Рішення

від 23.01.2020 по справі 914/2198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2020 Cправа № 914/2198/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Техніка для бізнесу , м. Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства Муніципальна Варта , м. Львів

про стягнення 181'266,78 грн. заборгованості.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Муравець О.М.

Представники cторін:

від позивача: Хомик Г.М.,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів - програми фіксування судового процесу (судового засідання) Акорд .

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Техніка для бізнесу до Львівського комунального підприємства Муніципальна Варта про стягнення 181' 266,78 грн. заборгованості за невиконання умов договору постачання №2707-3 від 27.07.2016 р., з яких: 128'560,00 грн. основного боргу, 42'784,77 грн. інфляційних втрат та 9'922,01 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору не оплатив вартості поставленого товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.10.2019 р. справу № 914/2198/19 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2019 р. суд залишив без руху позовну заяву ТзОВ Техніка для бізнесу та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою суду від 25.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 26.12.2019 року, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, явку сторін визнано обов`язковою.

12.12.2019 р. відповідач подав суду відзив на позовну заяву з обгрунтуванням своєї правової позиції, у якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки згідно з даними бухгалтерського обліку на балансі підприємства відсутнє програмне забезпечення, яке підлягало поставці згідно із специфікацією №2, а також первинні документи щодо поставки вказаного товару. Окрім того, зазначив, що відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків від 11.01.2019 р. у відповідача за отриманий товар згідно видаткової накладної № 3110/00023 від 31.10.2016 р. наявна заборгованість лише у розмірі 560,00 грн. у зв`язку з тим, що 01.11.2016 р. відповідачем погашено 64'560,00 грн., а 02.11.2016 р. - 64'000,00 грн.

26.12.2019 р. позивач скерував до суду відповідь на відзив у якій зазначив, що товар поставлений на підставі акта прийому-передачі №1909002 від 19.09.2016 р, який підписаний керівником та завірений печаткою відповідача, а відсутність основних засобів на балансі відповідача не впливає на наявність обов`язку щодо оплати отриманого програмного забезпечення. Щодо здійснених відповідачем оплат у листопаді 2016 р. зазначив, що такі здійснювалися відповідачем без призначення платежу, тому такі були зараховані позивачем у якості погашення заборгованості за попередніми поставками.

Протокольною ухвалою від 26.12.2019 р. Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 23.01.2020 р. Ухвалою від 26.12.2019 р. Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України викликав відповідача та повідомив про дату, час і місце підготовчого засідання.

23.01.2020 р. позивач подав клопотання (вх.№3728/) про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 23.01.2020 р. представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання 23.01.2020 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

У судовому засіданні 23.01.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

27.07.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Техніка для бізнесу та Львівським комунальним підприємством Муніципальна дружина (перейменоване, згідно з ухвалою Львівської міської ради №2355 від 14.09.2017 р., у ЛКП Муніципальна варта ) укладено договір № №2707-3, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався здійснити поставку і передати покупцю: ДК 016-2010 - 26.20.1 Машини обчислювальні, частини та приладдя до них; ДК 021-2015 - 30200000-1 Комп`ютерне обладнання та приладдя (обладнання для обробки, зберігання і захисту інформації) в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити постачальнику його вартість у строки та порядку, передбаченими цим договором.

Ціна цього договору становить 2'949'128,00 грн., в тому числі ПДВ 470'188,00 грн. (п.3.1 договору).

Разом з договором сторонами укладено додатки, які є невід`ємною частиною договору: специфікація №1 (додаток №1) та специфікація №2 (додаток №2), у яких визначено детальний перелік обладнання, комп`ютерної техніки та програмного забезпечення, що постачатимуться згідно договору, із зазначенням їх кількості, ціни за одиницю та суми до оплати. Загальна вартість товару згідно специфікацій відповідає ціні договору, визначеній у п. 3.1 договору.

04.08.2016 р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, яким змінено товар постачання (вид програмного забезпечення).

У пункті 4.1 договору сторонами передбачено обов`язок покупця протягом 5-ти календарних днів з дня підписання договору перерахувати постачальнику аванс у розмірі 50% ціни договору. Після отримання товару за місцем поставки, вказаним у п.5.2 даного договору, покупець перераховує постачальнику решту ціни договору протягом 3-х календарних днів. До проведення кінцевої оплати постачальник надає накладну або акт прийому-передачі (п.4.2 та 4.3 договору).

Відповідно до п.4.5 та п.4.6 договору датою постачання товару вважається дата, вказана в накладній або акті прийому-передачі. Підтвердженням отримання товару є накладна або акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Згідно п.5.1 договору строк поставки товару становить 90 календарних днів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016 р. або до повного виконання (п.10.1 договору).

Як стверджує позивач, на виконання п.4.1 договору ЛКП Муніципальна дружина 28.07.2016р. перерахувало ТзОВ Техніка для бізнесу попередню оплату у розмірі 1'474'564,00 грн., а ТзОВ Техніка для бізнесу , в свою чергу, поставило ЛКП Муніципальна дружина обумовлений договором та додатками до нього товар, на загальну суму 2'949'128,00 грн. (01.09.2016р. на суму 2'692'008,00 грн. за накладною №0109/00005; за актом прийому-передачі №1909002 від 19.09.2016р. на суму 128'000,00 грн. та 31.10.2016 р. на суму 129'120,00 грн. за накладною №3110/00023).

