інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 15 435,59 грн .

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 4 172,10 грн за періоди з 27.12.2016 по 05.11.2017, з 06.11.2017 по 20.11.2017 та з 21.11.2017 по 07.10.2019 .

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 4 172,10 грн, виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначених позивачем у розрахунку періодів нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних, розрахована позивачем, не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 4 172,10 грн 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення 13 273,48 грн пені за період з 27.12.2016 по 27.06.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом враховано роз`яснення, надані господарським судам у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, а саме: щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно п. 6.2 Договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати по Договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати по Договору, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент виконання зобов`язання.

Отже, укладеним між сторонами Договором № 170816 від 17.08.2016 не передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом встановлено, що прострочення вартості виконаних робіт в спірному випадку виникло з 27.12.2016. Отже, нарахування пені у даному випадку можливе за період 6 місяців з 27.12.2016.

Проте, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за період з 27.12.2016 по 27.06.2017, останній день якого фактично знаходиться поза межами 6-ти місячного терміну, визначеного приписами ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на зазначене, вірним періодом нарахування пені є період з 27.12.2016 по 26.06.2017.

З урахуванням вищенаведеного, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга здійснивши власний розрахунок пені за період з 27.12.2016 по 26.06.2017, встановив, що вірною сумою пені є 13 207,34 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 273,48 грн пені нарахувань підлягають задоволенню частково в сумі 13 207,34 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 1 912,35 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 8,65 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ БУДІНЖСЕРВІС (03113, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 68/1, оф. 62; ідентифікаційний код 33193770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БАУМАСТЕР (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9, кв. 73; ідентифікаційний код 40082843) 28 061,00 грн (двадцять вісім тисяч шістдесят одну гривню 00 коп.) основного боргу, 13 207,34 грн (тринадцять тисяч двісті сім гривень 34 коп.) пені, 4 172,10 грн (чотири тисячі сто сімдесят дві гривні 10 коп.) 3% річних, 15 435,59 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять п`ять гривень 59 коп.) інфляційних втрат та 1 912,35 грн (одну тисячу дев`ятсот дванадцять гривень 35 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 22.01.2020.

Суддя Гумега О.В.