Крім того, як зазначив позивач, відповідач здійснив наступні оплати за отриманий товар: 13.09.2016 р. сплачено 1'217'444,00 грн., 01.11.2016 р. - 64'560,00 грн. та 02.11.2016 р. - 64'000,00 грн. Отже, відповідач повної оплати за поставлений товар за накладною №3110/00023 від 31.10.2016р. на суму 129'120,00 грн. не здійснив, оплатив лише 560,00 грн., у зв`язку з чим його заборгованість становить 128'560,00 грн.

Також позивач стверджує, що поставка товару підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 06.06.2019 р. р. на суму 128'560,00 грн. Вказав, що відповідачу скеровувалась претензія №0606/1 від 06.06.2019р. із проханням оплати заборгованості. Вказана претензія була отримана відповідачем 07.06.2019р. та зареєстрована за вх.№662, проте така залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На виконання своїх зобов`язань за договором відповідач оплати в повному обсязі не здійснив, відтак, на думку позивача, станом на момент його звернення з позовною заявою заборгованість становила 128'560,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 42'784,77 грн. інфляційних втрат (за період з 04.11.2016 р. по 31.05.2019 р.) та 9'922,01 грн. 3% річних (за період з 04.11.2016 р. по 31.05.2019 р.), які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору постачання №2707-3 від 27.07.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар на суму 128'560,00 грн.

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача, щодо відсутності такої заборгованості, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб`єктів переказу регулюються Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

У пункті 32.3 ст. 32 вказаного Закону встановлено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з пунктом 3.7. Інструкції реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, у розумінні наведених норм визначення призначення платежу належить виключно платнику. Платник може змінити реквізит призначення платежу до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Відповідно отримувач коштів в свою чергу не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Листом Департаменту платіжних систем НБУ Про заміну інформації у реквізиті Призначення платежу №25-111/1438-7141 від 09.06.2011р. передбачено, що відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит Призначення платежу до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті Призначення платежу , вирішується між сторонами переказу без участі банку. Докази зміни призначення платежу в платіжному дорученні за згодою сторін переказу в матеріалах справи відсутні.

Отже, як випливає із роз`яснення Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України (лист №06-10/10-1215 від 29.10.2004), якщо відповідні застереження про порядок зарахування коштів відсутні у договорі між платником та одержувачем коштів, та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Щодо тверджень відповідача про відсутність на балансі підприємства програмного забезпечення на суму 128'000,00, то суд погоджується з доводами позивача, що вказана обставина не впливає на відсутність обов`язку щодо оплати отриманого відповідачем товару, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору (п.4.6 договору), підтвердженням отримання товару є накладна або акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ст.9 вказаного Закону).

Сторони визначили, що господарські операції між ними спрямовані на виконання договору (передача та прийняття товару) оформлюються складанням та підписанням первинних документів - накладними та актами прийому-передачі, що відповідає приписам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з пунктом 2.1 Наказу Мінфіну від 24.05.1995 року № 88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З наведеного суд дійшов висновку, що первинні документи - широке поняття, яке охоплює будь-які документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та створюються у письмовій або електронній формі.

Згідно з положеннями ст.19 ГК України усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності, відповідно до вимог закону. Суб`єкти господарювання зобов`язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів (ст.145 ГК України).

Згідно з вимогами ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Акт прийому-передачі №1909002 від 19.09.2016 р. на суму 128'000,00 грн. підписаний керівником відповідача без зауважень та скріплений печаткою ЛКП Муніципальна дружина , відтак підтверджує наявність господарської операції між сторонами щодо передачі продукції позивачем та її прийняття відповідачем.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак вимога позивача про стягнення 128'560,00 грн. основного боргу є правомірною та підтвердженою матеріалами справи.

Щодо стягнення 42'784,77 грн. інфляційних втрат та 9'922,01 грн. 3% річних (за період з 04.11.2016 р. по 31.05.2019 р. включно) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, із врахуванням моменту виникнення у відповідача обов`язку оплати за товар, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає 42'784,77 грн. інфляційних втрат та 9'920,34 грн. 3% річних.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 128'560,00 грн. основного боргу, підлягає 42'784,77 грн. інфляційних втрат та 9'920,34 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №181 від 22.10.2019 р. на суму 2'719,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2'718,97 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства Муніципальна варта (79008, м. Львів, пр-т Свободи, 24; код ЄДРПОУ 32126676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техніка для бізнесу (79041, м.Львів, вул.Городоцька, 154; код ЄДРПОУ 22396671) 128'560,00 грн. основного боргу, 42'784,77 грн. інфляційних втрат, 9'920,34 грн. 3% річних та 2'718,97 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.01.2020 р.

Cуддя Яворський Б.І.